Криворізький державний педагогічний університет
кафедра педагогіки
Текст лекції
на тему «ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ. ОСОБИСТІСТЬ
ВИХОВАТЕЛЯ»
Підготувала: канд.пед.наук,
доцент Друзь З.В.
ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ. ОСОБИСТІСТЬ ВИХОВАТЕЛЯ
План:
Педагогічне спілкування та його функції.
Стилі спілкування вчителя.
Педагогічний такт вчителя.
Розвиток комунікативних здібностей учителя. Поради вихователю-початківцю.
Вправи на розвиток умінь контактувати.
Д о д а т о к. Тест «Перевірте свої здібності вихователя».
Література:
Буряк В.К. Педагогічна культура: теоретико-методологічний аспекти. – К., 2005. – 232с.
Друзь З.В. Хрестоматія з методики виховання особистості: У 3-х тт. – Т.3.: Ч.1: К., 2011. – 721с.
Педагогічна майстерність /За ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища школа, 1997. – 349с.
Професійна етика вчителя: час і вимоги /За загальною редакцією Б.М.Жебровського. – К., 2000.
Чепелєва Н.В. Психологічна культура майбутнього вчителя. – К.: Знання, 1989.
Педагогічне спілкування та його функції
Педагогічне спілкування – це професійне спілкування викладача з учнями на уроці і поза уроком, спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату.
Педагогічне спілкування – сукупність засобів і методів, що забезпечують реалізацію цілей і завдань виховання та навчання і визначальний характер взаємої педагога і учнів.
Педагогічне спілкування як соціально-психологічний процес характеризується такими функціями: пізнання особистості, обмін інформацією, організація діяльності, обмін ролями, співпереживання, самоствердження, спонукання до дії взаємодії.
Структура процесу професійно-педагогічного спілкування включає: 1. Моделювання педагогом наміченого спілкування з класом /прогностичний етап/. 2. Організацію безпосереднього спілкування в момент початкової взаємодії /комунікативна атака/. 3. Управління спілкуванням у ході педагогічного процесу. 4. Аналіз здійсненої системи спілкування і моделювання її на наступну діяльність.
Етап моделювання вимагає особливостей аудиторії: характера її пізнавальної діяльності, імовірнісних утруднень, динаміки роботи. Запланований на урок матеріал повинен бути мислено представлений у ситуації майбутньої взаємодії і продуманий не тільки від особи вчителя, але і від особи школярів, по можливості в різних варіантах.
Етап, який називають «комунікативною атакою», говорить за себе: потрібна техніка швидкого включення класу в роботу, треба володіти прийомами самопрезентації і динамічної взаємодії.
На етапі управління спілкування необхідне уміння підтримувати ініціативу учнів, організовувати діалогічне спілкування, коректувати свій задум з поправкою на реальні умови.
І нарешті, аналіз спілкування спрямовується на співвіднесення мети, засобів і результату.
Стилі спілкування вчителя
Стиль спілкування – це усталена система способів та прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії.
А. С т и л ь в і д н о ш е н н я
У спілкуванні можна виділити дві сторони: відношення і взаємодію. Це ніби підводна і надводна частини айсбергу, де видима частина – серія мовних і немовних дій, а внутрішня, невидима – потреби, мотиви, інтереси, почуття – все, що спонукає людину до спілкування.
Розглядаємо коротко три основних стиля керівництва, звертаючи увагу на другу сторону спілкування – взаємодію.
Авторитарний стиль (лат. antoritas – влада). Вчитель одноосібно визначає напрямок діяльності групи, вказує, хто з ким повинен сидіти, працювати, присікає всяку ініціативу учнів, учні живуть у світі здогадок. Основні форми взаємодії – наказ, вказівка, інструкція, розпорядження, догана. Навіть зрідка висловлена вдячність звучить як команда, а то і як образа: «Ти добре сьогодні відповів. Не чекала від тебе такого». Виявивши помилку, такий учитель висміює винного, часто не пояснюючи, як її можна виправити. За його відсутності робота сповільнюється, а то і зовсім припиняється. Учитель лаконічний, у нього переважає начальницький тон, нетерпіння до заперечень.
Демократичний стиль (лат. demokratia – влада народу, народовладдя).
Проявляється в опорі керівника на думку колективу. Учитель намагається довести мету діяльності до свідомості кожного, підключає всіх до активної участі в обговоренні ходу роботи; бачить свою задачу не тільки в контролі і координації, але і вихованні; кожний учень заохочується, у нього з’являється впевненість в особі; розвивається самоуправління. Демократичний учитель намагається найбільш оптимально розподілити навантаження, враховуючи індивідуальні нахили і здібності кожного; заохочує активність, розвиває ініціативу. На засадах демократичного стилю має розвиватись педагогіка співробітництва. Основні способи спілкування у такого вчителя – прохання, порада, інформація.
3. Ліберальний стиль (лат. liberalis – вільний) – анархічний, попустительський, ґрунтується на байдужему ставленні до негативних дій вихованців. Учитель намагається не втручатися в життя колективу, не проявляє активності, питання розглядає формально, легко підкоряється іншим підчас протирічливим впливам. Фактично самоусувається від відповідальності за те, що відбувається. Про авторитет тут не може бути й мови.
Кращий стиль керівництва – демократичний. Хоч кількісні показники тут можуть бути і нижчими, ніж при авторитаризму, але бажання працювати не зникає і за відсутності керівника. Підвищується творчий тонус, розвивається почуття відповідальності, гордість за свій колектив. Найгіршим стилем керівництва являється ліберальний стиль; при ньому робота, як правило, виконується менше і якість її гірша.
У практиці роботи учителів-вихованців спостерігається і так званий змішаний стиль, в якому проглядаються елементи уже названих стилів. Та все ж в умовах становлення України як суверенної, незалежної, демократичної, правової держави національна школа найперше має розвиватися на демократичних засадах.
Б. С т и л ь п е д а г о г і ч н о г о спілкування
Стиль відношень і характер взаємодій в процесі керівництва вихованням дітей становлять в сукупності стиль педагогічного спілкування. Виділяють слідуючі стилі спілкування:
спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю,
спілкування на товариській основі,
спілкування-дистанція,
спілкування-страхання,
спілкування-загравання.
В основі спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю лежить стійке позитивне ставлення вчителя до учнів і справи, прагнення разом /а значить, і демократично/ вирішувати питання організації діяльності. Захопленість спільним творчим пошуком – найбільш продуктивний для всіх учасників педагогічного процесу стиль спілкування. Педагоги не управляють школярами, а разом з ними турбуються про справи школи, ніякого «ми» і «ви». Замість односторонніх впливів педагога на учнів – спільна творча діяльність вихованців разом з вихователями і під їх керівництвом.
Стиль педагогічного спілкування на товариській основі тісно пов’язаний з першим, - по суті це одна із умов становлення стилю спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю.
Культивуючи у своїй діяльності дружне відношення до дітей, треба за перспективу розвитку стилю спілкування мати творчий союз на основі захопленості справою.
На жаль, досить поширеним є стиль спілкування-дистанція.
Суть його полягає в тому, що в системі взаємовідносин педагога і учнів постійно фігурує своєрідна дистанція, обмеження типу: «Ви не знаєте – я знаю»; «Слухайте мене – я старша, маю досвід» тощо.
Крайньою формою спілкування-дистанції є стиль спілкування-страхання. Він поєднує у собі негативне ставлення до учнів і авторитарність у способах організації діяльності. Ось типові форми прояву спілкування-страхання: «Слухайте уважно, а то викличу і двійку поставлю», «Ви у мене дізнайтесь, де раки зимують, я вам покажу! …» і т.д.
Проявом лібералізму, невимогливості при позитивному ставленні до учнів є стиль спілкування-загравання. Воно викликає прагненням завоювати фальшивий, дешевий авторитет. Причиною прояву цього стилю є, з одного боку, прагнення швидко встановити контакт, бажання сподобатись класу, а з другого – відсутність навичок професійної діяльності.
Всі варіанти стилів спілкування можна завести до двох типів: діалогічному і монологічному. У монологічному спілкуванні взаємодії будується на виконавності однієї із сторін. Однак сутністю виховання є спілкування-діалог.
Що ж таке спілкування-діалог, які його ознаки?
Основними ознаками спілкування як діалогу являється встановлення особливих відносин, які можуть бути визначені словами В.О.Сухомлинського: «духовна спільність, взаємне довір’я, відвертість, доброзичливість». Діалог з вихованцем передбачає сумісне бачення, обговорення ситуацій.