74. Дослідження Арктики в 20 ст.

Полярні подорожі Р.Пірі.

Американець Роберт Пірі поставив собі за мету досягти Північного полюса. Для цього він, змінивши ряд занять, посилено готувався. Для тренування Пірі здійснив кілька санних подорожей по Гренландії. Так, у 1892 р. він перетнув північну Гренландію від 77040'пн.ш. у північно-східному напрямку, відкрив великий півострів Землю Пірі і повернувся назад тим же шляхом, пройшовши в обидва кінці 2200 км. У 1895 р. він повторно перетнув Гренландію цим же маршрутом. В 1898-1899 рр. Пірі дуже обморозився (сам собі ампутував пальці на ногах) проте завершив дослідження Землі Пірі, відкрив її північну частину і в той же час найбільш північну точку Гренландії і суші взагалі – 83040'пн.ш.

На початку ХХ ст. Пірі тричі пробував досягти Північного полюса, але невдало. В 1908 р. Пірі на спеціальному судні досяг північно-східного берега Землі Гранта і в лютому 1909 р. він перевіз вантажі на північний берег цієї землі до мису Колумбія (766 км від полюса). 1 березня експедиція на нартах із собаками вирушила на полюс. Пірі супроводжували ескімоси і 7 чоловік білих. З просуванням на північ допоміжні групи відпадали і нарешті на 87047'пн.ш. Пірі залишив останню групу, а з собою взяв негра-доктора Хенсона, який подорожував з ним раніше, 4 ескімосів і на початку квітня 1909 р. досяг за його розрахунками Північного полюса. Звідти спішно повернув назад до Землі Гранта, а восени про його успіх стало відомо світу. Пірі написав книгу "Північний полюс" (1910), що перевидавалась кілька разів і в нашій країні.

Тріумф Пірі був затьмарений повідомленням Фредеріка Кука про досягнення ним Північного полюса у 1908 р.

Кук лікар і полярний дослідник поставив собі метою досягти Північного полюса. У серпні 1907 р. він на кораблі прибув до селища ескімосів у Гренландії в протоці Сміта і там почав підготовку до походу. В кінці зими 1908 р. Кук з 11 супутниками на собачих запряжках вирушив на захід, влаштовуючи проміжні продовольчі склади. Через місяць з двома супутниками-ескімосами він вирушив на північ. У квітні Кук на широті 87088' пн.ш. побачив незвичну хвилеподібну поверхню льоду, що пізніше підтвердилося іншими дослідниками як дрейфуючий льодовий острів. Наприкінці квітня 1908 р. Кук за його визначенням досяг Північного полюса. Звідти повернувся назад. Після довгого важкого переходу по дрейфуючих крижинах мандрівники добрались до твердої землі – о.Амунд-Рінгнес, а звідти до о.Девон, де і зазимували. На початку 1909 року група пішла на північний схід по о.Елсмір, перетнула протоку Сміта по дрейфуючому льоду і в лютому повернулась на висхідний пункт. Навесні вони вирушили на південь і лише першого вересня Кук з Шетландських островів телеграмою сповістив про свої успіхи.

Проте Кука звинуватили в брехні і віддали під суд, посадили у в'язницю, звідки він був звільнений за амністією. Кук написав дві праці "Моє досягнення полюса" і "Повернення з полюса", в яких точно відмітив дрейф крижин на захід, велику ополонку серед пакових крижин та інші факти, що свідчить на думку вчених-полярників про досягнення Куком біля полюсного простору. Ні Кук, ні Пірі точно на полюсі не побували, бо користувались недосконалими приладами для визначення свого положення та обчислень. Суперечка триває понині.

В 1903-1906 рр. полярний дослідник Руал Амундсен на вітрильно-моторній яхті "Йоа" із західної Гренландії поплив у пошуках північно-західного проходу. Він провів три зимівлі на Канадському архіпелазі і в 1906 р. через Берінгову протоку вийшов у Тихий океан. Під час цього плавання був зібраний цінний матеріал з географії, метеорології, етнографії. Так був уперне пройдений північно-західний прохід.

Дослідження Нової Землі тривалий час (1907-1912 рр.) проводив геолог В.О.Русанов. Він закартографував значну частину побережжя, обійшов весь північний острів, відкрив льодяний покрив цього острова, уточнив старі карти. В 1912 р., будучи в шостий раз на Новій Землі, Русанов вирішив пройти з Північного Льодовитого океану в Тихий і вирушив на схід. Але експедиція пропала безвісті.