Критерії оцінки мікробного забруднення повітря в приміщеннях лікарні

Досліджуваний об’єкт	Мікробне число	Staph. aureus (в 250 л)
Повітря: до початку роботи під час роботи Повітря пологових залівря операційних	Не більше 500 Не більше 1000 Не більше 1000	Не повинно бути Те ж саме Те ж саме

 

Санітарно-бактеріологічне дослідження повітря проводять у плановому порядку в дитячих закладах, лікарняних палатах, операційних, пологових залах тощо. При цьому визначають загальну кількість бактерій в 1 м3 повітря і наявність санітарно-показових мікроорганізмів (гемолітичних, стрептококів і золотистих стафілококів). Проби повітря відбирають седиментаційним або аспіраційним методами.

 

Седиментаційний метод Коха використовують для визначення мікрофлори повітря закритих приміщень. Для цього чашки Петрі з МПА або спеціальними середовищами для стафіло- і стрептококів залишають відкритими у місцях взяття проб. Строки експозиції залежать від гаданого мікробного забруднення повітря: при великій кількості бактерій чашки відкривають на 5-10 хв, при малій – на 20-40 хв. Після експозиції чашки закривають і вміщують у термостат при 37 °С на 18 год, а потім ще добу витримують при кімнатній температурі. Підраховують кількість колоній і визначають число бактерій в 1 м3 повітря. За даними В.Л. Омельського, на площу в 100 см2 за 5 хв осідає стільки бактерій, скільки їх міститься в 10 л повітря.

Наприклад, на чашці з агаром при 5 хв експозиції виросла 21 колонія. Площа стандартної чашки Петрі складає біля 70 см2. Отже, на 100 см² виросло б 21·100:70=30 колоній, тобто та кількість бактерій, яка міститься в 10 л повітря. Отже, в 1 м3 їх буде 30·1000:10=3000.

Аспіраційний метод грунтується на ударній дії повітряного струменя об поверхню живильного середовища і прилипанні до нього бактерій. Дослідження проводять за допомогою апарата Кротова (Рис. 2). Повітря в кількості 100-250 л пропускають зі швидкістю 25 л/хв через клиноподібну щілину над чашкою з живильним середовищем. Електромотор приладу обертає чашку з постійною швидкістю, що рівномірно розподіляє втягнуті через щілину бактерії на всій площі середовища. Засіяну чашку інкубують при 37 °С протягом доби і ще 24 год при кімнатній температурі, підраховують кількість колоній. Знаючи об’єм пропущеного через апарат повітря і число колоній, легко вираховують кількість мікробів в 1 м³. Видову характеристику мікрофлори визначають після макро- і мікроскопічного дослідження колоній, виділення чистих культур і їх ідентифікації звичайними методами. Державних стандартів для оцінки бактеріального забруднення повітря ще не розроблено. Прийняті лише тимчасові допустимі норми кількості санітарно-показових бактерій в 1 м³ повітря лікарняних приміщень.

 

Рис. Колонії бактерій на МПА Рис. Аппарат Кротова

після посіву мікрофлори повітря

седиментаційним методом.

 

Апарат Кротова складається з пристрою для відбору проб повітря, ротаметра, який регулює швидкість і кількість всмоктуваного повітря, та електромотора. Прилад включають у електромережу, знімають кришку, на спеціальний диск закріплюють відкриту чашку Петрі з живильним середовищем. Рукою надають їй інерційного руху за годинниковою стрілкою, закривають кришку апарата і включають мотор. Чашка обертається з постійною швидкістю 60 об/хв. Повітря із заданою швидкістю втягується через клиноподібну щілину плексигласової пластини, що закриває чашку Петрі з агаром. При цьому частинки аерозолю з мікроорганізмами рівномірно прилипають до живильного середовища. При дослідженні загального мікробного числа пропускають, як правило, 100 дм³ повітря зі швидкістю 25 дм³/хв. Якщо визначають кількість індикаторних бактерій (золотисті стафілококи, альфа- і бетта-гемолітичні стрептококи) обєм досліджуваного повітря збільшують до 300-500 дм³. Після взяття проби чашку з посівом повітря знімають, закривають її, й інкубують 18-24 год при 37 С і ще 24 год при кімнатній температурі.

Розрахунок загального мікробного числа проводять за формулою:

а • 1000

X = ,

V

де а  кількість колоній, що виросли в чашці Петрі,

V обєм пропущеного через прибор повітря в дм³,

1000  заданий обєм повітря для визначення ЗМЧ.

 

Приклад розрахунку: через прилад пропущено 100 дм³ повітря; число колоній, що виросли  370. Отже кількість мікроорганізмів у 1 м³ повітря буде дорівнювати:

370 х 1000

X =  = 3700.

100

 

Фільтраційний метод. Для його використання запропоновані спеціальні прилади: Дяконова, Речменського, Кіктенко, ПАБ-1, ПОВ-1 та ін. Принцип їх дії зводиться до пропускання певного обєму повітря через рідину в приладі (або фільтр) з наступним висівом мірної кількості її на живильні середовища. При застосуванні фільтрів їх накладають на щільне живильне середовище. Підраховують число колоній, що виросли, та проводять відповідні перерахунки на весь обєм рідини в приладі й визначають число мікроорганізмів у 1 м³ повітря.

За допомогою цього методу можна провести дослідження повітря на присутність і тих патогенних мікроорганізмів, які не культивуються на живильних середовищах. Рідину, що поглинула бактерійні аерозолі повітря, можна використати для зараження лабораторних тварин або проведення спеціальних бактеріологічних та вірусологічних досліджень.

Безпосереднє виявлення патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів (стафілококи, стрептококи, псевдомонади, інші грамнегативні бактерії), які викликають госпітальні інфекції, проводять при аналізі повітря хірургічних, акушерсько-гінекологічних та інших стаціонарів.

При виникненні внутрішньолікарняних інфекцій, спричинених стафілококами, проводять дослідження на виявлення джерела й шляхів їх розповсюдження. При цьому визначають ідентичність культур, виділених із повітря, інших обєктів оточуючого середовища, а також від хворих і медичного персоналу за допомогою фаготипування.

Державні стандарти для оцінки санітарно-бактеріологічних показників повітря ще не розроблені. Запропоновані лише тимчасові положення про допустиме нормування мікробного забруднення окремих лікарняних та інших приміщень. Так, у повітрі операційних, родильних залів, реанімаційних, перевязувальних і процедурних загальна кількість бактерій в 1 м³ до роботи не повинна перебільшувати 500, після роботи  1000; кількість S.anreus не більше 4, а гемолітичних стрептококів взагалі не повинно бути. У повітрі лікарняних палат взимку ЗМЧ не повинно перевищувати 3500, S.aureus  до 24, а гемолітичних стрептококів не більше 24. Влітку ці показники не повинні перевищувати відповідно 5000, 52 і 36.

 

Мікробіоценоз, біотоп, екологічна ніша.

Популяція - су купність особин одного виду, які проживають у певному біотопі.

Біотоп – ділянка обмеженої території з однорідними умовами існування.

Мікробіоценоз – сукупність популяцій мікроорганізмів, які проживають в одному біотопі.

Екосистема – система, в яку входять біотоп і мікробіоценоз.

Біосфера - жива оболонка землі, загальна сума всіх екосистем.

 

Мікрофлора людини

Мікрофлора організму людини є результатом взаємного пристосування мікроорганізмів і макроорганізму в процесі еволюції. Більша частина бактерій постійної мікрофлори організму людини пристосувалась до життя у певних його відділах. Крім того, є мікроорганізми, що становлять непостійну (випадкову) мікрофлору.

Постійна (резидентна) – мікрофлора специфічна для даного біотопу (автохтонна).

Тимчасова – мікрофлора занесена з інших біотопів хазяїна (алохтонна),

мікрофлора занесена з інших біотопів довкілля (заносна).

 

Важливою особливістю нормальної мікрофлори є її індивідуальність й анатомічна стабільність.

Із розвитком вірусології і вдосконаленням вірусологічної техніки розширились уявлення про мікрофлору організму людини. Доведено, що не тільки відкриті порожнини, а й тканини людського організму заселені персистуючими вірусами, які виділяються у навколишнє середовище з молоком, слиною, мокротинням, потом, сечею, калом.

Вплив навколишнього середовища на мікроорганізми

Дія фізичних факторів.

Температура. Низькі температури бактерії витримують порівняно легко. Культури мікроорганізмів у замороженому вигляді зберіга­ються в лабораторних умовах більш як 80 років. Виділено життє­здатний мікроорганізм із товщі льодовиків, вік яких 12 000 років.

Холерний вібріон не гине при температурі —32 °С; деякі види бактерій зберігають життєздатність при температурі рідкого повітря (—190 °С), рідкого водню (—253 °С). Коринебактерії дифтерії переносять заморожування протягом 3 місяців. Сальмонели черевного тифу довго живуть у кризі. Спори бацил витримують температуру —250 °С протягом 3 діб. Багато вірусів стійкі до низьких температур. Так, наприклад, вірус японського енцефаліту в 10 % зависі мозку не знижує своєї патогенності при — 70° С протягом року, збудники грипу при —70 °С — протягом 6 місяців, вірус Коксакі при —40 °С — більш як 1,5 року.

Низькі температури припиняють процеси гниття і бродіння. На цьому принципі грунтується використання в практиці льодовень, льохів і холодильних установок для зберігання харчових продуктів.

Окремі патогенні види мікроорганізмів (менінгокок, гонокок та ін.) дуже чутливі до низьких температур. При нетривалій дії охолодження термолабільні мікроорганізми досить швидко гинуть. Цю обставину враховують у лабораторній діагностиці: матеріали, що досліджуються на менінгіт або гонорею, доставляють у лабораторію захищеними від охолодження. При низьких температурах сповільнюються процеси обміну речовин, бактерії відмирають внаслідок старіння і голодування, клітини їх руйнуються під впливом підвищення токсичності іонів.

Згубно діють на бактерії високі температури. Більшість аспорогенних бактерій гине при температурі 58—60 °С через ЗО—60 хв, при 100 °С — протягом 2—3 хв.

Силікатні бактерії зберігаються життєздатними після діяння на них нагрівання до 160 °С.

Спори бацил і клостридій більш стійкі, ніж вегетативні форми. Вони витримують кип'ятіння від кількох хвилин до 3 год, але гинуть від діяння сухого жару при температурі 160—170 °С протягом 60—90 хв; нагрівання при 120 °С під тиском пари 2026,5 кПа (2 атм) вбиває їх за 20—ЗО хв.

Індивідуальні і видові коливання стійкості бактерій до високих температур мають досить широкий діапазон.

В основі бактерицидної дії високих температур лежать ушкодження рибосом, руйнування третинної структури білків і цитоплазматичних мембран, порушення осмотичного бар'єру. Високі температури досить швидко зумовлюють руйнування багатьох вірусів.

Віруси гепатиту А, поліомієліту та інші довго зберігаються у воді, у випорожненнях хворих або носіїв, стійкі до нагрівання при температурі 60 °С і діяння малих концентрацій хлору у воді.

Висушування. Стійкість мікроорганізмів до висушування різна. Чутливі до висушування гонококи, менінгококи, трепонеми, лептоспіри, гемофільні бактерії, фаги. Холерний вібріон не гине під впливом висушування 2 доби, шигели — 7, чумна паличка — 8, дифтерійна — ЗО, черевнотифозна — 70, стафілококи і мікобактерії туберкульозу — 90 діб. Висохле мокротиння хворих на туберкульоз залишається заразним 10 місяців, спори бацил сибірки зберігаються до 10 років, плісеневих грибів — 20 років.

Висушування супроводиться обезводненням цитоплазми і денатурацією білків бактерій.

Одним із методів консервування харчових продуктів є сублімація — обезводнення при низькій температурі і високому ваку­умі, яке супроводиться випаровуванням води, швидким охолоджен­ням і заморожуванням. Крига, що утворилася в продукті, легко суб­лімується, минаючи рідку фазу. Тривалість збереження харчових продуктів понад 2 роки. Сублімаційне сушіння забезпечує збережен­ня всіх цукрів, вітамінів, ферментів та інших компонентів.

Висушування у вакуумі при низькій температурі не вбиває бактерії і віруси. Цей метод збереження культур використовують у виробництві стабільних і з тривалим строком зберігання живих вакцин проти туберкульозу, чуми, туляремії та інших захво­рювань.

Промениста енергія. Різні види випромінювання мають бактерицидну або стерилізуючу дію. До них належать ультрафіолетове, рентгенівське, альфа-, бета-, гамма- і нейтронне. Найбільш виражену бактерицидну дію має пряме сонячне проміння. Ультрафіолетове опромінювання спричиняє утворення перекисів, що діють на мікроорганізми як окислювачі, пошкоджує молекули ДНК в результаті появи піримідинових димерів.

Досвід використання короткохвильового випромінювання для дезинфекції палат, знезаражування інфікованого матеріалу, консер­вування харчових продуктів, приготування вакцин, обробки приміщень операційних, пологових палат і т. д. показав, що воно має дуже високу бактерицидну дію. Під впливом ультрафіолетового випромінювання з довжиною хвилі 260—300 мкм відбувається швидка інактивація вірусів. При цьому ультрафіолетове випромінювання поглинається нуклеїновою кислотою вірусів.

Віруси порівняно з бактеріями менш стійкі проти дії рентгенівського та альфа-випромінювання; бета-випромінювання має більш виражену віруліцидність. У невеликих дозах альфа-, бета-, гамма-випромінювання сприяє життєдіяльності вірусів, а в великих — має згубну дію. Віруси, патогенні для тварин, інактивуються від дії випромінювання 11 352—72 240 мКл/кг (44 000—280 000 Р). Високу стійкість проти іонізуючого випромінювання мають тіонові бактерії, які живуть у покладах уранових руд. Деякі види бактерій виявляли у воді атомних реакторів при дозі іонізуючого випромінювання 20 000—30 000 грей (Дж/кг).

Іонізуюче випромінювання може бути використане у практиці стерилізації харчових продуктів. Цей метод холодної стерилізації має низку переваг: він не змінює якості продукту на відміну від теплової стерилізації, при якій настає денатурація його складових частин (білки, полісахариди, вітаміни). Променеву стерилізацію можна застосовувати для обробки біологічних препаратів (вакцин, сироваток, фагів та ін.).

Становить інтерес феномен фотореактивації, який поля­гає в тому, що бактерії, попередньо опромінені видимим світлом, стають більш стійкими проти дії ультрафіолетового проміння. Якщо ж після обробки ультрафіолетовим промінням завись Е. соlі опромінити видимим світлом, настає значний ріст бактерій при висіванні на живильні середовища (механізм цього феномена розглядається.

Високий тиск, ультразвук, механічний струс. Дію високого атмосферного тиску — 10 132,5 — 91 192,5 кПа (100—900 атм) на глибині морів і океанів 1000—10 000 м бактерії переносять легко. Дріжджі зберігають свою життєздатність при тискові 50 662,5 кПа (500 атм). Деякі бактерії, дріжджі, плісені витримують тиск 303 975 кПа (3000 атм), фітопатогенні віруси — 506 625 кПа (5000 атм).

Ультразвук має бактерицидні властивості, що використовують для стерилізації харчових продуктів, виготовлення вакцин і дезин фекції предметів. Механізм бактерицидної дії ультразвуку полягає в тому, що в цитоплазмі бактерій, які містяться у водному середовищі, утворюється кавітаційна порожнина, що заповнюється парою рідини; у бульбашці виникає тиск до 1 013 250 кПа (10 000 атм), що призводить до руйнування цитоплазматичних структур бактеріальної клітини. Можливо, що в кавітаційних порожнинах, які при цьому утворюються, виникають влсокореактивні гідроксильні радикали.

Певне значення у знезаражуванні повітря надається а є р о і о н і-з а ц і ї. Негативно заряджені іони згубно діють на бактерії.

Ефективна й електрогідравлічна бактерицидна дія на мікроорганізми, що виникає під впливом фізичних і хімічних явищ в результаті високого тиску, кавітаційних процесів, ударних хвиль та іонізації, ультрафіолетового й ультразвукового випромінювання, імпульсного магнітного поля. Це може бути використано для знешкодження стічних вод, дегельмінтизації гною, стерилізації молока, різних соків, харчових продуктів, а також у виробництві інактивованих вакцин, антигенів, для обробки кормових і пивних дріжджів.