37. Смтк мета застосування термін прийняття

Протягом 1948 – 1950 рр. Мінімальний список товарів для статистики зовнішньої торгівлі був переглянутий Статистичною Комісією ООН і опублікований під назвою “Стандартна міжнародна торгова класифікація” (СМТК).

Сесія Економічної та Соціальної Рад ООН 12 липня 1950 р. запропонувала урядам держав використовувати СМТК у своїх зовнішньоторговельних статистиках або зі змінами, які можуть бути необхідними для задоволення національних потреб, без порушень схеми класифікації; або за допомогою перегрупувань своїх статистичних даних відповідно до цієї схеми з метою досягнення порівнянних даних міжнародної торгівлі.

38. Структура коду смтк.

Класифікація охоплює усі види товарів, що є предметами міжнародної торгівлі, з різним ступенем деталізації. Кожен рівень деталізації ієрархічно базується на попередньому рівні. На нижньому рівні система містить 1 832 основні товарні позиції, які позначаються чотирма, а якщо є наступна деталізація, то п’ятьма цифрами.

39. Методи класифікації в СМТК.

Класифікація товарів згідно з СМТК здійснювалася за декількома ознаками. Основною з них була ознака послідовності обробки продуктів.

Усі товари в СМТК поділялися на три основних класи: сировина, напівфабрикати, готові вироби. Угруповання за основною ознакою було скомбіновано з угрупованням за ознакою призначення товарів і використовувалося стосовно товарів, що були наведені в нульовому та першому розділах.

40. Недоліки смтк.

Одним з недоліків СМТК є те, що деталізація розділів і товарних груп мала деяку умовність. Так, розділ 7 “Машини, обладнання і транспортні засоби” складався лише з трьох груп. Така деталізація одного з найважливіших розділів не відповідала вимогам часу.

Іншим недоліком СМТК було те, що вона не мала угруповань за галузями народного господарства. До недоліків слід віднести й те, що на нижньому рівні деталізації використовувалася змінна кількість розрядів: чотири або п’ять знаків.

41. Нмрс мета сворення, термін прийняття

В 1947 році з ініціативи 13 західноєвропейських держав в рамках Комітету з європейського економічного співробітництва в спільній Декларації було передбачено створення в Європі одного або декількох митних союзів. У Брюсселі була організована робоча група щодо створення митного союзу. В її рамках були створені економічний і митний комітети. Результатом їх роботи стало підписання 15 грудня 1950 року в Брюсселі двох конвенцій – Конвенції з номенклатури для класифікації митних тарифів і Конвенції з оцінки товарів в митних цілях. Тоді ж була підписана Конвенція про створення Ради митного співробітництва (РМС) в складі 17 країн, яка вступила в дію 4 листопада 1952 року.

Ще напередодні Другої світової війни була розроблена номенклатура, яка отримала назву Женевської Номенклатури. Вона містила 991 товарну позицію, які були згрупованими у 86 товарних груп; у свою чергу, групи складали 21 розділ. На додаток до основних, або базових, товарних позицій, послідовно пронумерованих від 1 до 991, передбачалися «вторинні», у деяких випадках «третинні» і навіть «четвертинні» підпозиції. Основні товарні позиції були в принципі обов’язковими, однак країни самостійно мали право або скорочувати кількість підпозицій, поєднуючи деякі з них, або створювати нові в доповнення до передбачених в Женевській Номенклатурі, залежно від своїх національних економічних, статистичних чи митних потреб.

У повоєнні роки задачі відновлення економіки й прагнення до більшої свободи торгівлі створили сприятливі умови для стандартизації митних тарифів, у зв’язку з чим знову постало питання про створення міжнародної визнаної єдиної товарної номенклатури.

Женевська Номенклатура була прийнята за базову в процесі підготовки загального митного тарифу, що розроблявся з 1948 р. групою вивчення проблем Європейського митного Союзу. Природно, що до тексту, підготовленого у Женеві, були внесені істотні виправлення: як у зв’язку з необхідністю відобразити технічний прогрес, так і з метою подолання недоліків, виявлених досвідом країн, що застосовували тарифи, засновані на Женевській Номенклатурі.

Проект номенклатури тарифу, що містить позиції та підпозиції, підготовлено у 1949 р. При цьому стало зрозуміло, що на відміну від підпозицій, які залишалися на розгляд окремих країн, товарні позиції номенклатури мають бути встановленими міжнародною Конвенцією.

Саме цей проект 1949 р. після відповідного уточнення, перегляду й спрощення був перетвореним у Брюссельську Конвенцію про Номенклатуру для класифікації товарів у митних тарифах від 15 грудня 1950 р. Ця Конвенція була відкрита до підписання в той же самий час, що й Конвенція про створення Ради митного співробітництва, а також Конвенція про оцінку товарів у митних цілях.

Конвенція про Номенклатуру набула чинності 11 вересня 1959 р. після затвердження 1 липня 1955 р. Протоколу виправлень, що встановив переглянутий варіант номенклатури. Цей документ спочатку став відомим як Брюссельська тарифна номенклатура, а з 1974 р. внаслідок удосконалення номенклатури та зближення МСТК та БТН – як Номенклатура Ради митного співробітництва (НРМС).