Тема 11. Ринок праці та соціальна політика
Мета роботи: поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів щодо теоретичних основ функціонування ринку праці та ефективності державної соціальної політики
План:
Державні програми сприяння зайнятості.
Державна система соціального захисту населення.
Методичні рекомендації
При розгляді першого питання зверніть увагу на те, що програмний метод регулювання зайнятості реалізується за двома напрямами: активна політика зайнятості та створення гнучких форм зайнятості.
Перший напрям передбачає розробку програм сприяння зайнятості, які охоплюють як окремі категорії начислення, так і специфічні випадки загрози безробіття. Головною метою таких програм є скорочення або запобігання зростанню чисельності безробітних.
Програми сприяння зайнятості поділяють на три типи: програми суспільних робіт, професійної підготовки молоді та допомоги безробітним.
Програми суспільних робіт охоплюють окремі категорії населення, регіони, періоди часу і поділяються на два види: програми трудомістких суспільних робіт та програми суспільних робіт, які мають певну соціальну спрямованість.
Програми професійної підготовки молоді спрямовані на надання допомоги молоді в отриманні професійної підготовки та підвищенні кваліфікації.
Дані програми, крім безпосередньої допомоги безробітним, передбачають заходи зі стимулювання підприємців щодо найму на роботу, а також безробітних щодо активних пошуків роботи.
При розгляді другого питання слід з’ясувати сутність сучасної системи соціального захисту населення в країнах з перехідною економікою. Вона включає такі основні елементи: сукупність державних соціальних гарантій, у тому числі соціальні пільги окремим категоріям населення: традиційну форму державної соціальної допомоги та соціальне страхування.
Питання для самоконтролю
Що таке економічна нерівність.
Яким чином держава здійснює соціальний захист населення.
Назвіть особливості соціального захисту населення в Україні.
Література: [4; c.329-365]; [6; c.192-217].
Тема 12. Економічне зростання
Мета роботи: поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів про сутність, фактори та теорії економічного зростання
План:
Виробнича функція.
Трансформація виробничих факторів у продукт.
Методичні рекомендації
При розгляді першого питання потрібно звернути увагу на те, що більшість моделей економічного зростання побудовано на класичній виробничий функції яка відображає зв’язок між факторами виробництва та реальним продуктом, тобто сукупною пропозицію. Вона має вигляд:
Y = Y(L, l, K, T):
де Y – реальний ВНП
L – праця;
l – земля;
K – капітал;
T – технологічний прогрес.
Виробничою
функцією економічного зростання вважають
функцію виду:
Вона відображає взаємоз’язок між продуктом Y і факторами виробництва капіталом (К), працею (L) та коефіцієнтом А, який називають автономним, фактором зростання. У цій формулі b та (1-b) відображає еластичність Y щодо збільшення кожного з факторів.
При розгляді другого питання слід визначити, фактори які впливають на економічне зростання та його темпи.
Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу.
Фактори пропозиції включають:
кількість і якість природних ресурсів;
кількість і якість трудових ресурсів;
обсяг основного капіталу;
науково-технічний прогрес.
Самі ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Але слід розрізняти здатність до зростання і реальне зростання по суті, для чого важливим є два наступних фактори: фактори попиту і фактори розподілу.
Загальне уявлення про взаємодію всіх факторів економічного зростання дає добре відома крива виробничих можливостей.
Суть економічного зростання легко зрозуміти за допомогою графіку, ізокванти на якому показують можливості комбінації ресурсів. Зв’язок між ресурсами і продуктом показують ізокванти і лінія економічного зростання, фактично крива виробничої функції.