1. Античне землезнавство в системі знань: географії Ератосвена та Страбона.

Ератосфен (Ερατοσθένης, Eratosthenes) (бл. 275 — 194 до н. е.), давньогрецький вчений і письменник. Один із надзвичайно різнобічних вчених античності. Ератосфен займався філологією, філософією, хронологією, математикою, астрономією, геодезією, географією, сам писав вірші і музику. За це сучасники дали йому прізвисько Пентатл, тобто Багатоборець. Інше його прізвисько, Бета, тобто «другий», очевидно, свідчило про те, що у всіх науках Ератосфен досягає не найвищого, але чудового результату.

Ератосфен був основоположником наукової, математичної і фізичної, географії. У його Географії (Geographika) в 3 книгах містився перший систематичний науковий виклад географії, історія географічних відкриттів, а також розглядався ряд фізичних і математичних проблем, зв'язаних з географією, включаючи вказівку на сферичну форму Землі й опис її поверхні. Вчений виступав проти трактування Іліади й Одіссеї як джерела географічних відомостей, проте високо оцінив інформацію Піфея. Він також висловив припущення, що якщо плисти від Гібралтару на захід, то можна доплисти до Індії. Ератосфен додав до свого твору географічну карту світу, яку, за переказом Страбона, критикував Гіппарх Нікейський.

Однак найвідомішим досягненням Ератосфена в області геодезії і географії був винайдений ним спосіб визначати розміри Землі, викладу якого присвячений трактат Про вимір Землі (Peri tes anametreseos tes ges). Метод ґрунтувався на одночасному вимірюванні висоти Сонця в Сієні (суч. Асуан на півдні Єгипту) і в Александрії, що лежать приблизно на одному меридіані, у момент літнього сонцестояння (19 червня 240 до н. е.). Відстань між містами була відома (відстані вимірювали кроками спеціалісти-землеміри — гарпеданапти). І хоча є різні свідчення про результат вимірювань, 250 000 стадій (згідно з Клеомедом) або 252 000 (приблизно 39 690 км, за повідомленням Страбона і Теона Смірнського), у будь-якому випадку підрахунок мав мінімальну помилку, оскільки справжня довжина екватора становить 40 120 км. У цій же роботі були розглянуті й астрономічні задачі, такі, як оцінка розміру Сонця і Місяця і відстані до них, сонячні і місячні затемнення і тривалість дня в залежності від географічної широти.

Страбон (грец. Στράβων, 64 до н. е. — 24) — давньогрецький географ та історик, що народився в Амації (Мала Азія), подорожував по Греції, Малій Азії, Італії та Єгипту.

Автор «Історичних записок», задуманих як продовження Історії Полібія. Вони містили опис подій з 146 до н. е. (з моменту зруйнування римлянами Коринфа та Карфагена) до близько 31 до н. е. (до битви при Акції). Проте «Історичні записки» були втрачені.

Найвідомішою працею Страбона є сімнадцятитомна «Географія», написана близько 7 до н. е. та присвячена опису країн та людей в усьому відомому тоді світі. У перших двох томах викладено загальні фізико-математичні засади географії, в томах 3-10 — географію Європи, в томах 11-16 — географію Азії, в томі 17 — географію Африки.

У «Географії» Страбон прагнув описати ойкумену на основі зіставлення та узагальнення всіх відомих до його часу даних, тому твір і розглядається в історіографії як підсумок географічних знань античності. З-поміж багатьох авторів, названих Страбоном, головними його джерелами були географи Ератосфен, Гіппарх, Полібій, Посідоній.

Широко використовував Страбон малоазійскую традицію, особливо відомості істориків Мітрідатових війн (1 ст. до н. е.). Страбоном повно описані Кавказ і Боспорське царство. За задумом автора «Географія» повинна була служити практичним керівництвом для римських державних діячів, полководців, провінційної адміністрації, торгівців тощо, тому вона містить велику кількість історичних, етнографічних, побутових відомостей.

У ряді випадків вона є єдиним джерелом. З 17 книг «Географії» тільки перші дві носять теоретичний характер (присвячені математичній географії), решта містять опис країн і областей (книги 3-6 — Іспанія, Галлія, Британія, Італія, Сицилія; книги 7-10 — Північна і Східна Європа, північні Балкани, Греція; книги 11-14 — Північне і Східне Причорномор'я, Мала Азія; книги 15-17-я — Індія, Месопотамія, Аравія, Єгипет).

«Географія» Страбона є, фактично, першим досвідом історичної географії і являє собою цінне історичне джерело.