Астенія (астенічний синдром).

Втома, слабість, зниження настрою і цікавості до оточуючого часто виникають в результаті перевтомлення, супутні неправильному способу життя. Ці признаки можуть бути проявами астенічного синдрому при різних захворюваннях, а також одним із проявів неврозу, зокрема одного з його форм – неврастенії.

Астенія (астенічний синдром ) – симптомокомплекс, що характеризується станом загальної слабості, підвищеною втомлюваністю і вразливістю, нестійкістю настрою і відчуттям незникаючого хвилювання без достатньої мотивації, відчуттям втоми і утрудненнями при виконанні навіть звичних видів роботи. Признаки астенії зростають по мірі збільшення тривалості любих видів навантаження ( як правило ввечері), а відпочинок і сон не приносять відчуття бадьорості і відновлення сил. Причинами астенії можуть бути захворювання нервової системи, порушення кровообігу головного мозку, хвороби обміну речовин, перенесені інфекційні захворювання, вітамінна недостатність, тривалі хвороби внутрішніх органів, хронічні інтоксикації ( в тому числі алкогольна)

Фактори, що сприяють розвитку астенічного синдрому.

• Надмірні фізичні, психічні або розумові навантаження.

• Неправильне черегування роботи і відпочинку.

• Робота в незадовільних ( з точки зору гігієни) умовах.

• Систематичне недосипання.

• Адаптація до нових кліматичних умов.

• Різка зміна способу життя ( вихід на пенсію, розлучення і т.п.).

• Надлишкова вага.

• Зловживання алкоголем, кавою, шоколадом.

• Надмірно строга дієта.

• Недостатнє вживання рідини.

• Тривала дія токсичних хімічних речовин.

• Побічна дія лікарських препаратів.

Лікарські засоби, прийомом яких найбільш часто може супроводжуватися розвитком астенічного синдрому або депресивного стану.

Прийом цілого ряду лікарських препаратів, що впливають на ЦНС і ендокринну систему, може сприяти розвитку пригніченого настрою, сонливості, зниженню уваги, розумової і фізичної працездатності. Частіше всього вказані явища відмічаються на фоні прийому (або після закінчення курсу лікування) препаратів наступних фармакологічних груп:

• антигіпертензивні засоби центральної дії (резерпін, клоні дин, метилдофа);

• β – адреноблокатори;

• снодійні;

• седативні засоби;

• транквілізатори;

• нейролептики;

• антигістамінні препарати;

• глюкокортикостероїди ( при системному застосуванні пероральних і/або ін`єкційних форм);

• пероральні контрацептиви.

Симптоми загального недомагання дуже часто спостерігається на фоні тих чи інших розладів нервової системи і/або внутрішніх органів (серце, судини, печінка і інше). У всіх випадках, коли має місце сполучення симптомів загального недомагання і скарг зі сторони якого-небудь внутрішнього органа, необхідне обстеження у лікаря для постановки діагнозу і вияснення причини розвитку астенічного синдрому. Дуже важливо не пропустити яке-небудь серйозне захворювання внутрішніх органів, нервової системи або початкову стадію психічного захворювання при виникненні астенічного синдрому на фоні якої-небудь складної життєвої ситуації.

Особливо важлива консультація спеціаліста в наступних випадках:

• вагітність;

• клімактеричний період;

• несприятлива епідеміологічна обстановка ( контакт з інфекційними хворими, підвищена захворюваність в зоні проживання і т. п.);

• втрата апетиту , різке зниження апетиту;

• вираженні перепади настрою;

• астенічний синдром в сполученні з підвищеною тривожністю, порушенням сну;

• розвитком при знаків астенії після травми, особливо черепно-мозкових травм;

• тривалі признаки астенії.

Напрямки лікування пацієнтів з астенічним синдромом.

Лікування астенії, що викликана хронічними перевантаженнями, обов`язково включає сполучення не медикаментозних і медикаментозних засобів.

Необхідною складовою частиною терапії є повноцінне харчування.

Пацієнтам з астенією, перш за все, слід звернути увагу на те , скільки вони сплять, скільки часу проводять перед телевізором, монітором комп`ютера, за читанням газет, журналів. Раціонально знизити кількість інформації, що надходить. Але це не означає що треба повністю ізолюватися. Не будуть лишніми заняття спортом: плавання, біг і інші рухові види спорту, бажано на повітрі. Якщо неможливо займатися спортом, дуже корисне тривале ходіння: наприклад частину шляху на роботу можна проходити пішки.

Якщо підвищена втома і зниження працездатності не супроводжується головним болем, дратівливістю, безсонням, для усунення власне втомлюваності можна приймати препарати тонізуючого характеру. В рамках самолікування допустимо використання препаратів із групи адаптогенів (елеутерокок, женшень, радіола , лимонник, левзея. аралія). При необхідності, після обов`язкової консультації лікаря і його призначення для проводження медикаментозного лікування астенії можуть призначатися ноотропи (пірацетам, піритинол, прамирацитам , ГАМК (амінолон) і антидепресанти.

Тривалість лікування астенії і хронічної втоми індивідуальна. Після курсу лікування настає одужання, і пацієнт може не тільки вернутися до звичайного способу життя, а , можливо, навіть покращити якість свого життя.