Клініко-фармацевтична характеристика лікарських форм препаратів для місцевого застосування при суглобному і м`язовому болю.

мазі
переваги	недоліки
Відносна простота і безпечність застосування. Можливість використання як місцевої так і резорбтивної дії. Слабо виражена системна дія. Забезпечення високої концентрації діючих речовин в місці нанесення мазі. В одній мазі можуть міститися речовини різні за механізмом і напрямком лікувальної дії. Можливість пролонгованої дії.	Мазі на основі вазеліну слабо вивільнюють діючі речовини. При попаданні на шкіру або одежу мазь залишає жирні плями. Мазі на гідрофобній основі обумовлюють виражений «парниковий» ефект при використанні пов`язок на місці нанесення мазі.
гелі
переваги	недоліки
Пролонгована дія. Можливість застосування на ніч. Наявність зволожуючої дії на шкіру. По порівнянню з мазями, гелі краще всмоктуються, проявляють більш виражену дію. При попаданні на шкіру або одежу гель легко змивається водою, не залишаючи слідів (на відміну від мазей).	Гель не стабільна лікарська форма, при зберіганні відбувається його розшарування. Дифузія діючої речовини в тканини із лікарської форми «гель» відбувається повільніше, ніж із розчину або мазі. В той же час, ця властивість дозволяє досягнути пролонгованої дії препарату. Гелі володіють вираженою системною дією. Що далеко не завжди бажано (підвищується вірогідність розвитку побічних ефектів.)
розтирки
переваги	недоліки
За рахунок місцевої подразнюючої дії спирту розширюються судини шкіри і покращується кровообіг в ближніх тканинах. Слабо виражена системна дія.	За рахунок спиртової основи проявляють підсушуючи дію на шкіру, сприяють її лущенню. Вираженість системної дії нижча ніж у мазей і гелей.

Безрецептурні нестероїдні протизапальні препарати для місцевого застосування.

Для даних препаратів характерні наступні фармакологічні властивості:

• при місцевому застосуванні проявляють протизапальну і знеболювальну дію;

• сприяють зменшенню набряку суглобів і біля суглобних м`яких тканин;

• зменшують агрегацію тромбоцитів (покращують місцеву мікроциркуляцію).

1. Фенілбутазон - мазь бутадіонова – не слід допускати попадання на поверхню ран або ділянки ураженої шкіри з екземою.

При втиранні можлива гіперемія шкіри, свербіж, шелушіння шкіри.

При передозуванні можливі головний біль, головокружіння, неприємні відчуття в

епігастрії.

2. Піроксикам – Ревмадор –гель, Фіналгель

Протипоказаний при підвищеній чутливості до НПЗП

При втиранні можливі гіперемія шкіри, свербіж, лущення шкіри.

При неповному втиранні гелю можлива зникаюча зміна кольору шкіри.

3. Кетопрофен – Кетонол-гель; Фастумгель, Кетум-гель, Форт-гель.

Не слід допускати попадання на поверхню ран або ділянки, ураженої шкіри з

екземою. При втиранні можливі гіперемія шкіри, свербіж, лущення шкіри.

При передозуванні можливі головний біль, головокружіння, неприємні відчуття в

епігастрії. Наноситься 3-4 рази в день.

4. Ібупрофен – Ібупрофен-гель, крем; Дипреліф- гель; Ібалгін.

Не слід допускати попадання на поверхню ран, або ділянки з екземою.

При втиранні можливі гіперемія шкіри, свербіж, лущення шкіри.

При передозуванні неприємні відчуття в епігастрії.

Наноситься 3-4 рази на день.

5. Диклофенак – Вольтарен-гель; Диклак гель; Диклоран гель; Диклоран плюс; Клафен, Наклофен.

Не слід допускати попадання на поверхню ран або ділянки ураженої шкіри з

екземою. При втиранні можливі гіперемія шкіри, свербіж, лущення шкіри.

При передозуванні можливий головний біль, головокружіння, неприємні відчуття в

епігастрії.

6. Індометацин – мазь, гель

Не слід допускати попадання на поверхню ран або ділянки ураженої шкіри з

екземою. При втиранні можливі гіперемія шкіри, свербіж, лущення шкіри.

При передозуванні можливий головний біль, головокружіння, неприємні відчуття в

епігастрії. Не рекомендують застосовувати у дітей

Німесулід – гель характерні особливості такі як у ібупрофену.

Особливої уваги заслуговують комбіновані препарати, тому що вони забезпечують потенціювання і багатогранність дії.

Препарати: Диклофен – гель- диклофенак + ментол

Диклосан – гель - диклофенак + кислота нікотинова

Денебол – гель рофекоксиб, масло льняне, метилосаліцилат,

ментол, феноксиетанол.

Долобене – гель-диметилсульфоксид, гепарин, декспантенол.

Бом-Бенге – мазь - метилосаліцинат + ментол.

Безрецептурні препарати місцевоподразнюючої дії для симптоматичного лікування суглобного і м`язевого болю.

Для даних препаратів характерні наступні фармакологічні властивості:

• місцева подразнююча дія;

• відволікаюча дія;

• знеболювальна дія (як результат місцево подразнюючої і відволікаючої дії);

• судинорозширювальна дія, покращення кровообігу у місті нанесення.

1. Апізартрон – бджолина отрута + метилсаліцитат.

2. Гевкамен – ментол, камфора, масло евкаліптове, масло гвоздичне, масло м´ятне.

3. Фаст-реліф – ментол, камфора, метилсаліцилат, тимол, масло евкаліптове, масло терпентинне, масло гвоздичне.

4. Мазь « Еспол» - екстракт стручкового перцю, диметилсульфоксид.

5. Мазь «Ефкамон» - камфора, масло гвоздичне, масло ефірне гірчичне, масло евкаліптове, ментол, метилосаліцилат, настойка стручкового перцю, спирт коричний, тимол.

6. Нікофлекс – капсаіцин, етилнікотинат, глікольсаліцилат

7. Віпросал В – отрута гадюки, камфора, кислота саліцилова, скіпідар очищений.

8. Фіналгон – нонівамід, нікобоксил.

Для лікування суглобних болей застосовується системна ензимотерапія

(Вобензим) у сполученні з коротким курсом НПЗП для зменшення їх побічної дії або самостійно.

Остеоартроз ( ураження синовіальних суглобів) відноситься до тяжких недругів людства, а проблема його лікування є однією із основних в терапії, ортопедії , ревматології. Остеоартроз широко розповсюджений серед людей зрілого віку, характеризується дегенерацією суглобного хряща, структурними змінами субхондральної кістки, помірним або вираженим синовітом, хронічним протіканням і тенденцією до прогресування. Все вище перелічене сприяє зниженню працездатності ( в середньому у 60% випадків) і приводить в 11,5% випадках до інвалідності хворих працездатного віку.

Особливого значення ця проблема набуває і у зв´язку з підвищенням тривалості життя людей. Згідно проведених епідеміологічних досліджень, дистрофічні зміни у суглобах спостерігаються в 50% випадків у людей старше 40 років, а у віці 70років і старше дане захворювання відмічається у 90%. Жінки, особливо у період менопаузи, мають більший ризик розвитку остеоартрозу, ніж чоловіки. В середньому питома вага остеоарторзу в загальній структурі захворювань населення складає 12% і займає перше місце в суглобній патології.

Синовіальні суглоби – складна багатокомпонентна органоспецифічна система, що включає як елементи, які безпосередньо формують суглоб (суглобні хрящі, синовіальна рідина, меніски, синовіальна оболонка), так і прилеглу до суглобного хряща субхондральну кістку, за допомогою якої частково забезпечуються енергетичні, пластичні і механічні функції суглобного хряща.

Синовіальні суглоби не мають судин і нервів, в зв'язку з чим дифузно-навантажливий характер поступлення речовин відображається на їх морфологічній організації. Найбільш висока частота остеоартрозу характерна для колінного, тазостегнового, і ліктьового суглобів.

Найбільш часті причини остеоартроза:

• генетичні фактори. Епідеміологічні дослідження показали, що деякі форми остеоартроза спадковуються, як домінантний признак. Доказано, що при сімейних остеоартрозах причиною дегенеративних змін може бути порушення синтезу колагену ІІ типу , що відіграє важливу роль в підтримці структури, функції механічній міцності суглобного хряща;

• негенетичні (не спадкові) фактори. З віком значно збільшується захворюваність остеоартрозом; переїдання і пов'язане з цим ожиріння; порушення ендокринного статуса організму ( хондроіцити мають специфічні рецептори до ряду гормонів – тироксину, інсуліну, глюкокортикостероідам і андрогенам);

• внутрішні фактори. Загальне і місцеве переохолодження, екологічна ситуація (дефіцит міді, цинку, марганцю, кремнію, інтоксикація солями алюмінію, свинцю); характер праці (важкі фізичні навантаження, спортивні навантаження на кінцівки, тривале стояння на колінах, сидіння навшпиньках, підняття важкої ноші по сходах), перенесені травматичні ушкодження, тривала імобілізація суглоба.

Дані аналізу, що дозволяють запідозрити остеоартроз:

• сімейний анамнез остеоартрозу;

• травматичні ушкодження в анамнезі;

• наявність декількох факторів ризику остеоартрозу (жіноча стать, похилий вік, надлишкова вага тіла і інші);

• характер болю (максимальна спочатку руху, так названа «стартова» і така, що підсилюється ввечері;

• переважне ураження тазостегнових, колінних суглобів.

«Загрозливі « симптоми при отеоартрозі:

• блок суглоба, крептація;

• розвиток синовіту (гіперемія, різке підсилення болю, підвищення локальної температури, різке обмеження рухів в ураженому суглобі).

Загальні підходи до профілактики

Можна віднести комплекс заходів так званого здорового способу життя: адекватний руховий режим (боротьба з гіподинамією), виключення шкідливих звичок (паління, зловживання алкоголем), раціональне харчування.

Загальні рекомендації для пацієнтів.

При наявності симптомів, що дозволяють запідозрити остеоартроз, треба негайно звернутися до лікаря. В період загострення остеоартроза ураженому суглобу необхідно створити спокій, але при зменшенні больових відчуттів руховий режим розширюється. Рухова гімнастика суглобів нижніх кінцівок рекомендується розвантажувати хворий суглоб (користуватися палицею, милицею), не ходити на великі відстані, уникати тривалого стояння на ногах.

Хворим на остеоартроз рекомендується раціональне харчування (4,5 разове, малими порціями, з обмеженням калорійності за рахунок тваринних жирів і вуглеводів), багате на вітаміни. При загостренні захворювання бажано обмежити вживання вуглеводів, що легко засвоюються і повареної солі. Хворим на остеоартроз слід обмежити прийом алкоголю.