21. До реєстраційних методів кодування належать…

Реєстраційні – мають самостійний характер та застосовуватися без попередньої класифікацій об’єктів

Реєстраційні методи кодування поділяються на порядковий метод та серійно-порядковий метод кодування. Вони повністю ідентифікують об’єкт, але не відображують його суттєві ознаки.

22. Порядковий метод

Порядковий метод є найбільш простим і полягає у наскрізній послідовній порядковій реєстрації об’єктів. Найчастіше для зручності обробки інформації використовується рівномірний код, в якому число розрядів у кожному кодовому позначенні однакові. Число об’єктів, яке може бути закодоване за допомогою даного методу, залежить від основи коду та числа розрядів у кодовому позначенні. Цьому методу властиві найбільша повнота і простота щодо ідентифікації об’єктів. Він забезпечує найбільш просте присвоєння кодів новим об’єктам та використовує найбільш короткі для даного алфавіту кодові позначення. Істотним недоліком порядкового методу є відсутність у коді конкретної інформації стосовно суттєвих ознак, а також складність автоматизованої обробки інформації, коли отримуються результати угруповань об’єктів класифікації за схожими ознаками. Тому застосування цього методу в чистому вигляді малоефективне.

23. Серійно-порядковий метод кодування.

Серійно-порядковий метод кодування характеризується визначенням певної серії порядкових номерів для кодування групи схожих об’єктів з виокремленням одного чи декількох окремих розрядів (при основі коду, як правило, рівній десяти або кратній десяти), тобто послідовним використанням декількох порядкових переліків об’єктів, які підпорядковані одне одному.

24. Класифікаційні методи кодування.

Класифікаційні методи кодування – це методи, в яких у кодовому позначенні послідовно вказуються залежні (послідовний метод кодування) або незалежні (паралельний метод кодування) ознаки класифікації. Вони відображають суттєві ознаки об’єкта, але мають обмежені можливості для ідентифікації.

Для забезпечення вимог до класифікаторів метод кодування повинен:

відображати необхідну інформацію про об’єкти, тобто мати певні символи чи їх комбінацію так, щоб вони мали змістовне навантаження

здійснювати в межах заданої множини об’єктів класифікації однозначне визначення об’єкта, угруповання та ознаки

використовувати для алфавіту коду десяткові цифри. Алфавіт коду повинен бути зручним як для використання людиною, так і для машинної обробки інформації. Він повинен відповідати символам, які застосовуються у світовій практиці

забезпечувати по можливості мінімальну довжину кодового позначення. Це спрощує заповнення документів, полегшує їх перевірку, зменшує число помилок, а також зменшує потрібний обсяг як оперативної, так і периферійної машинної пам’яті та час обробки інформації

передбачати достатній резерв вільних кодових позначень для зберігання можливості кодування нових об’єктів, угруповань та ознак без порушення структури класифікатора, який створюється

забезпечувати машинну обробку закодованої інформації

передбачати можливість автоматичного контролю помилок у записі кодового позначення, наприклад за допомогою введення до нього нового розряду.