Тема 6. Сукупні видатки і ввп

Мета роботи: поглибити, закріпити, систематизувати знання студентів про взаємозв’язок сукупних видатків і рівноважного ВВП

План:

1. Графічна та математична інтерпретація рецесійного розриву.

2. Графічна та математична інтерпретація інфляційного розриву.

Методичні рекомендації

При вивченні першого питання треба вивчити, що розрив називається рецесійним тому, що він зумовлює в економіці рецесію, тобто скорочення виробництва порівняно з її потенціалом.

На графіку сукупних видатків рецесійний розрив – це відстань, по вертикалі між лінією фактичних сукупних видатків і лінією потенційно необхідних сукупних видатків.

Якщо рівень ВВП за умов повної зайнятості є відомим, то величина рецесійного розриву визначається за формулою:

де DВВП – реальний приріст ВВП, необхідний для досягнення ВВП потенційного;

m_е - мультиплікатор витрат.

При розгляді другого питання скористайтеся графіком сукупних видатків. На графіку інфляційний розрив дорівнює відстані по вертикалі між лініями фактичних і потенційно необхідних витрат. Інфляційний розрив – це величина, на яку фактичні сукупні видатки повинні початково зменшитися, щоб усунути інфляційний надлишок за умов повної зайнятості.

Розрив називається інфляційним, тому виникає інфляційний надлишок ВВП. Величину інфляційного розриву DІ – необхідного початкового зменшення сукупних витрат – можна визначити за формулою:

де DВВП_і – інфляційне зменшення ВВП за умов повної зайнятості;

m_е - мультиплікатор витрат.

Питання для самоконтролю

1. Рецесійний розрив складає 20 мин. грн., фактичний ВВП – 100 млрд. грн., а МРS¹ – 0,2. Чому дорівнює потенційний ВВП?

2. Які причини інфляційного розриву?

3. Назвіть наслідки рецесійного розриву.

Література: [2; с.208-263], [3; с.60-67], [4; с.221-252], [6; с.109-126].

Тема 7. Держава в системі макроекономічного регулювання

Мета роботи: поглибити, закріпити, систематизувати знання студентів про основи теорії державного регулювання економіки

План:

1. Передумови виникнення кейнсіанської теорії.

2. Критика кейнсіанцями класичного положення про державне невтручання в економіку.

3. Основні положення кейнсіанської теорії про вплив держави на економіку.

Методичні рекомендації

Розглядаючи перше питання, слід зазначити, що в 30-ті роки ХХ ст. стало очевидним, що ринок не є доскональною формою організації суспільного виробництва:

1. Ринок не володіє досконалим механізмом, здатним протистояти економічній нестабільності, яка проявляється через надмірне безробіття, високий рівень інфляції, спад виробництва тощо.

2. Ринок здатний реагувати лише на індивідуальні потреби людей, які фінансуються окремими суб’єктами згідно з їхньою індивідуальною платоспроможністю. Він не має механізмів, які здатні забезпечити людей суспільними благами.

3. Ринок не є досконало конкурентним, оскільки на ринкові відносини великий вплив можуть справляти монопольні утворення. Ринок не має надійного механізму, який здатний протистояти монополізму.

4. Взаємодія людей через ринковий механізм породжує негативні побічні наслідки, так звані зовнішні ефекти, які не враховуються в процесі ринкових відносин.

Перелічені обмеження об’єктивно можуть бути компенсовані лише за допомогою державного втручання в економіку. Першу спробу знайти раціональне співвідношення між державним втручанням в економіку та її ринковим саморегулюванням зробив Дж. Кейнс.

При вивчені другого питання зверніть увагу на критику Дж. Кейнсом класичних положень про ринковий механізм саморегулювання.

Кейнс затверджував, що повна зайнятість за рахунок лише ринкових регуляторів – це не закономірність, а випадковість. Для підтвердження цього положення кейнсіанці наводять кілька аргументів , які заперечують здатність ринкового механізму само забезпечувати повну зайнятість.

1. Кейнсіанською теорію відкидається положення про те, що відсоткова ставка гарантує забезпечення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями.

2. На думку кейнсіанців відсоткова ставка не є єдиним чинником при вирішенні питання про необхідність інвестування, важливим фактором який визначає величину інвестицій, є норма чистого прибутку.

3. Кейнсіанці ставлять під сумнів класичне положення про високу еластичність цін і заробітної плати, особливо в бік зниження останньої при зменшенні сукупного попиту.

Спираючись на перелічені аргументи, кейнсіанці доходять до висновку, що ринковий механізм не здатний самостійно відновлювати повну зайнятість і тому повинен доповнюватись державним регулюванням економіки.

В третьому питанні зазначимо основні положення кейнсіанської теорії.

Згідно кейнсіанської моделі ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості. Завдяки ринковим регуляторам може забезпечуватись рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією, але водночас може існувати неповна зайнятість, безробіття, інфляція. Для досягнення природного рівня безробіття і ВВП держава повинна втрутитися в економіку, головним об’єктом державного втручання в економіку має бути сукупний попит, який в кейнсіанській теорії дістав назву “ефективний попит”. Спираючись на концепцію “ефективного попиту”, кейнсіанці пропонують два методи активізації і стимулювання сукупного попиту:

• за рахунок збільшення державних закупок або зниження податків;

• за рахунок зниження відсоткових ставок за кредит, що підніме граничну ефективність капіталу і збільшить інвестиції приватного сектора економіку.