- •Призначення зошита
- •Організація занять
- •Техніка безпеки при роботі з інвазіЙно хворими тваринами
- •Виконання завдань
- •Ветеринарна гельмінтологія
- •Тема 1: Діагностика гельмінтозів тварин
- •Тема 2: Фасціольози тварин
- •Оцінка____________ Підпис викладача___________________
- •Тема 3: Дикроцеліїдози тварин
- •Оцінка____________ Підпис викладача___________________ тема 4: Простогонімози птиці
- •Оцінка____________ Підпис викладача___________________
- •Тема 5: Парамфістоматози жуйних тварин
- •Оцінка____________ Підпис викладача___________________
- •Тема 6: Опісторхоз, ехіностоматидоз, нотокотілідоз, орієнтобільхарціоз
- •Тема 7: Цистицеркози великої рогатої худоби та свиней,
- •Оцінка____________ Підпис викладача___________________
- •Тема 8: Цистицеркози тварин (тенуікольний, пізіформний, овісний)
- •Оцінка____________ Підпис викладача___________________
- •Тема 9: Ценурози тварин (церебральний та м язової і підшкірної клітковини)
- •Тема 10: Ехінококоз та альвеококоз тварин
- •Оцінка____________ Підпис викладача___________________
- •Тема 11: Імагінальні цестодози мясоїдних тварин
- •Оцінка____________ Підпис викладача___________________
- •Тема 12: Аноплоцефалятози жуйних тварин (монієзіоз, тизанієзіоз, стилезіоз, авітеліноз)
- •Тема 13: Аноплоцефалідози коней
- •Тема 14: Цестодози водоплавних птахів (дрепанідотеніоз, гіменолепідоз)
- •Тема 15: Цестодози куриних птахів
- •Тема 16: Оксіуратози тварин
- •Тема 17: Аскаридатози тварин
- •Тема 18: Стронгілідози та ціатостомідози коней
- •Тема 19: Стронгілятози шлунково-кишкового тракту жуйних тварин
- •Тема 20: Стронгілятози шлунково-кишкового тракту свиней, гусей і м’ясоїдних (езофагостомоз, олуланоз, амідостомоз, анкілостомоз, унцинаріоз)
- •Тема 21: Стронгілятози органів дихання
- •Тема 22: Протостронгілідози тварин (мюллеріоз, протостронгільоз та цистокаульоз овець і кіз, метастронгільоз свиней, сінгамоз птиці)
- •Тема 23: Спіруратози тварин (телязіоз, стрептокароз, тетрамероз, ехінуріоз)
- •Тема 24: Трихурози тварин (трихуроз, капіляріоз, трихінельоз)
- •Тема 25: Філяріатози тварин (сетаріоз, парафіляріоз, онхоцеркоз, дирофіляріоз,стефанофіляріоз)
- •Тема 26: Рабдитатози тварин (стронгілоїдози овець, великої рогатої худоби, коней, свиней)
- •Тема 27: Діоктофіматози тварин (гістрихоз птиці)
- •Тема 28: Акантоцефальози тварин (макраканторинхоз свиней, поліморфоз і філікольоз птиці)
- •Ветеринарна арахнологія
- •Тема 29: Паразитиформні кліщі - переносники та резерванти трансмісивних захворювань тварин і людей
- •Тема 30: Акариформні кліщі і саркоптидози тварин (саркоптоз і нотоедроз)
- •Тема 31: Псороптидози тварин (псороптози, хоріоптози, отодектози)
- •Оцінка____________ Підпис викладача___________________
- •Тема 32: Демодекози тварин, кнемідокоптози птахів
- •Тема 33: Лабораторні методи діагностики корости у тварин
- •Мортальні методи
- •Вітальні методи
- •Ветеринарна ентомологія
- •Тема 34: Гіподерматоз великої рогатої худоби
- •Тема 35: Естроз овець, ринестроз і гастрофільоз коней
- •Тема 37: Видова належність двокрилих кровосисних комах та заходи боротьби з гнусом
- •Тема 38: Діагностичні ознаки рунця овечого, пухоїдів і волосоїдів та заходи боротьби з ними
- •Тема 39: Діагностичні ознаки вошей, бліх, клопів та заходи боротьби з кровосисними комахами
- •Методи діагностики протозойних хвороб тварин.
- •Ветеринарна протозоологія
- •Тема 40: Піроплазмідози тварин (бабезіози, тейлеріози)
- •Оцінка____________ Підпис викладача___________________
- •Тема 41: Кокцидіїдози тварин (еймеріози)
- •Тема 42: Кокцидіїдози тварин (ізоспорози і криптоспоридіози)
- •Оцінка____________ Підпис викладача___________________ тема 43: Трихомоноз тварин, гістомоноз птахів та балантидіоз свиней
- •Оцінка____________ Підпис викладача___________________
- •Тема 44: Трипаносомози тварин
- •Оцінка____________ Підпис викладача___________________
- •Тема 45: Анаплазмоз, еперітрозооноз тварин, бореліоз птахів
- •Оцінка____________ Підпис викладача___________________
- •Лікувально-профілактичних заходів при ______________________________
- •Додатки
- •Спектр дії антгельмінтиків, зареєстрованих в Україні
- •Бібліографічний список
- •Ветеринарна протозоологія. Піроплазмідози тварин (бабезіози, тейлеріози)………... 115
- •Трихомоноз тварин, гістомоноз птахів та балантидіоз свиней……………………………… 123
- •Кассіч в.Ю., Коваленко л.М., Негреба ю.В., Лазоренко л.М.
Тема 35: Естроз овець, ринестроз і гастрофільоз коней
ЗАВДАННЯ № 1. Вивчити на постійних препаратах морфологію носоглоткових та шлунково-кишкових оводів і личинок, замалювати їх. Визначити систематичне положення і замалювати схему біології збудників.
ЗБУДНИК: Oestrus ovis - личинки порожнинного овода cпричинюють естроз овець. Окрилений овід 10-12 мм завдовжки, жовтувато-коричневого кольору, з чорними плямами і смугами на тілі. Голова напівкулястоЇ форми, ширша за груди. Темно-зелені блискучі фасеткові очі, більші у самців, ніж у самок. Ротовий отвір відсутній. Личинка першої стадії веретеноподібна, білого кольору, завдовжки до 1,5 мм, рухлива. Має добре розвинені приротові гачки для фіксації. Шипи розміщені у 2-3 ряди з вентрального боку тіла. Личинка другої стадії завдовжки до 12 мм. Личинка третьої стадії видовжено-овальної форми, 10-30 мм завдовжки, коричневого кольору, з поперечними смугами. Спинна поверхня її не має шипів, опукла, а вентральна - плоска і покрита 2 - 3 рядами дрібних шипиків. Задній кінець личинки ширший від переднього. Лялечка чорного кольору, завдовжки до 12 мм, задній кінець тупий, а передній - скошений під гострим кутом.
3БУДНИКИ: Rhinoestrus purpureus (білоголовник або пурпуровий овід), Rh. latifrons (овід-коротиш), Rh. usbekistanikus (овід-малошип) - личинки носоглоткових оводів викликають ринестроз коней. Білоголовик дуже схожий на овечого овода, пурпурово-коричневого кольору, довжиною до 12 мм. Крила прозорі, з трьома чорними крапками. Овід-коротиш має довжину до 13 мм, а овід-малошип - до 9 мм. Оводи не живляться (ротовий отвір відсутній). Личинка першої стадії плоска, до 1 мм завдовжки, має псевдоцефал з добре розвиненими приротовими гачками, чорного кольору, між якими розміщений ротовий отвір. Сегменти озброєні шипами. Останній сегмент округлий, озброєний 8-10 зігнутими гачками. Личинка третьої стадії до 20 мм завдовжки, темно-сірого, а потім бурого кольору, з поперечними смугами по тілу. Тіло з дорсального боку опукле, з вентрального – плоске. На псевдоцефалі розміщені пара сенсорних горбків і приротових гачків. Шипи розміщені з вентрального боку. У задній частині тіла помітні дві перитреми темно-бурого кольору. Лялечка чорного кольору, довжиною до 13 мм.
Тип: Arthropoda
Клас: Insecta
Підклас: Pterygota
Ряд: Diptera
Підряд: Brachicera
Родина: Oestridae
Рід: Oestrus
Вид:
Oe. ovis
Рід: Rhinoestrus
Види: Rh. purpureus
Rh. latifrons
Rh. usbekistanikus
ЗБУДНИКИ: Гастрофільоз однокопитних спричинюють личинки шлунково-кишкових оводів. Gastrophilus intestinalis - великий шлунковий овід, довжиною до 16 мм, буро-жовтого кольору, ґолова більша, чим груди. Личинки першої стадії прикріплюються до слизової оболонки язика та глотки, а личинки другої та третьої стадії паразитують у шлунку. Личинки першої стадії веретеноподібні, до 1 мм завдовжки, мають 13 сегментів. Озброєні прямими, рухливими приротовими гачками й шипами в 3 ряди. Личинки третьої стадії овально-циліндричні, до 20 мм завдовжки., жовто-рожевого кольору з двома великими приротовими гачками темного кольору. Шипи на сегментах розташовані в два ряди з другого по десятий сегмент. В передньому ряді шипи більші, ніж у задньому.
Gastrophilus inermis - малий шлунковий овід, сіро-бурого кольору, довжиною до 11 мм, голова більша за груди. Личинки першої стадії веретеноподібної форми, прикріплюються до слизової оболонки ротової порожнини. Личинки другої і третьої стадії локалізуються в шлунку і прямій кишці. У личинок третьої стадії на вентральній поверхні другого грудного сегменту є два ряди тонких шипів, на сьомому черевному сегменті - ряди шипів з розривом всередині. Зрілі личинки - розміром до 15,5 мм мають сильно загнуті назад ротові гачки.
Gastrophilus haemorrhoidalis - вусоклій, темно-бурого кольору, довжиною до 12 мм. Голова по ширині рівна грудині. Личинки першої стадії розвиваються на слизовій оболонці ротової порожнини, а другої і третьої - паразитують у шлунку. Личинки третьої стадії – до 18 мм завдовжки, червоного кольору, мають два ряди однакової довжини шипів.
Gastrophilus veterinus - дванадцятипалик, темно-жовтого кольору, довжиною до 17 мм, голова вужча грудей. Личинки першої стадії заповзають в рот і розвиваються на слизовій оболонці ясен, мають довгі щетинки на 3 грудних і 7 сегментах черевця, а другої і третьої стадії - паразитують у дванадцятипалій кишці. Личинки третьої стадії до 20 мм завдовжки, сірувато-жовтого кольору, шипи на сегментах розташовані в один ряд.
Gastrophilus nigricornis - чорновус, сірувато-жовтого кольору, довжиною до 10 мм, голова і груди рівні за шириною. Личинки першої стадії мають на тілі довгі щетинки, паразитують вони в слизовій оболонці щік. Личинки другої і третьої стадії паразитують у дванадцятипалій кишці. У личинок третього віку первий грудний сегмент циліндричної форми, другий сегмент без шипів. Личинки третьої стадії зеленуватого кольору. Gastrophilus pecorum - травняк, темно-бурого кольору, довжиною 13 мм, голова вужча за груди. Личинки першої стадії паразитують на слизовій оболонці рота, а другої і третьої стадії - в шлунку і кишечнику. У личинок третьої стадії великі, сплющені в дорсо-вентральному напрямку, передній кінкець загострений, задній – округлий. мають шипи, розміщені в два ряди, а на дорсальній поверхні останніх чотирьох сегментів вони відсутні.
Тип: Arthropoda
Клас: Insecta
Підклас: Pterygota
Ряд: Diptera
Підряд: Brachicera
Родина: Gastrophilidae
Рід: Gastrophilus
Види: G. intestinalis
G. haemorrhoidalis
G. inermis
G. veterinus
G. nigricornis
G. pecorum
ЗАВДАННЯ № 2. Дати визначення хвороби, описати коротко біологію збудника епізоотологічні дані, патогенез, клінічні ознаки, патоморфологічні зміни, імунітет, діагностику та диференційну діагностику, лікування та профілактику.
Оцінка____________ Підпис викладача___________________
TЕМА 36: Зоофільні та м'ясні мухи, вольфартіоз тварин
ЗАВДАННЯ 1. Вивчити на мікро- і макропрепаратах морфологію мух із родини Мuscidae, Саlliphogidae, Sarcopharidae і замалювати їх. Вивчити будову вольфартової мухи, та стадії розвитку (личинки, лялечки) і замалювати.
РОДИНА Мuscidae – (справжні мухи) мають розмір 6-10 мм, сіро-бурого забарвлення.
НЕКРОВОСИСНІ МУХИ: Мusca domestica – (кімнатна муха), сіро- бурого кольору, черевце світле, розмір тіла 6-8 мм, хоботок лижучо-сисного типу.
Fannia canicularis – (мала кімнатна муха) - схожа на кімнатну, розмір її до 6 мм, хоботок лижучо-сисного типу.
Мusca autumnalis – (кoрівниця польова) – розмір тіла до 10 мм, ширина голови і грудей одинакова.
Musca larvipara – (живородна польова) - не відрізняється від попереднього виду. Завдяки відкладанню активних личинок цей вид мух може жити і в засушливих південних областях України.
Musca tempestiva – (мала кoрівниця) - розмір до 6 мм. Останні три види мух - проміжні хазяїни телязій.
КРОВОСИСНІ МУХИ: Stomaxуx calcitrans – (осіння жигалка) - хоботок щиткоподібний, який не втягується. Посередині лоба помітна червоно-бура смужка. На черевці є темні великі плями. Ссуть кров як самки, так і самці.
Haemotobia stimulans – (коров'яча жигалка). Коричневого кольору, 5-6 мм завдовжки. Хоботок і щупальці одинакової довжини.
Haemotobia atripalpis – (коняча жигалка) - більша за розміром від осінньої жигалки. Liperosia irritans – (мала коров'яча жигалка) розміром 3-4 мм, тіло її забарвлене в жовто-бурий колір.
Liperosia titilans – (південна коров’яча жигалка), жовто-бура, до 3,5 мм завдовжки.
РОДИНА Саlliphoridae – (сині та зелені мухи), довжина тіла до 13 мм, густо вкриті волосинками і щетинками, забарвлені в синій або зелений колір з металевим блиском. Нижня частина голови червонувата, груди чорні, черевце з білуватим нальотом. Ветеринарне значення мають види: Саlliphora uralensis – синя падева муха, С. vicina - синя м'ясна муха, Ргоtophormia terraenovae - весняна синя муха, Lucilia sericata - зелена муха.
РОДИНА Sarcophagidae – (сірі м'ясні і вольфартові мухи). Велике значення має вольфартова муха Wolfarthia magnifica - живородна комаха, личинки якої розвиваються в ранах і викликає захворювання вольфартіоз. Муха досягає довжини 13 мм, сірого кольору, з трьома видовженими темними смужками на грудях і трьома чорними плямами на дорсальній поверхні латеральних боків черевця. Крила прозорі, широкі, хоботок лижучого типу.
Тип: Arthropoda
Клас: Insecta
Підклас: Pterygota
Ряд: Diptera
Підряд: Brachicera
Родина: Мuscidae Родина: Саlliphoridae Родина: Sarcophagidae
Види: Мusca domestica Види: Саlliphora. vicina Вид: Wolfarthia magnifica
Fannia canicularis Саlliphora uralensis
Мusca autumnalis Ргоtophormia terraenovae
Musca larvipara Lucilia sericata
Musca tempestiva
Stomaxуx calcitrans
Haemotobia atripalpis
Lyperosia irritans
ЗАВДАННЯ № 2. Дати визначення хвороби, описати коротко біологію збудника епізоотологічні дані, патогенез, клінічні ознаки, патоморфологічні зміни, імунітет, діагностику та диференційну діагностику, лікування та профілактику.
Оцінка____________ Підпис викладача___________________
