24. Міжнародні програми фізико-географічних досліджень.

Новітній етап у розвитку географії охоплює XX ст. Основою географічного знання на сучасному етапі є теорія взаємодії суспільства і природи, навколо якої відбувається інтеграція усіх галузевих географічних наук. Однією з найскладніших проблем сучасності, що дискутується в географічній літературі, є проблема простору і регіонального розвитку. У 1963 р. Герасимов запропонував термін "конструктивна географія", який увійшов в географічну науку як її галузь. Конструктивна географія займається виявленням нових можливостей моделювання географічного середовища для розвитку продуктивних сил, обґрунтовує великі господарські проекти, створює оптимальні моделі взаємодії техногенних і природних систем.

У XX ст. організовуються експедиції до полюсів. У квітні 1909 р. американський полярник Р. Пірі з п'ятьма супутниками досяг Північного географічного полюсу. Були дослідженні глибини океану в районі полюсу, описано рух полярної криги на півночі Ґренландії у східному напрямі, а також доведено, що у центральній частині Арктичного басейну землі немає.

У 1910-1912 рр. Руаль Амундсен на судні "Фрам" здійснив подорож до Антарктиди. 14 грудня 1911 р. він досяг Південного полюсу. У той самий час до Антарктиди відправився й норвежець Роберт

Скот на судні "Терра-Но-ва", але він досяг Південного полюсу пізніше - 18 січня 1912 р. Після цих експедицій до полюсів, починаються регулярні дослідження Антарктиди і Антарктики; впродовж першої половини XX ст. було здійснено понад 100 експедицій з різних країн.

В середині XX ст. досліджується і Арктика. У 1932 р. О. Ю. Шмідт здійснив плавання за одну навігацію Північним морським шляхом. 21 травня 1937 р. починає роботу перша наукова полярна станція на крижині. В результаті проведених досліджень був вивчений рельєф Північ­ного Льодовитого океану, рух води в океані, розраховане магнітне схилення тощо.

У 2-й половині XX ст. з ініціативи Міжнародного Союзу географів проводяться глобальні міжнародні дослідження Землі, зокрема глобальних атмосферних процесів (програма ПІГАП), дослідження тропічно. Атлантики (АТЕП ТРОПЕКС), полярні дослідження (ПОЛЕКС), ви­вчення мусонів (МОНЕКС), океанічного дна, зокрема серединно-океанічних хребтів (МОДЕ), та інші.

Міжнародний геофізичний рік тривав 18 місяців з І липня 195 / року до 31 грудня 1956 р. В його роботі брали участь 67 країн. Про­водилися геофізичні спостереження і дослідження земної кори, атмосфери океанів за єдиною програмою і методикою. Були організовані експедиції в Антарктиду, Арктику, райони Паміру, Тянь-Шаню, в Тихий, Індійський, Атлантичний океани, запущені штучні супутники Землі, які дали початок систематичним прямим дослідженням верхніх шарів атмосфери і Космосу. Міжнародна гідрологічна програма завершилася міжнародним гідрологічним десятиріччям - 1965-1974 рр. У реалізації програми взяли участь понад 100 країн, які займалися розвитком мережі гідрологічних спостережень, обліком водних ресурсів, станом водних ресурсів окремих регіонів, підготовкою науковці -гідрологів.

У 1948 р. був заснований Міжнародний Союз охорони природи (МСОП). Нині у складі Союзу майже 60 держав, понад 500 урядових, наукових і громадських організацій із 116 країн, 24 міжнародні організації. МСОП працює над проблемою охорони природи, розробив Всесвітню стратегію охорони природи.