Оцінка____________ Підпис викладача___________________

ПЛАН

Лікувально-профілактичних заходів при ______________________________

Додатки

Взяття проб фекалій від тварин, консервування і пересилка в лабораторію.

Результати гельмінтологічних досліджень часто залежать від якості відбору та пакування проб фекалій і своєчасної доставки їх до установ ветеринарної медицини.

Для пакування проб фекалій використовують мішечки й пакети з цупкого матеріалу. У великих тварин проби екскрементів беруть з прямої кишки рукою в гумовій рукавичці, у дрібних тварин фекалії слід брати з прямої кишки середнім і вказівним пальцями в напальничках. Іноді допускається взяття проб фекалій з підлоги, якщо вони свіжовиділені і відомо від якої тварини. Від птиці, хутрових звірів, котів та диких хижаків фекалії збирають з чистої підлоги кліток (групові проби). Від кожної групи тварин беруть 20–25 проб фекалій, а від однієї тварини 5–10 г екскрементів. Пакети етикетують і запаковують всі проби в коробку. Разом з фекаліями надсилають супровідного листа, де визначають мету дослідження і списки тварин у двох примірниках, в яких вказують назву господарства, вид, номер або кличку, вік тварин і дату взяття проб фекалій. В теплий період року проби фекалій необхідно доставити в лабораторію протягом доби, при температурі нижче 5°С (восени і взимку) можна зберігати протягом кількох днів. З метою запобігання виходу личинок гельмінтів із яєць проби фекалій можна консервувати :

розчином миючих засобів («Лотос» 1%, «Екстра» 1,5%) у співвідношенні до фекалій 5:1. Термін зберігання 2 тижні;

рідиною Барбагалло (3% розчин формаліну на фізіологічному розчині). Термін зберігання 2 тижні;

сумішшю - 0,2% водного розчину нітрату натрію (1900 мл), розчину Люголя (3 г йоду, 10 г йодистого калію, 250 мл води), формаліну (300 мл) і гліцерину (25 мл). Термін зберігання яєць гельмінтів 6–8 місяців.

сумішшю - гліцерину (5 мл), формаліну (5 мл) і води (100 мл).

Гельмінтоскопічний метод. При гельмінтоскопії (огляді) фекалій тварин можна виявити гельмінтів або їх фрагменти, які виділяються з організму тварин під впливом антгельмінтиків або довільно. Цей метод використовують для виявлення, під час огляду фекалій, цестод і їх члеників, великих нематод тощо. Щоб виявити дрібніших паразитичних червів, одночасно всю порцію фекалій від тварин досліджують методом послідовного промивання, а від великих тварин — частину порції фекалій. Для обліку ефективності антгельмінтиків, збирають і досліджують фекалії від тварин, виділені протягом 2–4 днів після призначення препаратів. Зібрані фекалії після попереднього огляду кладуть у велику банку, розбавляють 10–кратною кількістю води і ретельно розмішують паличкою. Після 10–15 –хвилинного відстоювання верхній шар рідини зливають, а осад знову змішують з водою і відстоюють до осідання гельмінтів, їх фрагментів і важких часток фекалій. Періодичне промивання і відстоювання фекалій повторюють до прояснення верхнього шару рідини. Верхній шар рідини востаннє зливають, а осад невеликими порціями переглядають в кюветах з чорним і білим дном. Виявлених гельмінтів збирають за допомогою пінцетів, препарувальних голок і пензликів, переглядають під мікроскопом, після чого переносять в консервуючу рідину. Щоб виявити дрібних нематод, осад додатково досліджують окремими частинами за допомогою бінокулярної або штативної лупи з 10–20 –кратним збільшенням.

Гельмінтоовоскопічний метод. Найпростішим є метод нативного мазка. На предметне скло наносять краплю рівних частин води і гліцерину та шматочок фекалій (величиною з горошину), старанно перемішують скляною паличкою. Після видалення твердих частинок фекалій вміст накривають покривним скельцем і досліджують під мікроскопом.

Більшість гельмінтоовоскопічних методів діагностики грунтуються на різниці питомої ваги яєць і личинок гельмінтів або їх фрагментів з одного боку, і рідини, в якій зависли досліджувані фекалії — з іншого. В залежності від співвідношення питомої ваги цих компонентів розрізняють методи флотації, осадження та комбіновані.

Метод флотації. Застосовують рідини з питомою вагою, що перевищує питому вагу яєць гельмінтів.

Для приготування флотаційних рідин використовують:

– кухонну сіль (хлорид натрію) в кількості 400–420 г на 1 л гарячої води, питома вага такого насиченого розчину 1,18–1,2;

– нітрат свинцю (азотнокислий свинець) в кількості 650 г на 1л гарячої води, питома вага 1,5;

– нітрат амонію (гранульована аміачна селітра)–1500 г на 1 л гарячої води, питома вага 1,3;

– сірчанокислу магнезію –920 г на 1 л гарячої води, питома вага 1,26–1,28;

– гіпосульфіт натрію –1750 г на 1 л гарячої води, питома вага 1,38–1,4;

– сульфат цинку (сірчанокислий цинк)–400 г на 1 л гарячої води, питома вага 1,24;

– нітрат срібла –1000 г на 1 л гарячої води, питома вага 1,4;

-- нітрат натрію (азотнокислий натрій) – 1000 г на 1 л гарячої води,питома вага 1,38-1,4.

Стандартизований метод флотації з розчином нітрату свинцю (азотнокислого свинцю) за Г.О. Котельніковим і В.М. Хреновим. Звичайна флотація. Пробу фекалій 3 г кладуть у склянку, заливають невеликою кількістю флотаційного розчину і розмішують паличкою. Одночасно з помішуванням додають розчин до об'єму 50 мл. Потім суміш фільтрують через ситечко або шар марлі в другу склянку. Профільтровану суміш при дослідженні на фасціольоз, дикроцеліоз і парамфістоматоз залишають у спокої на 15–20 хвилин, а при інших гельмінтозах — не менш як на 10 хвилин. За допомогою дротяної петлі діаметром 0,5–1 см беруть кілька крапель (3–5) з поверхневого шару рідини, переносять на предметне скло і досліджують під мікроскопом.

Флотація з центрифугуванням. Пробу фекалій 3г розмішують з флотаційним розчином як у попередньому варіанті. Суміш фільтрують через фільтр з комірками 0,5 х 0,5 мм в центрифугальну пробірку об'ємом 50 мл і центрифугують 1–2 хвилини при 1000–1500 об/хв. Потім пробірку накривають предметним склом так, щоб поверхня його торкалась суміші. Якщо рівень рідини нижче від країв пробірки, необхідно долити флотаційний розчин до одержання випуклого меніска. Через 5 хвилин скло знімають для мікроскопії.

Метод флотації з розчином нітрату амонію за Г.О. Котельніковим та

В.М. Хреновим. Техніка виконання така сама, що і попереднього методу (звичайна флотація). Профільтровану суміш відстоюють для флотації 10 хвилин. Застосовують для виявлення яєць аскаридатозів, трихоцефалятозів, рабдитатозів, оксиуратозів, стронгілятозів органів травлення та дихання, аноплоцефалятозів.

Метод флотації за І.С Дахно та ін.. (2004). Пробу фекалій 3 г кладуть у склянку і при помішуванні скляною паличкою додають бішофіт до об’єму 50 мл, питома вага якого 1,27-1,31. Суспензію фекалій фільтрують через марлеве ситечко в іншу склянку і залишають у спокої на 8-10 хв. За допомогою дротяної петлі беруть 3 краплі з поверхневого шару рідини на предметне скло і досліджують під мікроскопом.

Використання в якості флотаційного розчину бішофіту – екологічно чистого природного мінералу, дозволяє подовжити тривалість мікроскопічного дослідження матеріалу до 2 годин, а період флотації - до 12 годин при температурі від -5⁰С до +25⁰С, Розчин запобігає деформації яєць гельмінтів та опусканню їх під час флотації на дно склянки, що дає змогу ретельно дослідити матеріал. . Коагуляційні властивості розчину зменшують забрудненість поверхневого шару рідини рештками фекалій, що підвищує ефективність виявлення яєць гельмінтів. За даною методикою ефективно виявляються яйця аскарисів, трихурисів, езофагостом і метастронгілід свиней, токсокар, токсакарисів, трихурисів та унцинарій м’ясоїдних тварин, стронгілід і ціатостомід органів травлення коней та стронгілоїдесів тварин..

Метод флотації з розчином кухонної солі за Фюллеборном. Техніка виконання, як при звичайній флотації. Профільтровану суміш відстоюють 45–60 хвилин. Ефективність дослідження низька, бо спливає лише частина яєць аскаридат, трихоцефалят, стронгілят.

Метод флотації з розчином нітрату натрію. Техніка виконання, як при звичайній флотації. Краплю з поверхневого шару рідини знімають на предметне скло через 10–15 хвилин. При низькій інтенсивності інвазії, в зв'язку з високою флотаційною здатністю розчину, важко знайти яйця гельмінтів, через те, що поверхневий шар рідини значно забруднений частками фекалій.

Метод флотації з розчином гіпосульфіту натрію. При діагностиці нематодозів великої і дрібної рогатої худоби, коней та свиней дослідження проводять методом звичайної флотації. Високу ефективність одержують при дослідженні рекомендованим методом флотації з гіпосульфітом натрію за Г.О. Котельниковим та В.М. Хреновим. Час флотації 10–15 хвилин.

Метод Д.З. Болховітінова. Пробу фекалій 1г ретельно розмішують у ступці з 15 мл розчину гіпосульфіту натрію (питома вага 1,3–1,4). Суміш проціджують через марлю в пробірку і центрифугують З хвилини при 1000–1200 об/хв. Після цього знімають поверхневу плівку за допомогою дротяної петлі, переносять на предметне скло для мікроскопії.

Методи осадження. При застосуванні цих методів використовують рідини з меншою, ніж у яєць, питомою вагою.

Стандартизований метод послідовного промивання. Пробу фекалій 3 г розмішують паличкою в склянці з невеликою кількістю води. При помішуванні додають воду до об'єму 50 мл. Суміш фільтрують в другу склянку, після чого фільтрат відстоюють 5 хвилин. Потім зливають або відсмоктують спринцівкою верхній шар рідини до осаду, додають до останнього таку ж кількість води, перемішують і знову відстоюють 5 хв. Ці маніпуляції повторюють до просвітлення верхнього шару рідини в склянці. Рідину востаннє зливають, а осад наносять порціями на предметне скло для мікроскопії. Метод застосовують для діагностики трематодозів і акантоцефальозів у тварин.

Метод осадження з целофановими плівками за Г.О. Котельніковим і

В.М. Хреновим. Завчасно готують плівки з целофану товщиною 22 мкм. Нарізані шматочки плівки розміром 2х3 см поміщають у чашки Петрі з 50%-ним розчином молочної кислоти або гліцерину і витримують 24 години. Після цього вони готові і можуть зберігатися в цих розчинах тривалий час. У 100 мл розчину можна приготувати 500 плівок. Для дослідження беруть 2г фекалій, заливають водою, розмішують паличкою, додають воду до об'єму 50 мл. Суміш фільтрують у другу склянку і відстоюють 5 хв. Потім верхній шар рідини зливають, додають до осаду таку ж кількість води. Так промивають осад і другий раз. Рідину востаннє зливають, а осад наносять на предметні скельця і накривають готовими целофановими плівками. Через 5–10 хвилин препарати готові для дослідження під мікроскопом. Метод використовується при дослідженні на нематодози, трематодози і акантоцефальози. Ефективність його вища за попередній в 2 рази.

Метод М.В. Демідова. Пробу фекалій 3г від овець або 5г від великої рогатої худоби кладуть у склянку об'ємом 200–250 мл, заливають доверху насиченим розчином хлориду натрію і розмішують до одержання суміші. Відстоюють 15–20 хвилин, потім чайною ложкою або совочком збирають грубі частки з поверхні суміші і відсмоктують спринцівкою (можна зливати) верхній шар рідини, залишаючи 20–30 мл її над осадом. До осаду додають 200 мл води, розмішують паличкою. Суміш фільтрують в другу склянку і відстоюють 5 хв. Рідину із склянки відсмоктують, залишають на дні 15–20 мл осаду, який переносять до конусоподібної склянки. Промивши рідину з великої склянки, воду зливають в маленьку. Суміш відстоюють в конусоподібній склянці 3–5 хвилин, а потім відсмоктують рідину. Такі маніпуляції повторюють декілька разів. Рідину востаннє зливають, а осад переносять на предметне скло для дослідження.

Метод Горшкова. Пробу фекалій (150–300 г) від коня кладуть на металеве сито або марлю в лійку з діаметром у верхній частині 15–20 см. На нижній кінець лійки натягують гумову трубку довжиною 10–15 см з затискачем на кінці. Фекалії заливають теплою водою і витримують 2–4 години, після чого затискач відкривають, рідину зливають в центрифугальні пробірки і центрифугують 3 хвилини при 1500–2000 об/хв. Потім рідину зливають, а осад досліджують під мікроскопом.

Комбіновані методи. Ґрунтуються на принципі осадження та подальшої флотації яєць гельмінтів, тому вони ефективніші порівняно з попередніми методами досліджень.

Метод Дарлінга. 3–5 г фекалій розмішують у склянці з 20–30 мл води, суміш проціджують в центрифугальні пробірки і центрифугують 1–2 хвилини. Потім верхній шар рідини зливають, а до осаду додають суміш однакових частин гліцерину і кухонної солі, розмішують і знову центрифугують. Яйця, що спливли на поверхню рідини, знімають разом з плівкою суміші дротяною петлею, переносять на предметне скло і мікроскопують.

Метод Щербовича.Техніка дослідження фекалій нагадує попередній метод. Відрізняється від методу Дарлінга тим, що перед другим центрифугуванням до осаду додають насичений розчин гіпосульфіту натрію або сірчанокислої магнезії. Порівняно з методом Дарлінга цей метод ефективнішій.

Гельмінтоларвоскопічні методи. Метод Бермана. Для дослідження фекалій використовують апарат, що складається з лійки, гумової трубки довжиною 10–15 см, сполученої верхнім кінцем з лійкою затискача, закріпленого на нижньому кінці гумової трубки, металевого сита або марлі і штатива. Змонтований апарат заливають теплою водою (35–38°С), 15–20 г свіжих фекалій кладуть на сито або загортають у марлю і опускають у лійку. Фекалії від овець витримують в апараті 2–4 години, а від телят–4–6 годин. Потім затискач на трубці послаблюють, а рідину, що витікає, збирають у пробірку і центрифугують 2–3 хвилини. Після цього верхній шар рідини зливають, а осад переносять на предметне скло для мікроскопії.

Метод Вайда. Кілька кульок фекалій від дрібних жуйних поміщають у бактеріологічну чашку або годинникове скло і зволожують їх теплою водою. Через 15–20 хвилин фекалії видаляють, а рідину, що залишилась, досліджують при малому збільшенні мікроскопа. Ефективність цього методу нижча порівняно з попереднім.

Дослідження вмісту шлунку. Вміст шлунку досліджують у коней, ослів, мулів при паразитуванні драшей і габронем. Тварину витримують добу на голодній дієті. За допомогою носо-стравохідного зонду відбирають шлунковий сік, переносять в центрифугальні пробірки і центрифугують 3–4 хвилини. Осад переносять на предметне скло для мікроскопії.

Дослідження вмісту кон’юнктивальних порожнин. Застосовують його для діагностики телязіозу. За допомогою спринцівки зрошують кон'юнктивальні порожнини водним розчином йоду. Рідину, що витікає, збирають у кювети і досліджують на наявність телязій.

Дослідження проб крові. Застосовують для діагностики філяріатозів у тварин,

• Метод Фюллеборна – венозну кров відстоюють, потім сироватку зливають у другу пробірку і центрифугують 10 хвилин. Осад наносять краплями на предметне скло для мікроскопії.

• Кров беруть у центрифугальну пробірку, де міститься 3,8% розчин лимоннокислого натрію і центрифугують, потім верхній шар рідини зливають, а осад мікроскопують.

• На 1 мл 3,8% розчину лимоннокислого натрію беруть 10 мл крові, відстоюють 20–25 хвилин. В пробірці утворюються 3 шари: нижній — еритроцити, середній — лейкоцити, верхній — сироватка. Піпеткою діаметром 1–1,5 мм беруть вміст середнього шару, наносять 2–3 краплі на предметне скло і накривають покривним для мікроскопії.

• Удосконалений метод Попової (в модифікації Бундіної). Свіжевідібрану кров

стабілізують 20%-им розчином цитрату натрію (2 – 3 краплі розчину на 10 мл крові). Перед дослідженням кров ретельно перемішують, потім у центрифугальну пробірку до 1 мл крові додають 9 мл дистильованої води. Пробірку накривають щільним папером або пробкою і перемішують для більш повного гемолізу еритроцитів. Суміш центрифугують при 1000 об/хв протягом 7 – 10 хвилин, потім надосадову рідину зливають, а осад переносять на предметне скло і проглядають під бінокулярною лупою або мікроскопом на наявність личинок філярій.

Дослідження зскрібка з перианальних складок. Застосовують для діагностики оксиуратозів тварин. Лопаткоподібною паличкою, зволоженою сумішшю однакових частин гліцерину та води роблять зскрібок з перианальних складок промежини і внутрішньої поверхні кореня хвоста. Зскрібок переносять на предметне скло до краплі гліцерину з водою та накривають покривним скельцем для мікроскопії.

Дослідження зскрібків шкіри з “літніх виразок”. Застосовують для діагностики шкірних форм драшейозу і габронемозу. Зскрібок беруть з вкритої свіжими виразками поверхні шкіри і вносять до краплі розведеної соляної кислоти (1:1000). Потім препарат розщеплюють препарувальними голками, накривають покривним склом і досліджують під мікроскопом.

Дослідження шкіри великої рогатої худоби за Гнедіною. Застосовують для діагностики філяріатозів. У тварин на нижній черевній стінці після підготовки операційного поля вирізають невеликий шматочок шкіри завтовшки 2 мм і розміщують на предметному склі в фізіологічному розчині (ранку обробляють 5% спиртовим розчином йоду). Препарувальними голками цей зріз розщеплюють на дрібні частки і залишають у спокої на 10–15 хвилин. Після видалення волокон препарат мікроскопують.

Діагностична дегельмінтизація. Під діагностичною дегельмінтизацією розуміють метод гельмінтоскопічного дослідження фекалій з метою точного встановлення діагнозу. Проводять її в тих випадках, коли клінічні ознаки дають підставу запідозрити у тварин наявність хвороби, викликаної нестатевозрілими гельмінтами, а лабораторні методи є негативними.

Для діагностичної дегельмінтизації відбирають 3–5 великих тварин і 6–10 малих, ізолюють від решти поголів'я і дають їм антгельмінтики в терапевтичній дозі. Виділені протягом двох діб фекалії від цих тварин збирають і досліджують з метою виявлення збудника хвороби.

Імунологічні реакції. Імунобіологічні реакції включають алергічні і серологічні методи діагностики трихінельозу, ларвальних теніїдозів, монієзіозу, аскаридатозів, гемонхозу, диктіокаульозу і онхоцеркозу.

Антигени для алергічних реакцій готують за різними методиками з гельмінтів, суспензій, екстрактів.

Антигени вводять тваринам у дозі 0,1–0,2 мл внутрішньошкірно в непігментовані ділянки шкіри. При позитивній реакції в місці введення антигену через 5–30 хвилин розвивається запалення.

Методи посмертної діагностики гельмінтозів тварин. Посмертна діагностика полягає у виявленні гельмінтів в органах і тканинах тварин. Розрізняють кілька модифікацій гельмінтологічних розтинів:

• метод повного гельмінтологічного розтину за К.І. Скрябіним передбачає дослідження всіх органів і тканин хазяїна з метою виявлення і збору паразитів;

• метод повного гельмінтологічного розтину окремих органів за К.І. Скрябіним дає змогу визначити ступінь інвазованості окремих органів певними видами паразитів;

• метод неповного гельмінтологічного розтину - звичайний патологоанатомічний метод розтину, при якому виявляють тільки гельмінтів великого розміру;

• метод порційного гельмінтологічного розтину передбачає дослідження частини вмісту органу разом з гельмінтами;

Передбачені дослідження проводяться методом послідовного промивання органів тварин з послідуючим переглядом матриксів по черзі на чорному і білому фоні та застосування компресорного методу, який полягає в розчавленні дрібного органу, окремої його частини або зскрібка зі слизової оболонки кишечника між компресорними скельцями до прозорості. Підготовлений препарат розглядають під лупою чи мікроскопом.

Метод посмертної діагностики дикроцеліозу у овець (І.С. Дахно 1996). Після забою тварини та зняття шкури, витягують печінку і кладуть разом з жовчним міхуром на шкуру з боку міздри. Печінку щільно загортають в шкуру і витримують 1,5–2 години.

Потім шкуру розгортають, а печінку переносять в посудину для змивання з її поверхні гельмінтів. Трематод, які знаходяться на поверхні шкури знімають препарувальною голкою і переносять в посудину з водою. Рідину відстоюють 10 хвилин, верхній шар зливають, а осад порціями досліджують і підраховують кількість гельмінтів. Ефективність виявлення молодих трематод 76,5%, статевозрілих — 97,6%.

Збирання, консервування, етикетування і пересилка гельмінтів. Виявлених в органі чи його вмісті гельмінтів переносять в банки з консервуючою рідиною — нематод поміщають в рідину Барбагалло (3% розчин формаліну на фізіологічному розчині), а трематод, цестод і скребликів спочатку поміщають у воду, де вони гинуть, потім пресують і переносять в банки з 70° спиртом. Цистицерків, ценурів, ехінококів консервують в рідині Барбагалло. В банку кладуть етикетку, із зазначенням місця проведення розтину, дати, прізвища фахівця. На зворотньому боці етикетки вказують вид і стать тварин, орган, де виявлено гельмінта, вид паразита та їх кількість.