
- •Античне землезнавство в системі знань: географії Ератосвена та Страбона.
- •Основні одиниці фізико географічного районування, критерії їх виділення.
- •Визначте тривалість дня, якщо азимут сходу Сонця 75*.
- •Сонце, його склад і будова.
- •Суть проблеми раціонального природокористування.
- •Подорожі Марко Поло.
- •Зорі, їх походження.
- •Географічне середовище – умови існування суспільства.
- •Яка була висота полудневого Сонця в Києві на Новий рік.
- •Характеристика нашої Галактики.
- •Вплив суспільства про географічне середовище.
- •Магнітне поле Землі, його походження і значення.
- •Форма і розміри Землі, їх географічне значення.
- •Географічна кліматологія о.І. Воейкова.
- •Кругообіг речовини та енергії.
- •Космогонія та землезнавство і.Канта.
- •В.І. Вернадський про роль живої речовини.
- •Значення праць м.В. Ломоносова для розвитку географії 18-19ст.
- •Сила коріоліса, її географічне значення.
- •Передумови Великих географічних відкриттів.
- •Чинники деференціації географічної оболонки.
- •Життєві угрупування.
- •Планети Сонячної системи.
- •Міжнародні програми фізико-географічних досліджень.
- •Біомаса і біологічна продуктивність.
- •Визначити як далеко видно з гори Монблан.
- •Землезнавство середньовіччя та епохи Відродження.
- •Загальна циркуляція океанічних вод, її причини і наслідки.
- •Визначте тривалість ночі, якщо азимут сходу Сонця 280*.
- •Фізичний світоопис о.Гумбольта.
- •Роль живої речовини в розвитку атмосфери, гідросфери, літосфери.
- •У Донецьку гномон показує полудень. Котра година у Києві.
- •Фізико-географічне районування, принципи, методи, існуючі схеми районування.
- •Походи землепроходців та їх значення для освоєнная Азії.
- •Магнітосфера, її будова та розміри.
- •Природні зони Землі, критерії їх виділення. Типовість природних зон.
- •Походи португальців до південних районів Африки і в Індію.
- •Географічні наслідки орбітального руху. Тропіки й полярні кола.
- •Генетичне грунтознавство в.В.Докучаєва.
- •Плавання ф.Беллінсгаузена і м.Лазарєва у південних широтах. Відкриття Антарктиди.
- •Поняття про природні компоненти і природні комплекси, їх типи.
- •Географічні експедиції Дж.Кука та їх наукове значення.
- •Визначте середній сонячний час в день складання вами іспиту , якщо справжній сонячний час 10 год. 12 хв.
- •Докази і наслідки осьового обертання. Час.
- •Особливості географічної оболонки.
- •Світлові пояси Землі.
- •Землезнавство г. РіТгтера.
- •Грунти як особливе природне утворення.
- •Географічні уявлення первісних людей про Землю та Всесвіт.
- •Географічна оболонка, її структура.
- •Котра година в Києві, коли у Владивостоці зустрічають Новий Рік.
- •Уявленню людства про Всесвіт і Землю в античний час.
- •Властивості географічної оболонки.
- •Кругосвітнє плавання Магеллана.
- •Сонячне випромінювання.
- •Дослідження Антарктиди.
- •Компонентна зональність. Кліматичні зони Землі.
- •Місяць – природний супутник Землі.
- •Компонентна зональність. Зональність типів рослинності.
- •Наукова ідея о.Гумбальта та їх значення для розвитку загального землезнавства.
- •Орбітальний рух Землі та зміна пір року.
- •Спектри висотної поясності географічної оболонки.
- •Визначити справжній сонячий час у Києві на момент складання вами іспиту.
- •Широтна зональність. Періодичний закон географічної зональності.
- •Географія Птолемея.
- •Земні припливи і відпливи, їх значення.
- •Розвиток уявлень про форму і розвток Землі.
- •Значення робіт а.О.Григорєва для землезнавства.
- •Сонячна атомосфера, її будова.
- •Дослідження Арктики в 20 ст.
- •Джерела енергії в го.
Компонентна зональність. Кліматичні зони Землі.
Зональність– зміна природних умов від полюсів до екватора, обумовлена широтними розходженнями в надходженні на поверхню Землі сонячної радіації. Максимальну енергію одержує поверхня, перпендикулярна сонячним променям (екваторіальні широти); чим більше нахил, тим менше нагрівання (полярні широти). Географічна зональність - одна із самих універсальних географічних закономірностей, що має статус закону. Відповідно до цього закону ландшафтна оболонка Землі розділяється на природні зони, що повторюються в Північній і Південній півкулях (наприклад, зони лісів і степів помірного поясу, тропічних пустель та інше)
Клімат - це результат взаємодії низки чинників, головними з яких є надходження променистої енергії Сонця, атмосферна циркуляція й характер підстилаючої поверхні. Атмосферна циркуляція і вологообіг, які зумовлені розподілом тепла на Землі, у свою чергу впливають на теплові умови Земної кулі, а відтак і на всі процеси, які ними прямо або опосередковано визначаються. Причини і наслідки переплітаються тут настільки тісно, що всі ці чинники повинні розглядатися як складна єдність.
Кожний із зазначених чинників зв'язаний з географічним положенням території (широтою, висотою над рівнем моря). Широта визначає величини надходження сонячної радіації. З висотою змінюються температура й тиск повітря, вміст у ньому вологи, циркуляція атмосфери. Особливості земної поверхні (океан, суша, теплі і холодні морські течії, рослинний і ґрунтовий покрив, сніговий і крижаний покрив тощо) дуже позначаються на радіаційному балансі, а значить, на циркуляції атмосфери і вологообігу. Зокрема, під сильним перетворюючим впливом підстилаючої поверхні на повітряні маси формуються два основних типи клімату: морський і континентальний.
Оскільки основні чинники кліматоутворення мають тенденцію до зональності, цілком природно, що і клімати в цілому зональні. Б.П. Алісов (1952) поділяє Земну кулю на такі кліматичні зони:
1. Е к в а т о р і а л ь н а з о н а. Це зона слабких вітрів. Відмінності температури й вологості повітря між зимою та літом незначні, вони менші від добових. Середньомісячні температури становлять 25-28 °С. Опадів випадає 1 000-3 000 мм. Переважає жарка погода, часто спостерігаються зливи і грози.
2. С у б е к в а т о р і а л ь н і з о н и. Для зон характерна сезонна зміна повітряних мас: улітку мусон дме з боку екватора, взимку - від тропіків. При пануванні літнього мусону встановлюється така ж погода, як і в екваторіальній зоні. У внутрішніх районах материків кількість опадів становить 1 000- 1 500 мм. На схилах гір, орієнтованих до напряму руху мусону, кількість опадів досягає 6 000-10 000 мм на рік. Опади в основному випадають влітку. Зима суха, лише дещо прохолодніша від літа.
3. Тропічні зони обох півкуль. У зонах переважають пасати , безхмарна суха погода. Зима тепла, але помітно холодніша від літа, у тропічних зонах можна виділити три типи кліматів: а) області стійких пасатів з прохолодного, майже без опадів погодою, високою вологістю повітря, із туманами і сильними бризами на узбережжі (західне узбережжя Південної Америки між 5 і 20° пн. ш., узбережжя Сахари, пустеля Наміб); б) пасатні області з дощами (Центральна Америка, Вест-Індія, Мадагаскар та ін.); в) жаркі посушливі області (Сахара, Калахарі, значна частина Австралії, північ Аргентини, південна половина Аравійського півострова).
4. Субтропічні зони. Для них характерний чіткий сезонний хід температури, опадів і вітрів. Іноді опади випадають у вигляді снігу. За винятком мусонних областей улітку переважає антициклональна погода, взимку - розвивається циклонічна діяльність. Для зон характерні такі типи кліматів: а) середземноморський з безхмарним літом і дощовою зимою (Середземномор'я, середня частина Чилі, Капська земля, південний захід Австралії, Каліфорнія); б) мусонні області з жарким дощовим літом і відносно холодною й сухою зимою (Флорида, Уругвай, північний Китай); в) сухі області з жарким літом (південне узбережжя Австралії, Туркменія, Іран, Такла-Макан, Мексика); г) рівномірно зволожені протягом року області (південний схід Австралії, Тасманія, Нова Зеландія, середня частина Аргентини).
5. Зони помірного клімату. У зонах над океанами в усі сезони розвивається циклонічна діяльність. Для них характерні значні температурні відмінності між зимою й літом, між сушею та морем. Узимку переважають тверді опади. Для зон характерні такі типи кліматів: а) зима з нестійкою погодою і сильними вітрами, влітку погода більш спокійна (Великобританія, узбережжя Норвегії, Алеутські острови, узбережжя затоки Аляска); б)різні варіанти материкового клімату (внутрішні райони США, південь і південний схід Східно-Європейської рівнини, Сибір, Казахстан, Монголія); в) перехідний від материкового до океанічного (Патагонія, більша частина Європи і Східно-Європейської рівнини, Ісландія); г) мусонні області (Далекий Схід, Охотське узбережжя, Сахалін, Північ Японії); д) області з вологим і прохолодним літом і холодною сніжною зимою (Лабрадор, Камчатка).
6. Субполярні зони. Для зон характерні великі температурні відмінності між зимою та літом, багаторічна мерзлота.
7. Полярні зони. Для них характерні великі річні й малі добові коливання температури, мала кількість опадів, холодне літо з туманами. Для зон характерні такі типи клімату: а) із відносно теплою зимою (узбережжя моря Бофорта, Баффінова Земля, Північна Земля, Нова Земля, Шпіцберген, Таймир, Ямал, Антарктичний півострів); б) із холодною зимою (Канадський архіпелаг, Новосибірські острови, узбережжя морів Східно-Сибірського і Лаптєвих); в) із дуже холодною зимою і літньою температурою нижче 0°С (Гренландія, Антарктида).