7. 2 Аргументи «за»

Прихильник відбудови архієпископ Димитрій (Рудюк) (УПЦ КП) аргументує свою позицію у книзі «Мати церков Руських». Архієпископ переконаний, що автохтонна цегла і порох руїн не можуть бути історичним спадком для нащадків. [43] Невже, запитує владика Димитрій, ми мали б показувати свою славну історію іноземним туристам в фундаментах і руїнах, говорячи: «Ось подивіться панове німці, австрійці, поляки, англійці – тут був храм архангела Михаїла, а тут ось Успенський собор Печерської лаври, а ось тут Десятинна церква – перший кам’яний храм нашої могутньої держави, від якої в архітектурному плані нічого не залишилося»? Дуже часто ці аргументи звучать дуже емоційно. Наприклад, владика Димитрій наголошує, що горе тому народу, який не шанує своїх старожитностей і не відроджує своїх згарищ…

Історик-публіцист Богдан Сушинський теж підтримує ідею відродження. В одній з своїх публікацій він риторично запитує, мовляв, хто тепер хвалиться татаро-монгольськими руїнами в центрі європейської столиці? Ми ж восьме століття водимо туристів по центру столиці, колись могутньої держави, зародка всього слов’янського світу, і плачемося: оце, бачте, церковка в нас тут була…

Доктор богословських наук, доктор філософських наук, доктор мистецтвознавства Дмитро Степовик не раз у газетах і в радіопрограмах озвучував свою позицію. Професор вважає, що якби сучасні апологети автентичних руїн жили у XVII столітті, вони, напевно, розіп’яли гетьмана Івана Мазепу за те, що він «зодягнув» чимало храмів візантійсько-українського стилю у барокові шати! Нехай би Софія Київська стояла такою, якою залишили її після грабунку ординці-монголи… (Нагадаю, що після Батиєвого набігу від Софійського собору залишилася лише одна стіна з зображенням Богоматері-Оранти з піднятими до неба руками. З того часу в Києві живе легенда, що поки Матір Божа не опускає молитовно піднятих рук – доти Вкраїні – бути. Авт.)

Оглядач газети «День» Клара Ґудзик теж підтримує ідею відбудови. Вона пише, що якби людство так цінувало історичні руїни, як це роблять деякі українські вчені, всі міста і містечка на землі прикрашалися б сьогодні тільки руїнами. У Варшаві не було б Старого міста, у Лондоні – собору Петра і Павла, у Санки-Петербурзі – Бурштинової кімнати. Не кажучи вже про Успенський собор, відбудований за допомогою сучасної техніки та сучасних матеріалів. [44]

Прихильники відбудови наголошують, що за несамовитим запереченням відбудови стоять не тільки турботи про збереження автентичних фундаментів. Архієпископ Дмитро (Рудюк) (УПЦ КП) переконаний, що найгучніше проти відбудови Десятинної виступають ті, хто заперечує будь-яку історичну спадковість і неперервність української історії, хто запевняє, що нічого спільного Київська Русь з Україною козацьких часів і, тим більше, з нашим сьогоденням, не має. Тому й висуваються аргументи про неможливість відтворення пам’ятки із-за відсутності фіксаційної документації і точних даних про її первинний вигляд. Але ж і Петро Могила не мав документації, але відроджував.

На аргумент про збереження історичних фундаментів прихильники відбудови відповідають так. Професор Дмитро Степовик пропонує законсервувати їх і відкрити для огляду, як це зробили у відбудованому Володимирському соборі. У новому храмі пропонується створити музей Десятинної церкви з експозицією архітектурних знахідок. А також відновити символічні гроби князя Володимира і княгині Ольги.

До речі, особливо активні протести лунають проти відновлення храму саме в самобутньому візантійсько-українському стилі (Це стиль Богородиці Пирогощі в Києві, Спаського і Борисо-Глібського собору в Чернігові, Успенського собору у Володимиро-Волинському тощо). І майже ніхто не звертає уваги на численні однотипні церковні споруди сучасної забудови в столиці, стиль яких не піддається ідентифікації. [45]