3.4. Нові індивідуалізовані дидактичні підходи в педагогічній теорії й практиці XX — початку XXI століття

Відсутність у СРСР диференціації навчання, вимога до батьків та вчителів, щоб кожна дитина, незалежно від здібностей та стану здоров'я, хоча б на "задовільно" засвоїла достатньо складну шкільну програму сприяли появі обширної репетиторської системи. Створені кращими педагогами навчальні методики (відмінні від офіційно діючої") спочатку застосовувались на уроках та на позаурочних додаткових заняттях. Окремі з цих систем виявилися настільки ефективними, що їх почали використовувати в репетиторських колах, а деякими зацікавилися й за кордоном. Наші дослідження показали,

218

що наприкінці XX — на початку XXI століття домашні вчителі та безпосередньо гувернери (домашні наставники) в Україні й за її межами надають перевагу кільком навчальним методикам, розробленим саме в СРСР та на пострадянській території.

Після плідного, в плані створення навчальних методик, XIX століття не так легко було винайти щось нове, тому ми проаналізуємо тільки ті методики, які стали дійсно "новим словом" у дидактиці і не повторювали вже існуючі до 1917 року.

Аналіз доцільно розпочати з методик навчання молодших школярів.

Відома московська вчителька С. М. Лисенкова успішно навчає навіть найслабкіших учнів. її методика містить кілька складових. Перша складова — випереджаюче навчання. На основі тривалих спостережень С. М. Лисенкова визначила, що навіть менш здібні діти з нормальним інтелектуальним рівнем здатні засвоїти основи навчальних предметів, якщо їм виділити для цього достатній час: для кожної дитини індивідуально визначений. Тому, навчаючи таких дітей, основні положення кожної теми доцільно вивчати з ними заздалегідь — за кілька тижнів чи навіть місяців до того, як їх вивчатимуть у школі, згідно програми [142, с. 4].

Другий елемент системи — схеми-опори. Якщо в учня від народження не найкраща пам'ять, йому складно з першого разу запам'ятати усі необхідні правила. Тому правила записуються у вигляді лаконічних схем, на які можна при потребі дивитися. Багаторазове використання кожної схеми при виконанні вправ допомагає дитині поступово запам'ятати необхідний матеріал. Наприклад, схеми 3.2. і 3.3 [142, с. 28, 48].

Ненаголошені голосні пишуться так, як наголошені у спорідненихсловах: Е зелень — зелений И книга — книгарня

Схема 3.2. Правопис ненаголошених голосних

219

Третій елемент — коментування. Учень може добре знати правило, але не вміти застосувати його на практиці. Педагог і батьки не можуть попередити помилку в слові чи обчисленнях, якщо дитина пише мовчки. Практика ж показує, що достатньо учневі кілька разів повторити помилкове написання, як воно міцно фіксується у його свідомості, й далі потрібне вже не навчання, а переучування. Якщо ж дитина спочатку проговорює те, що готується записати, дорослий, який контролює роботу, встигає попередити помилку. Наприклад, обчислення запису "5+2" відбувається наступним чином. Дитина проговорює: "Пишу "5", пишу "плюс", пишу "2", рахую, ставлю указочку на цифру "5" на лінійці (використовується на початкових етапах навчання лічби), додаю "2" (раз, два), виходить 7, пишу "7" [142, 8-10].

Нескладну, але ефективну методику навчання грамотного письма створив російський вчитель П. С. Тоцький. Основу методики становить орфографічне читання (читання слів не так, як вони вимовляються, а так, як пишуться). Виявилося, що 10 хвилин щоденного орфографічного читання підвищують рівень грамотності дитини так, як його не може підвищити жодна відома досі вправа [297].

В процесі удосконалення системи навчання молодших школярів, Б. П. і П. М. Ерднієви розробили теорію укрупнення дидактичних одиниць. Укрупненою дидактичною одиницею називають систему споріднених одиниць навчального матеріалу, в якому симетрія, протиставлення, упорядковані зміни компонентів навчальної інформації в сукупності сприяють виникненню єдиної логіко-просторової структури знань. Сутність укрупнення одиниць зводиться до об'єднання інформації у часі (заняття) чи у просторі (розгортка підручника або зошита). Укрупнення дидактичних одиниць виступає як специфічне відображення у дидактиці об'єктивної тенденції всієї сучасної науки до інтеграції знань, яка веде до поглиблених узагальнень у пізнавальних процесах і сприяє засвоєнню людьми зростаючого обсягу інформації за менший, аніж раніше, час.

Аналізуючи причини неуспішного засвоєння молодшими школярами матеріалу з математики, Б. П. і П. М. Ерднієви визначили, що традиційні підручники характеризуються відсутністю тісних інформаційних зв'язків між вправами, призначеними для опрацювання в рамках одного заняття. За такої організації навчання новий матеріал фактично розчиняється серед потоку різнорідних понять, безп^ре-редньо з ним не пов'язаних. Він не стає логічним центром заняття.

220

За методикою укрупнення дидактичних одиниць різноманітність вправ досягається абсолютно відмінним від традиційного шляхом і вони являють собою близьке смислове оточення головного поняття, його типологію. Наприклад, за системою укрупнення дидактичних одиниць як єдиний інформаційний блок з дитиною вивчають такі типи прикладів, як подано на схемах 3.4. і 3.5.

1 + 2 = 3

10 + 20 = 30

100 + 200 = 300

1000 + 2000 = 3000

Схема 3.4. Додавання в межах 10 та додавання круглих чисел

Як показав експеримент, здійснений авторами системи, регулярне навчання із застосуванням теорії укрупнення дидактичних одиниць стає засобом вироблення в учнів високоефективних прийомів мислення (алгоритмів), які дитина переносить на процес засвоєння знань не лише з математики, але й з інших дисциплін. Економія навчального часу при роботі за розробленою системою становить до 20 % за рік [75].

ЗО : 3 = 10

300 : 3 = 100

3000 : 3 = 1000

Схема 3.5. Ділення чисел, які закінчуються нулями

Як засвідчують результати вітчизняних і зарубіжних досліджень, людина сприймає за рахунок зорового каналу не менше 90 % інформації і з неї 70 % — за рахунок читання [163, с. 3]. Читання у XX столітті було визнане одним з найскладніших різновидів інтелектуальної діяльності. У XX столітті в Україні та Росії виникли численні методики навчання дітей і дорослих правильного, свідомого й швидкого читання. Над проблемою навчання читання працювали такі видатні вчені, як В. М. Вормсбехер, Л. П. Доблаєва, О. А. Куз-нецов, О. О. Леонтьєв, І. 3. Постоловський, Л. Н. Хромов та інші. Якщо у XIX столітті в центрі уваги педагогів стояло питання про навчання читання дітей, які ще не оволоділи цим видом діяльності, то у XX столітті, акцент перемістився на удосконалення читацьких

221

умінь в уже читаючих осіб. Однією з найбільш пристосованих до удосконалення вміння читати у дітей стала система українського науковця В. М. Мельник. Зазначена методика створена як синтез найбільш досконалих методик цього напрямку, розроблених попередниками В. М. Мельник. Система будується на оволодінні читача прийомами усунення зайвої артикуляції, удосконаленні зорового сприймання тексту, зменшенні кількості регресивних рухів очей, підвищенні рівнів уважності й запам'ятовування [163]. Для прикладу наведемо кілька рекомендацій. Так, щоб зменшити артикуляцію, яка уповільнює темп читання, читаючи, доцільно застосовувати наступні вправи: 1) тримати на губах палець, щоб вони не ворушились; 2) затискати зубами олівець, щоб ні язик, ні губи до нього не торкалися; 3) притиснути язик до зубів та ін. [163, с. 15-16]. Для тренування уваги корисно виконувати вправи, пов'язані з уявою: 1) уважно розглядати плями, тіні, хмари, намагаючись визначити, що вони нагадують; 2) спостерігати близьку точку так, ніби вона знаходиться на значній відстані; 3) створювати у своїй свідомості уявні картини на задану тему, утримувати їх, видозмінювати тощо [163, с. 38-39].

Добре удосконалюють вміння читати також вправи з систем українських педагогів І. Г. Пальченка й І. Т. Федоренка. Найбільше застосування знайшли такі з них, як багаторазове читання тексту, читання у темпі скоромовки, виразне читання з переходом на незнайому частину тексту, зорові диктанти [193, 310].

Значно складніший і об'ємніший за схеми С. М. Лисенкової опорний конспект став основною одиницею дидактичної системи відомого донецького педагога В. Ф. Шаталова. Вчителем та його колегами розроблені опорні конспекти для середньої загальноосвітньої школи з наступних курсів: фізики, математики, історії, географії. Наприклад, половина параграфа з підручника історії "зашифрована" за допомогою кількох слів і знаків, дивлячись на які дитині легко пригадати і розповісти зміст прочитаного (див. схему 3.6.).

Робота з конспектом допомагає учневі визначити у тексті головне й другорядне, усвідомити логічний зв'язок між частинами розповіді, легко відтворити прочитане у відповіді. Фактично, кожна дитина з будь-якого дня може почати "навчатися переможно", без чого навчання не викликає інтересу. Максимально задіюється зорова пам'ять. Зменшується тривалість приготування домашнього завдання, що запобігає перевантаженню й перевтомі учня.

222

Система В. Ф. Шаталова складна й багатогранна, детально продумана й логічно обґрунтована. Ми розглянемо лише кілька аспектів цієї системи, які найбільше підходять для застосування в умовах індивідуального домашнього навчання. У своїй методиці В. Ф. Ша-талов спирається на емоційну пам'ять дитини, добираючи до кожної навчальної теми приклади, які зацікавлять, вразять учня своєю неор-динарністю. Дитину спонукають до самостійного пошуку при розв'язуванні численних головоломок, задач підвищеної складності й найзвичайнісіньких задач, самостійна робота над якими організована особливим чином [318, с. 131-132; 319, с. 94-95, 125-128].

Останній педагогічний прийом доцільно висвітлити докладніше. На спеціальному планшеті за бажанням дитини малюють будинок, якусь фігурку чи записують фразу. Кожне зображення складається зі 150 чи й більшої кількості клітинок. У кожній клітинці вказаний номер задачі для самостійного розв'язування. Коли задачу розв'язано, клітинку з її номером дозволяється зафарбувати. Що більше задач розв'язує дитина, то яскравішим і красивішим стає малюнок [319, с. 9-12].

Якщо дитина на перших порах боїться відповідати, їй дозволяється надиктувати відповідь на магнітофон. Вчитель сам чи разом з нею прослухає запис, внесе поправки, дасть рекомендації. Відповідно створюється сприятливий психологічний мікроклімат, усувається надмірне напруження.

Цікавий також дидактичний прийом повторення розв'язання задачі. Складну для дитини задачу розв'язує і записує вчитель. Він відповідає на всі питання, які виникають в учня у процесі роботи. Після цього учень розв'язує, записує і пояснює ту ж задачу самостійно. На наступному етапі дитині пропонують іншу, але аналогічну задачу для самостійного розв'язку. Так дитина навчається міркувати, починає вірити у власні сили [318, с. 61].

У системі В. Ф. Шаталова багато методичних знахідок. Обсяг нашої роботи не дозволяє розглянути їх усі. Проте і з наведених прик-

223

ладів видно, що організація навчання за вказаною методикою буде результативною і сприятиме вирішенню усіх основних завдань навчання: дитина матиме міцні знання і водночас навчатиметься з інтересом, засвоєння фактичного матеріалу відбуватиметься паралельно з розвитком мислення. Окрім того, система особливо цінна тим, що спрямована на усунення навчальних перевантажень, тобто дозволяє зберегти здоров'я дітей.

Така ж багатоаспектна, як система В. Ф. Шаталова, методика вчителя з Санкт-Петербурга Є. М. Ілына. Це методика навчання літератури. Вона дозволяє досягти того, що кожний учень захоплюється читанням літературних творів, навчається читати серйозно, вдумливо; кожну дитину Є. М. Ілын навчає писати розумні ґрунтовні твори — висловлювати думки у письмовій формі. Основами своєї методики сам педагог називає деталь, питання, творчий прийом і неординарне домашнє завдання [91, с. 6]. Деталь — це той цікавий, інтригуючий фрагмент твору, який змушує читача замислитись не тільки над текстом, але й над власними життєвими проблемами, співзвучними думці автора літературного твору. Пробуджує думку правильно і вчасно сформульоване питання, для якого деталь — відправна точка. Це може повести за собою цілий ланцюжок взаємопов'язаних питань, які й дозволять розкрити глибинну суть літературного твору. Творчий прийом вчителя робить кожний урок не схожим на інші, запобігає нудній одноманітності. І, зрештою, неординарне домашнє завдання стимулює учня до читання творів, до самостійного пошуку, самостійних міркувань — до самоосвіти [90; 91; 197, с. 180-236].

Є. М. Ілын визнає за літературою насамперед виховуючу функцію, а потім вже освітню. Бесіду ж педагога з учнем чи з учнями про художній твір він називає "вторгненням у життя". За переконанням Є. М. Ілына, тільки виховний підхід здатний пробудити в учня інтерес до книги. Теми уроків і тематика творів перетворюють виховний вплив педагога і книги на становлення юної душі єдиним монолітом, здатним протидіяти сучасній жорстокій реальності.

Наприклад, тема уроку — "Мати". Обирається "деталь" — цитата з твору О. М. Горького: "У Ларри не було матері..." Далі йде питання вчителя: "Як же не було? Змучена , висохла, у розпачі стоїть вона біля сина-красеня. Проте, у егоїстів і самолюбів, дійсно, немає матерів". І домашнє завдання: "Уважно подивитися на свою

224

На маму — означає, на себе. Мати — дзеркало нашого ставлення до людей. Буває, багато років живеш поруч з дорогою й близькою людиною, але не бачиш її, бо займаєшся винятково собою. А тепер ось... запитай: чи є у тебе мама?! Незавидна доля того, хто вперше "побачить" свою маму, коли її вже не стане" [197, с. 220].

Найчастіше домашніми завданнями стає написання творів. Тематика відзначається оригінальністю й змістовністю. Кожна тема — пропозиція поміркувати і над власним життям. Ось кілька тем:

1) "Ти любиш життя. Але воно не посміхається тобі. Чи зможеш ти посміхнутися йому" (за твором М. Островського "Як гартувалась сталь");

2) "Остогидле життя!" (роздуми над казкою М. Салтикова-Щедріна "Премудрий пічкур") [197, с. 220-221];

3) "Доброта, яка не викликає співчуття" (А. Чехов "Вишневий сад") [89, с. 92];

4) "Чи кожна праця звеличує?" (підсумково-узагальнююча тема) [91, с. 19].

Учні Є. М. Ілына відзначаються грамотністю. Педагог на кожному занятті акцентує увагу дітей на правописі найскладніших слів. Він розучує з ними жартівливі примовки — правила правопису, наприклад: "Я же запомню, запомнишь ли ты: три бы частицы писать без черты". (У тексті примовки вжиті три потрібні частки.) Часто наставник пропонує диктанти, де в одній фразі потрібно виставити 9 ком, чи просить знайти у записах на дошці помилку [89, с. 14-18]. Такі вправи удосконалюють граматичну уважність учнів.

Методика Є. М. Ілына була розроблена для застосування у класі, але і для індивідуального домашнього навчання навряд чи можна знайти стрункішу й ефективнішу систему, аніж ця.

XX століття за достоїнством оцінило риторику. Сучасне кваліфіковане гувернерське навчання й виховання, як і за часів М. Монте-ня, передбачає засвоєння дитиною основ ділового (офіційного) та неофіційного спілкування. Шлях оволодіння основами спілкування можна умовно поділити на два етапи. Перший етап — постановка голосу, другий — теоретичне і практичне засвоєння азів майстерності володіння увагою слухачів.

"Поставлений голос" — це вміння мовця без шкоди для здоров'я оптимально використовувати природні можливості свого голосу відповідно до життєвої чи професійної необхідності. Звучання голо-

225

су залежить від біологічних задатків людини, її вольових зусиль, акустичних особливостей приміщення. Результатом обізнаності з цими чинниками, а також здатності застосовувати ці знання на практиці й буде поставлений голос.

Володіння увагою слухачів — важлива складова вміння впливати на оточуючих, перетворювати їх на своїх однодумців. Тому засвоєння дитиною відповідних знань, вмінь і навичок відіграє істотну роль у її подальшому особистому житті та професійній діяльності. Водночас це важлива складова педагогічної майстерності, основа успішної педагогічної роботи, яка залежить від серйозності підготовки педагога до спілкування з людьми і від його уміння працювати над собою. Відповідно, теоретична обізнаність і практичні вміння у цій галузі корисні не тільки вихованцеві, насамперед вони необхідні самому гувернерові. Тому дидактичний підхід до вивчення основ спілкування є цінним, у першу чергу, для домашнього наставника [1, 183,243,249].

Підсумуємо. Як засвідчують приклади, у XX — на початку XXI століття система індивідуального домашнього навчання продовжує збагачуватись новими ефективними методиками. Посилений інтерес викликає риторика.

Висновки до розділу

Навчальні методики, які використовувались гувернерами, були ефективнішими за шкільні. Вони поєднували продуктивні технології з формами навчання, здатними зацікавити учня, викликати у нього позитивні емоції стосовно пізнавального процесу. Причина полягала в тому, що домашнім вчителям і наставникам оплачувалась винятково якісна, результативна робота. В той же час, методики індивідуального домашнього навчання формувалися так, щоб діти навчалися із задоволенням. Це пояснювалося тим, що негативне ставлення учня до вчителя й навчання змусило б батьків запросити іншого гувернера.

Навчальні методики, як і виховні, логічно розподілити за трьома періодами.

Перший період — XV 1-ХVIII століття.

Цей період характеризується появою ґрунтовних педагогічних праць, у яких були подані кращі методики домашнього навчанні

226

Автором першої з них став відомий французький педагог М. Мон-тень. Навчальні системи розробляють також І. Базедов, Ф. Бекон, І. Кант, Я. А. Коменський, Ф. де Ламотт де Фенелон, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо. Всі системи цих авторів орієнтовані на розвиток мислення учня, на засвоєння дитиною тільки життєво важливого матеріалу, який вона зможе застосувати на практиці. Враховуються вікові та індивідуальні особливості учнів. З метою найбільш ефективної підготовки учня до майбутнього дорослого життя освітньо-виховний процес будується згідно із соціальним станом дитини. Максимальний обсяг знань рекомендується тільки для хлопчиків. Дівчаток навчають здебільшого того, що знадобиться їм для сімейного життя й ведення домашнього господарства.

Другий період — XIX — початок XX століття (до 1917 року).

Для вказаного часового відрізка характерне істотне збільшення навчальної інформації, пов'язане з інтенсивним розвитком науки. Збільшується також обсяг інформації необов'язкової для майбутнього фахівця в тій чи іншій галузі, але без володіння якою індивід не був би визнаний у суспільстві культурною людиною. Тому перед педагогікою XIX століття постало питання максимального удосконалення дидактичних систем з метою глибокого засвоєння дитиною потрібного обсягу інформації в найбільш стислі терміни.

Тривали пошуки форми удосконалити процес навчання. Перетворення процесу пізнання на гру дозволяло зацікавити учнів, проте без утворення звички до долання труднощів не виховувалася самостійна вольова особистість. Педагогічні погляди розділились. Такі педагоги, як М. Монтессорі, Ф. Фрьобель, провідною формою навчання визнавали гру. Й. Ф. Гербарт, К. Д. Ушинський обстоювали серйозний, академічний підхід до навчання. Й. Г. Песталоцці виступав за поєднання засвоєння дитиною основ наук із професійним навчанням. А. Дістервег дотримувався поглядів про доцільність застосування різних підходів до навчання дитини на різних стадіях її розвитку.

З 1834 року гувернерська система домашнього навчання й виховання офіційно визнається однією з найважливіших складових освітньої структури Російської Імперії (держави, до складу якої належала значна частина України). Інтенсивне державне сприяння розвиткові гувернерства стимулювали створення численних навчальних методик, які, як засвідчують наші дослідження, випереджали за ефективністю вітчизняні методики кінця XX — початку XXI століття.

227

Третій період — з 1917 року — до початку XXI століття.

Система індивідуального домашнього навчання продовжує збагачуватися новими ефективними методиками, переважно запозичуючи їх із шкільної практики. Значний інтерес у домашніх наставників викликає риторика.

Дослідження наукових і науково-методичних праць з питань навчання дитини в домашніх умовах дозволяє визначити, що навчальна гувернерська практика заснована на тих же психологічних підходах, що й практика гувернерського виховання. Дитина визнається активним учасником навчального процесу. Для кожного учня розробляється індивідуальний темп роботи, індивідуальний методичний підхід, індивідуальний розклад занять. Істотне значення надається зацікавленню учня навчальною роботою, виконання якої продиктоване необхідністю. Гувернер цілеспрямовано веде учня від навчання під його керівництвом до самоосвітньої діяльності.

У навчальній гувернерській практиці чітко простежуються педагогічні підходи, які у XX столітті переросли в дидактичні теорії. Зокрема: 1) теорія активізації процесу навчання (упорядник М. М. Скат-кін) [271, 272]; 2) теорія розвивального навчання (упорядник І. С. Якиманська) [323]; 3) теорія поетапного формування розумових дій (упорядники П. Я. Гальперін, Н. Ф. Тализіна) [43, 288].

Проблема активізації процесу навчання вимагає насамперед чіткого визначення стосовно до учня внутрішніх і зовнішніх причин можливої неуспішності. До внутрішніх причин належать: 1) стан здоров'я дитини і її самопочуття; 2) настрій учня; 3) ставлення до вчителя та навчання; 4) ставлення дитини до своїх обов'язків; 5) підготовленість учня до даного виду навчальної діяльності. Окрім того, вирізняються труднощі, пов'язані із застосуванням знань у новій ситуації: 1) недостатньо сформовані в учня вміння й навички планування своєї діяльності та передбачення можливих результатів; 2) відсутність навичок відбору й комбінування відомої інформації; невміння обрати оптимальний спосіб виконання дій; недостатньо сформовані вміння робити висновки, узагальнення, визначати причинно-наслід-кові зв'язки та залежності предметів і явищ; 3) невміння учня аналізувати одержані результати, порівняти їх із запланованими, знахо-* дити й виправляти помилки і неточності у процесі виконання завдання; невміння обґрунтовано доводити правильність і значимість отриманих результатів [272, с. 174, 178-179]. До зовнішніх причин

228

належать умови життя й виховання дитини у сім'ї. Зовнішні причини інтенсивно впливають на внутрішні, які часто виступають як наслідки. Зовнішні причини діють не автоматично, а в сполученні з внутрішніми, а також в єдності з активністю самої дитини. Вміння педагога розібратися в тому, які умови навчання і вихованні породжують відставання, оскільки тоді він зможе на ці умови дієво впливати [271, с. 13; 272, с. 182-183].

Гувернерська педагогічна система була зорієнтована на попередження виникнення причин неуспішного навчання: при проведенні занять враховувалися стан здоров'я, самопочуття й настрій учня, через позитивні стимули й цікаві форми роботи створювалося позитивне ставлення дитини до процесу засвоєння знань; дитина тривалий час навіть домашні завдання виконувала під наглядом вчителя, і тільки після того, як пересвідчувався, що у неї сформовані вміння самостійної навчальної діяльності, їй періодично дозволялося працювати над уроками самостійно.

І. С. Якиманська називає розвивальним навчання, спрямоване на забезпечення повноцінного засвоєння учнями знань, озброєння спеціальними прийомами опанування матеріалом в умовах різноманітних навчальних ситуацій, що безпосередньо впливає на розумовий розвиток дітей. Дослідження І. С. Якиманської показали, що коли паралельно із засвоєнням змісту навчального матеріалу учні оволодівають раціональними способами добування знань, то це сприяє підсиленню загального розвитку їхнього інтелекту [323, с. 4, 80, 127].

Дидактика домашнього навчання передбачала оволодіння учнем раціональними способами навчальної діяльності, що: 1) робило ефективнішим процес засвоєння знань; 2) дозволяло дитині точніше оцінити власні можливості; 3) запобігало втраті інтересу до навчання, що часто спричиняється надмірною затратою зусиль при виконанні завдань невдалим способом; 4) запобігало перевтомі учня, яка виникає при одноманітній, малоефективній діяльності.

У відповідності з теорією поетапного формування розумових дій процес засвоєння знань повинен складатися з таких етапів: ознайомлення з дією, формування дії "у матеріальному вигляді", формування дії як зовнішньомовної, формування дії у внутрішній мові, перехід її у глибокі згорнуті процеси мислення. Ряд проведених П. Я. Гальперіним і Н. Ф. Тализіною досліджень свідчить про ефективність навчання, побудованого на поетапному формуванні розу-

229

мових дій, та економію часу, яку воно передбачає [43, 288]. Гувернер-ські методики навчання, орієнтовані на засвоєння дітьми максимуму знань, умінь і навичок у більш стислі терміни, здебільшого використовували певні алгоритми і передбачали доведення кожного навчального вміння до автоматизму.

Педагогічна наука завжди надавала першочергової уваги вирішенню проблеми успішного навчання. Аналіз дидактичних гувер-нерських методик дозволив зробити висновки про їх високу результативність. Як наслідок, ці методики, адаптовані до нинішніх умов, сприяли б підвищенню рівня знань сучасних учнів.

висновки

На основі аналізу архівних матеріалів та наукової, науково-методичної й довідкової літератури було уточнено зміст поняття "гувер-нерство" і сформульовано більш чітко й правильно визначення цього поняття, аніж те, яке подається у сучасних словниках та енциклопедіях. Гувернерство доцільно визначити як цілісну педагогічну систему й окрему галузь педагогіки, що вивчає особливості індивідуалізованого формування в домашніх умовах освіченої, гармонійно розвиненої, комунікабельної особистості з активною життєвою позицією. Гувернерство може мати реабілітаційний (робота з дітьми-інвалідами) чи коригуючий (робота з фізично чи розумово неповноцінними дітьми) напрями, поєднуючись з патопсихологією чи соціальною педагогікою.

Гувернерству притаманні всі ознаки системи, оскільки воно являє собою цілісну одиницю з певним порядком розташування і зв'язків її складових. Гувернерська система формування особистості включає дві складові: індивідуальне навчання й індивідуальне виховання дитини в домашніх умовах. Вихідними характеристиками гувернер-ської системи, які відрізняють її від систем колективного навчання й виховання, є 14 психолого-педагогічних особливостей навчально-виховної діяльності гувернера:

1. Ретельне вивчення якостей, нахилів, уподобань вихованця і якнайповніше врахування їх при розробленні індивідуальної навчально-виховної системи для кожної конкретної дитини.

2. Рівномірний розподіл уваги вихованців між трьома напрямами виховання: виховання фізичне, виховання моральне і виховання розумове. Побудова навчально-виховного процесу таким чином, щоб зберегти й покращити здоров'я дитини, запобігти перевтомі вихованця від занять, прищепити йому навички здорового способу життя.

231

3. Підготовка вихованця до активної практичної діяльності в дорослому віці, яка здійснювалась у відповідності з природними задатками дитини та належністю її до певного суспільного стану.

4. Орієнтація процесу домашнього навчання на розвиток мислення учня та на засвоєння дитиною тільки життєво важливого матеріалу, який вона змогла б застосувати на практиці.

5. Побудова індивідуалізованої навчально-виховної системи з урахуванням відмінностей у вихованні дівчаток і хлопчиків.

6. Цілеспрямоване формування у дітей таких позитивних рис, як: працьовитість, серйозне й сумлінне ставлення до виконуваної справи, розсудливість, завбачливість.

7. Культуровідповідність виховання.

8. Зміни стилю виховання, пов'язані з віковими особливостями дитини і переходом її до іншої вікової групи.

9. Застосування спеціальних дієвих систем для перевиховання дітей в домашніх умовах.

10. Попередження виникнення у дітей нервових та психічних захворювань.

11. Використання ефективних методик для поступової переорієнтації дитини від виховання на самовиховання, від навчання на самоосвіту.

12. Формування у вихованця оптимальної самооцінки.

13. Плекання хороших манер у вихованця, навчання майстерності ділового й неформального спілкування, вміння висловлювати думку. Навчання дитини розбиратися в людях, впливати на них, уникати конфліктів, діяти в неординарних ситуаціях.

14. Застосування у навчальній практиці кількох методик з метою підбору оптимальної для кожної окремої дитини.

Зазначені характеристики гувернерської системи були виокремлені в процесі дослідження кращих методик індивідуального домашнього навчання й виховання та педагогічної спадщини видатних гувернерів різних епох. Завдяки цим психолого-педагогічними ознаками, гувернерська система відзначалася особливою ефективністю. Названі характеристики організації навчально-виховного процесу при застосуванні в сучасних умовах сприятимуть істотному удосконаленню педагогічних технологій у сфері забезпечення формування освіченої, неординарної особистості. Тому їх доцільно рекомендув^ ти для вивчення і впровадження педагогам-практикам. Проте насам-

232

перед основи індивідуального виховання й навчання дитини в домашніх умовах потрібно знати батькам, тому дана інформація найважливіша для них. Підготовка до життя мудрих, освічених батьків має не менше значення для розвитку держави, аніж економічна чи правова освіта її молодих громадян. Дванадцятирічний термін середньої освіти відчутно збільшує обсяг навчального часу, тому актуальним було б запровадження у старших класах двох обов'язкових дисциплін: "Психологія сімейних стосунків" і "Виховання дитини в сім'ї".

Керуючись результатами проведених досліджень, ми дійшли до висновку, що гувернерство становить окрему галузь педагогічної науки з власними об'єктом і предметом вивчення, власними завданнями, зі своїм понятійно-категорійним апаратом.

Нами були уточнені терміни "гувернер", "гувернантка". Гувернер і гувернантка — це особи, які займаються індивідуальним навчанням і вихованням дітей у сім'ях чи в освітньо-виховних закладах закритого типу, умови перебування дітей в яких наближені до домашніх.

З метою прищеплення дітям відповідного статі стереотипу поведінки, виховання хлопчиків доручалося й доручається нині переважно гувернерам, а виховання дівчаток — переважно гувернанткам (боннам). На гувернерів-чоловіків нерідко також покладається обов'язок охоронця дитини.

Встановлено, що за рівнем кваліфікації до 1917 року гувернери поділялися на дві категорії: 1) домашні наставники, які мали право і виховувати, і навчати дітей (широка спеціалізація); 2) домашні вчителі, яким дозволялося тільки навчати дітей певних предметів (вузька спеціалізація). Спеціалісти першої категорії виховували дітей в сім'ях, а також займали посади гувернерів (вихователів, наглядачів) в освітньо-виховних закладах закритого типу. У XX — на початку XXI століття гувернери також поділяються на домашніх наставників і домашніх вчителів. Проте наявні деякі відмінності: існують домашні наставники (наставниці) з широкою спеціалізацією, які мають право і виховувати і навчати дітей, і домашні наставники (наставниці) з вузькою спеціалізацією, які можуть тільки виховувати. Домашні вчителі (вчительки) навчають дітей певних предметів, зокрема до категорії вчителів належать репетитори.

У ході дослідження визначені й докладно охарактеризовані 11 етапів розвитку гувернерства, які віддзеркалюють його видозміни за період багатовікового існування.

233

Матеріали дослідження дозволили нам підготувати рекомендації стосовно можливих оптимальних шляхів розвитку гувернерства в Україні у XXI столітті.

Послуговуючись досвідом економічно розвинених країн, першим напрямом розвитку гувернерства доцільно визнати роботу з дітьми-інвалідами: хворими на церебральний параліч, з тяжкими серцево-судинними захворюваннями, з розумово відсталими, з дітьми, у яких спостерігаються епілептичні напади та ін. Ця категорія гувернерів цілком логічно вважатиметься працівниками реабілітаційних центрів чи районних соціальних служб.

Другий напрям — гувернери, які займаються вихованням і підготовкою дітей до школи, індивідуально працюють з відстаючими або обдарованими учнями, допомагають школярам виконувати домашні завдання і перебувають з ними кілька годин на добу, поки батьки знаходяться на роботі. Таких гувернерів і домашніх вчителів оптимально було б реєструвати в районних відділах освіти і закріплювати за школою чи дошкільним закладом за місцем проживання дитини. Школа і дошкільні заклади могли б надавати таким домашнім учителям і вихователям методичну допомогу. Оплачувати роботу гувернерів повинні батьки, але в окремих випадках, наприклад, при роботі з обдарованими дітьми, доцільна погодинна оплата з державного чи місцевого бюджетів, подібно до поширеної нині оплати вчителям на дому.

Батьки, які хотіли б доручити виховання своєї фізично і психічно здорової дитини няні чи гувернерові, — щодня, на кілька днів на тиждень чи на період своєї відпустки (третій напрям) — могли б звертатись до спеціального інформаційного центру при районному відділі освіти. У відділі освіти доцільно зберігати контракт, укладений між батьками та гувернером, у якому зазначалися б терміни роботи гувернера в родині, розмір оплати тощо. Звіти гувернерів та відгуки батьків про їхню діяльність, проведення домашніми наставниками семінарів для батьків учнів шкіл чи вихованців дошкільних закладів району могли б стати підставою для визначення результатів педагогічної атестації, присвоєння категорій і звань. Робота гувернера має фіксуватись у трудовій книжці і зараховувались до педагогічного стажу. Надання пенсії потрібно здійснювати у встановленому порядку як педагогічному працівникові. <*

234

Четвертий напрям діяльності гувернерів — виконання ролі бать-ків-вихователів у дитячих будинках сімейного типу. Цей напрям роботи в Україні законодавчо урегульований. Суттєве доповнення, яке доцільно внести до "Положення про дитячі будинки сімейного типу", — обов'язкове проходження майбутніми батьками-вихователя-ми курсів підготовки гувернерів, оскільки саме методика роботи гувернера, на нашу думку, найбільше придатна для створення оптимальних виховних і розвиваючих умов у цих педагогічних мікроустановах.

Аналіз організації домашнього виховання й навчання в різних країна у різні епохи дає підстави для серйозних роздумів про розвиток гувернерства в Україні. Масштабне поширення гувернерської практики в сучасному світі відчутно впливає на моральне та інтелектуальне формування націй, від чого значною мірою залежить майбутнє кожної держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ

ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

/. Абрамович С. Д., Чікарьова М. Ю. Риторика: Навч. посіб. — Львів: Світ, 2001. — 240 с.

2. Абульханова-Славская К. А. Деятельность и психология личнос-_ти. — М.: Наука, 1980. — 335 с.

3. Абульханова-Славская К.А. О субьекте психической деятельнос-ти: Методол. проблемы психологии. — М.: Наука, 1973. — 288 с.

4. Азаров Ю. П. Семейная педагогика. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Политиздат, 1985. — 238 с.

5. Аксаков С. Т. Детские годы Багрова-внука. — К.: Дніпро, 1987. — 303 с.

6. Алексюк А. М. Загальні методи навчання в школі. — К.: Рад. школа, 1981.— 1973 с.

7. Аішкеева Н. П. Психологический климат в коллективе. — М.: Просвещение, 1989. — 223 с.

8. Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского го-сударства XIV — XVII вв. / Сост. С. Д. Бабишин, Б. Н. Митю-ров. — М.: Педагогика, 1985. — 363 с.

9. Аітюнов В.О. О гражданском воспитании в начальной школе // Начальная школа. — 1999. — № 12. — С. 89-92.

10. Аіітопова К. А., Бопгард-Левии Г. М., Котовский Г. Г. История Индии. — М.: Мысль, 1979. — 608 с.

11. Асадова Р. А., Игжшова И. В. Воспитание бережливости у детей (младшего школьного возраста) // Начальная школа. — 1986. — № 10. — С. 29-32.

12. Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирование личности. — М.: Мысль, 1976. — 158 с. У

236

13. Афапасьев В. Г. Общество: системності», познание и управление. — М.: Политиздат, 1981. —432 с.

14. Балталоп Ц. и В. Воспитательное чтение: Пособие для учителей и учительний. — М.: Типография Т-ва И. Д. Сытина, 1908. — 227 с.

15. Барапов А. Руководящие заметки для учащих к преподаванию родного языка по "Нашему родному". — СПб.: Издание Д. Д. Полубояринова, 1895. — 65 с.

16. Баранчукова Г. А. Воспитание в процессе проведення подвиж-ных игр // Начальная школа. — 1980. — № 5. — С. 41-42.

17. Баркан А. И. Его величество ребенок какой он єсть. Тайны и загадки. — М.: Столетие, 1996. — 363 с.

18. БарычкішаЛ. П. Опнт правового воспитания и образования в на-чальной школе // Начальная школа. — 1998. — № 2. - С. 22-25.

19. Бжои Ф. Сочинения: В 2 т. — Т. 1. — М: Мьюль, 1977. —567 с.

20. Бжои Ф. Сочинения: В 2 т. — Т. 2. — М: Мысль, 1977. — 575 с.

21. Берн 3. Игры, в которые играют люди: психология человечес-ких взаимоотношений. Люди, которые играют в игры: психология человеческой судьбы. — Минск: Прамеб, 1992. — 383 с.

22. Бегак Б. А. Воспитание искусством: Для учителей начальних классов. — М.: Просвещение, 1981. — 94 с.

23. Бшпкеев Н. Ц. Народное творчество как средство формирова-ния зтнического самосознания учащихся в начальной школе // Начальная школа. — 1999,—№ 11.—С. 48-52.

24. Бодалев А. А. Восприятие человека человеком. — Л.: Изд-во Ле-нинградского ун-та, 1965. — 123 с.

25. Бодалев А., Караковскш В. Психолого-педагогические проблеми воспитания в современных условиях // Педагогика. — 1991. — №9-10. — С. 53-57.

26. Болдирев М. І. Моральне виховання дітей у сім'ї. — К.: Рад. шк., 1953. — 55 с.

27. Боришевський М. Праця у становленні громадянина // Початкова школа. — 1997. — № 2. — С. 44-48.

28. Бурьянов В. Прогулка с детьми по земному шару. — Часть 2-я. — СПб., 1836.— 288 с.

29. Бурьянов В. Прогулка с детьми по России. — Часть 4-я. — СПб., 1837.— 391 с.

237

30. Буя Т. А. Игра в зстетическом воспитании младшего школьни-ка // Начальная школа. — 1997. — № 2. — С. 40-43.

31. Вахтеров В. П. Русский букварь для обучения письму и чтению русскому и церковнославянскому. — М.: Типография Т-ва И. Д. Сытина, 1914.— 66 с.

32. Венгер А. Л. Родители просятсовета // Знание. Сер. "Пед. фак.". — 1981. —№2.— 96 с.

33. Венгер Л. А. Наша группа (О развитии познавательных способ-ностей ребенка). — М.: Знание, 1978. — 96 с. — (Народний ун-т. пед. фак., № 2.).

34. Вишшкот Д, В. Разговор с родителями. — М.: Класе, 1994. — 112 с.

35. Виноградов А. Пособие к изучению правописания и веденню диктанта. — Изд. 2-е, исправленное и увеличенное. — М.: Типография А. Левенсон и К°, 1888. — 145 с.

36. Виноградова Н. Ф. Зкологическое воспитание младших школь-ников: Проблеми и перспективи // Начальная школа. — 1997. — № 4. — С. 37-40.

37. Витковская Н. С., Щербо А. Б., ДжолаД. Н. Формирование зс-тетической культури младших школьников: Из опнта работн. 2-е изд., доп. — К.: Рад. шк, 1988. — 144 с.

38. Волкович В. А. Воспитательное значение детской книги. — СПб. и М.: Изд-во Т-ва М. О. Вольф, 1910. — 16 с.

39. Воронова В. В. Знакбмим учащихся с производством и трудом людей (Из опнта 60-ой ередней школи ст. Абакан Краснояр-ской ж/д.) // Начальная школа. — 1980. — № 2. — С. 50-51.

40. Вульфов Б. 3., Ивапов В. Д. Основи педагогики в лекциях, ситу-ациях, первоисточниках: Учеб. пособие. — М.: Изд-во УРАО, 1997. — 288 с.

41. Гавриленко О. Як навчати екологічного прогнозування // Початкова школа. — 1997. — № 12. — С. 42-45.

42. Галадзе М. В. Музичне та естетичне виховання дітей в сім'ї. — К.: Муз. Україна, 1968. — 48 с.

43. Гальперин П. Я. Управляемое формирование психических про-цессов. — М.: Наука, 1977. — 197 с.

44. Гдешинский П. С. Начальное обучение счислению. — К.: Тип. Императорского Ун-та Св. Владимира, 1908. — 272 с. „

238

— К.: Дніпро, 1986.— М.: Гос. изд. худож.

- К.: Либідь, 1999. —

45. Гельмунд. Искусство в детской. — СПб. и М.: Изд-во Т-ва М.О. Вольф, 1883.— 16 с.

46. Гербарт И. Ф. Избранные педагогическиесочинения.—Т. 1.— М.: Учпедгиз, 1940. — 292 с.

47. Герцеп А. И. Бьшое и думы. (Части І — IV). ■ 638 с.

48. Гоголь Н. В. Сочинения: В 2 т. — Т. І. — лит., 1962.— 607 с.

49. Головащепко С. І. Історія християнства. — 351 с.

50. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. — К.: Либідь, 1997.— 374 с.

51. Горенко-Баранівська Л. І. Музичний побут гетьмансько-старшинського середовища другої половини XV1I-XVII1 ст. в Україні // Муз. виконавство. Наук. вісн. Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського. — Вип. 14. — Кн. шоста. — К., 2000. — С. 67-76.

52. Греков Ф. В. Методика обучения письму. — М., 1911. — 58 с.

53. Греков Ф. В. Русский наглядний букварь. — М., 1908. — 94 с.

54. Гувернантку замовляли?: "Круглий стіл" з проблем індивідуального виховання // Дошкільне виховання. — 1999. — № 4. — С. 10-11.

55. Гурлсва Т. С. Виховання почуття відповідальності // Початкова школа. — 1985.— № 3. — С. 13-17.

56. Даішленко Н. Заметки о воспитании детей. — Полтава: Типо-графия бр. Н. и П. Пигуренко, 1866. — 114 с.

57. Дарманськші П. Ф. Обряд у житті людини. — К.: В-цтво політичної л-ри України, 1974. — 199 с.

58. Д. 'Зрикур 3. Рациональное женское воспитание (письмо к наставнице) // Рассвет. — 1862. — Т. II. Отд. І. — С. 333-356.

59. ДемчиляД. І. Виховувати працею // Початкова школа. — 1987. — № 2. — С. 26-27.

60. Дайнотт Х.-Дзіс. Родители и дети. — М.: Знание, 1986. — 96 с.

61. Джефферс До/с. Введение в системный анализ: применение в зкологии / Пер. с англ. Д. О. Логофета; Под ред. и с предисл. Ю. М. Свирежева. — М.: Мир. 1981. — 256 с.

239

62. Джурипский А. Н. История педагогики: Учеб. пособие для студ. педвузов. — М.: Гуманит. издательский центр ВЛАДОС, 1999. — 432 с.

63. Дивиогорский А. Записки по дидактике, применительно к прог-рамме церковно-учительских школ. — Самара: Земская тип., 1904.— 82 с.

64. Дидактические правила Дистервега. — К.: Университетская типография, 1907. — 96 с.

65. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения. — М.: Уч-педгиз, 1956. — 374 с.

66. Добсоп Дж. Непослушный ребенок — 4-е изд., испр.: Пер. с англ. — СПб.: Мирт, 1998. — 224 с.

67. Дополиеиие к сборнику постановлений по Министерству народного просвещения. — 1803-1864. — С.-Пб.: Тип. Имп. АН., 1867. — 989 с.

68. Дорошенко Т. Вчити дітей чути музику // Початкова школа. — 1998. — №12. — С. 22-24.

69. Друммопд У. Введение в изучение ребенка: Пер. с англ. — М.: Моск. книгоизд-во, 1910. — 396 с.

70. Дубровський В. Програма курсу "Принципи щасливого дитинства"': Вивчення основних положень Конституції України // Початкова школа. — 1997. — № 2. — С. 38-40.

71. Духпович О. В. Твори: В 4 т. — Т. 2. — Братислава — Пряшев: Словацьке педаг. вид-во, 1967. — 734 с.

72. Зксперимептальиые исследования личности и темперамента / Вьт. 7. Т. 100. / Отв. за вьтуск проф. В. С. Мерлин, ред. Н. В. Мельникова. — Пермь, 1971. —С. 43, 50-51.

73. Зициклопедический словарь / Под ред. проф. И. Е. Андреевского, К. К. Арсеньева, заслуженного проф. Ф. Ф. Петрушевского. — Т. Х-а. Полутом 20. — СПб.: Типо-литография И. А. Зфрона, 1893.

74. Зициклопедический словарь / Под ред. проф. Ю. С. Гамбарова, В. Я. Железнова, М. М. Ковалевского, С. А. Муромцева и К. А. Тимирязева. — Т. 18. — СПб.: Т-во "Бр. А. и И. Грант иК°", 1914.

75. Зрдтіев П. М., Зрдпиев Б. П. Теория и методика обучения мате-матике в начальной школе. — М.: Педагогика, 1988. — 250 с.

240

76. Єременко Л. В., Мунтяп О. І. Економічне виховання учнів // Початкова школа. — 1986. — № 8. — С. 4-6.

77. Жавороико Ж. Виховання у дітей дошкільного віку почуття дружби, товариськості та колективізму. — К.: Рад. шк„ 1960. — 12 с.

78. Жукова А. С. Помогите смешпым рисункам! Книжка для роди-телей. — М.: Просвещение, 1966. — 100 с.

79. Загальна психологія: Навч. посіб. / О. В. Скрипчепко, Л. В. До-линська, 3. В. Огороднійчук та ін. — К.: АПН, 1999. — 463 с.

80. Закон "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про освіту". — К.: Генеза, 1996. — 36 с.

81. Запорозісаи 3. Є. Природоохоронне виховання молодших школярів // Початкова школа. — 1987. — № 1. — С. 41-42.

82. Запорожан І. Г., Фіцула М. М. Правовиховна робота на уроках // Початкова школа. — 1996. — № 6. — С. 22-24.

83. Зарубіжна педагогічна хроніка / Відп. за вип. І. Г. Тараненко, Б. Ф. Мельниченко, Г. В. Степаненко. — К., 1992. — 42 с.

84. Захаров А. И. Детские неврозы / Психологическая помощь ро-дителей детям. — СПб., 1985. — 191 с.

85. Здоровий малюк: Програма з фізичної культури для дітей від народження до трьох років: Для батьків та вихователів дошкільних закладів / Уклад. Е. С. Вільчковський; АПН України; Ін-т проб, виховання; Ін-т змісту і методів навчання. — К., 1997.— 40 с.

86. Зимбаро Ф. Застенчивость: Пер. с англ. — М: Педагогика, 1991. — 207 с.

87. Зіпчепко Л. Особистість / Загальна психологія; О. Скрипченко, Л. Долинська та ін. — К.: АПН, 1999. — С. 338-364.

88. Златоструй. Древняя Русь. Х-ХШ вв. / Сост., авторский текст, коммент. А. Г. Кузьмина, А. Ю. Карпова. — М.: Молодая гвар-дия, 1990. — 302 с.

89. Е. Н. И.чьии. Герой нашего урока. — М.: Педагогика, 1991. — 288 с.

90. Е. Н. Ильип. Путь к ученику. — М.: Просвещение, 1988. — 224 с.

91. Е. Н. Ильип. Шаги навстречу. — М.: Просвешепие, 1986. — 32 с.

241

92. Історія дошкільної педагогіки: Хрестоматія / Упоряд.: 3. Н. Бори-сова, В. 3. Смаль. — 2-е вид. доп. — К.: Вища шк., 1990. — 423 с.

93. История Древнего Востока. Зарождение древнейших классовых обществ и первые очаги рабовладельческой цивилизации. Часть вторая. Передняя Азия. Египет / Под ред. чл.-кор. АН СССР Г. М. Бонгард-Левина. — М.: Гл. ред. восточной лит-ры "Наука"". 1988, —623 с.

94. Історія педагогіки: Навч. посіб. / За ред. М. С. Гриценка. — К.: Вищашк., 1973. —447 с.

95. История педагогики: Пособие для пед. ин-тов / Под ред. Н. А. Константинова и др. — М.: Изд-во АПН, 1955. — 587 с.

96. История социальной педагогики: Хрестоматия-учебник: Учеб. пособие / Под ред. М. А. Галагузовой. — М.: Гуманитарный изд. центр ВЛАДОС, 2000. — 544 с.

97. История ередних веков. В 2 т.: Учеб. для вузов по спец. "История" / Л. М. Брагина, Е. В. Гутнова, С. П. Карпова и др. — Т. І. — М.: Вьюшая шк. — 1990. — 495 с.

98. История ередних веков: В 2 т. / Под ред. Е. А. Косминского, С. Д. Сказкина. — Т. І. — М.: Гос. изд-во политической лит-ры, 1952. — 748 с.

99. Історія української культури / За заг. ред. І. Крип'якевича. — 2-ге вид. — К.: Либідь, 1999. — 656 с.

100. Історія української культури / За заг. ред. д-ра І. Крип'якевича. — І зшиток. — К.: AT "Обереги", 1993. — 80 с.

101. Іщсико Л. Дидактичні ігри як засіб екологічного виховання // Початкова школа. — 1998. — № 12. — С. 25-26.

102. Карнеги Д. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично. — М.: Центр "Русская Тройка", "Комета". 1989. — 78 с.

103. Карпеичук С. Г. Теорія і методика виховання: Навч. посіб. — К.: Вищашк., 1997. —304 с.

104. Касярум Н. В. Формування громадянської активності молодших школярів. — К.: Знання, 1987. — 48 с.

105. Квітка-Оаюв'яиенко Г. Ф. Пан Халявський. Конотопська відьма. — К.: Дніпро, 1966. — 303 с.

106. Керне 3. Дорогами христианства. — М.: Протестант, 1992. — 415 с.

242

107. Кирилепко Т. С. Виховання почуттів. — К.: Політвидав України, 1989.— 93 с.

108. Киричко В. А., Підгорни Н. І. Заняття з естетичного виховання в 1 класі: Посіб. для вчителя. — К., 1998.

109. Киричук О. В., Радчепко А. М. Формування передумов суспільної активності у молодших школярів // Початкова школа. — 1987.— № 4. —С. 58-63.

110. Кирпач А. З історії народної освіти запорізьких козаків (із фондів музею). — Крижопіль, 1993. — 23 с.

111. Киевские вечерние женские курсы, учрежденные А. В. Жекули-ной, с двумя факультетами: 1) историко-литературным и 2) пе-дагогическим. — К.: Унив. тип. Акционерного о-ва печ. и изда-тельского дела Н .Т. Корчак-Новицкого, 1915. — 10 с.

112. Кипелев В. Г., Миропов В. Б. Образование, воспитание, культура в истории цивилизации. — М.: Гуманит. издат. центр ВЛА-ДОС, 1998.— 520 с.

113. Класифікатор професій (із змінами та доповненнями) / Держ. ком. стандартизації, метрології та сертифікації України (чинний від 01.01.96). — К.: Соцінформ, 2001. — 584 с.

114. Клииепко С. Трудове виховання як компонент природоохоронної справи // Початкова школа. — 1998. — С. 35-37.

115. Ключевский В. Два воспитания // Оттиск из журнал а "Русская мнсль". — Б-ка ЦДА України.

116. Кмець А. М. Ігри екологічного спрямування для молодших школярів // Початкова школа. — 1992. — № 2. — С. 38-42.

117. Коба М. І. Трудове виховання і самообслуговування дітей у сім'ї. — К.: Знання, 1961. — 40 с.

118. Коваленко М. И. Художественное воспитание детей в семье. — М.: Знание, 1990. — 36 с.

119. Ковальская А. В. Звездочка (уроки правописания и упражнения в изложении мысли). Первый год обучения: Пособие для уча-щихся. — К: Тип. Т-ва И. Н. Кушнерев, 1912. — 64 с.

120. Ковальчук О. В., Довбищепко В. І., Шалда Т. В. Основи формування національної свідомості громадян // Початкова школа. — 1993. — №3. —С. 4-5.

121. Козлепко О. М. Формування прагнення до фізичного вдосконалення у молодших школярів // Наук, зап: Матеріали звітно-на-

243

ук. конф. викл. КДПУ ім. М. П. Драгоманова за 1991 р. — К., 1992. — С. 86-87.

122. Колесиш І. П. Сучасні завдання вдосконалення дефектологічної освіти в Україні // Наукові записки. Матеріали звіт-но-наук. конф. викл. Укр. держ. педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова за 1992 р. — К.: ВІПОЛ, 1993. — С. 203-204.

123. Комб А. Ошибки и промахи в воспитании детей. — СПб. и М.: Изд. Т-ва М. О. Вольф. — 26 с.

124. КоменскийЯ. А., ЛоккДоїс, РуссоЖ.-Ж., Песталоцци И. Г. Педа-гогическое наследие / Сост. В. М. Кларин, А. Н. Джуринская. — М.: Педагогика, 1989. — 416 с.

125. Комепскш Я. А. Материнская школа / Под ред., с вводной ст. и примеч. проф. А. А. Красновского. — М.: Гос. учебно-пед. изд-во М-ва просвещения РСФСР, 1947. — 104 с.

126. Коменскш Я. А. Мир чувственных вещей в картинках или изоб-ражение и наименование всех важнейших предметов в мире и действий в жизни. — Изд. второе / Под ред. и со вступительной ст. проф. А. А. Красновского; Пер. с лат. Ю. Н. Дрейзина. — М.: Гос. учебно-пед. изд-во М-ва просвещения РСФСР, 1957. — 351с.

127. Конспекти лекций по педагогическим предметам, читанным на летних курсах 1912 г.: для народних учителей и учительниц в Харькове. — Харьков: Т-во "Печатня С. П. Яковлева", 1913. — 98 с.

128. Кочержинскип Ф. Несколько разьяснений к обучению грамоте по звуковому способу // Извлечено из журн. "Руський Начальний Учитель". — М.: Типография В. С. Балашева и К°. — 1984. — №2, —С. 11-15.

129. Крип'якевич І. П. Всесвітня історія: У 3 кн. — Т. І. — К.: Либідь, 1995. —464 с.

130. Кузнецов Ю. Д., Навлщкая Г. Б., Сырицьш И. М. История Япо-нии: Учеб. для студентов вузов, обучающихся по спец. "История". — М.: Высш. шк., 1988. — 432 с.

131. Кульбщкая Е. А. Беседы по охране природы (с младшими школьниками) // Начальная школа. — 1987. — № 12. — С. 41-42.

132. Куманецкш К, История культури Древней Греции и Рима: Пер. с польск. — М.: Высш. шк., 1990. — 351 с. *V

244

133. Кусайкіна Н. Права людини для дітей // Початкова школа. — 1998. — № 11. — С. 3-5.

134. Лаврипенко Н. В., Небожеико В. С. Роль семьи в трудовом вос-питании. — К.: Наук, думка, 1988. — 64 с.

135. Ласло Маккаи. Мир Ренессанса. — Будапешт: Корвина. 1984. — 168 с.

136. Левчук 3. К., Сорокшш Т. М. Воспитание у детей злементов зко-номической культуры // Начальная школа. — 1990. — № 5. — С. 19-21.

137. Лежиева С. Б. Дочки-матєри. — М.: Физкультура и спорт, 1986.— 111 с.

138. Лезииова Д. И. Путешествие в страну Зкономика // Начальная школа. — 1997. — № 5. — С. 31-33.

139. Леошпьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М.: По-литиздат, 1975. — 304 с.

140. Лесгафпі П. Ф. Школьные типы (антропологические зтюды). — СПб.: Типография А. С. Суворина, 1884. —312 с.

141. Ле Ulan 3. Когда ваш ребенок сводит вас с ума: Пер. с англ. — М.: Педагогика, 1990. — 267 с.

142. Лысенкова С. Н. Методом опережающего обучения. — М.: Просвещение, 1988. — 192 с.

143. Либрович С. Ф. Книга — как подарок детям. (Какие книги да-рить юному поколению.) — СПБ. и М.: Изд-во Т-ва М.О. Вольф, 1910.— 26 с.

144. Ложо Г. С. Українське язичництво. — К.: Укр. центр духовної культури, 1994. — 97 с.

145. ЛоккДж. Сочинения: В 3 т. — Т. 1. / Пер. с англ. А. Н. Савина; Ред.: И. С. Нарский, А. А. Субботин. — М.: Мысль, 1985. — 621с.

146. Локк Д.ж. Сочинения: В 3 т. — Т. 2. / Пер. с англ. А. Н. Савина: Ред.: И. С. Нарский, А. А. Субботин. — М.: Мысль, 1985. — 560 с.

147. ЛоккДж. Сочинения: В 3 т. — Т. 3. / Пер. с англ. А. Н. Савина; Ред.: А. А. Субботин. — М.: Мысль, 1988. — 596 с.

148. Лопухівська А. В. Про виховання почуття відповідальності // Початкова школа. — 1989. — № 10. С. 49-53.

149. Лутошкии А. Н. Змоциональные потенциалы коллектива. — М.: Педагогика, 1988. — 125 с.

245

150. Луцик Д. В. Виховання розумних потреб у молодших школярів // Початкова школа. — 1988. — № 11. — С. 10-13.

151. Любар О. О., Стельмахович М. Г., Федорепко Д. Т. Історія української педагогіки. — К.: Ін-т змісту і методів навчання МО України, 1998.— 356 с.

152. Любар О. О., Федорепко Д. Т. Історія педагогічної думки і освіти в Україні: Навч. посіб. для студ. пед. навч. закл. — Ч. І: Дохристиянський період. — К.: Криворізька міська друк., 1993.— 110 с.

153. Люблинская А. А. Учителю о психологии младшего школьни-ка. — М.: Просвещеиие, 1977. — 224 с.

154. Макаренко А. С. Педагогическая позма. — М.: Правда, 1988. — 623 с.

155. Макаровська І. А. Психологічний аспект профорієнтації школярів // Початкова школа. — 1985. — № 3. — С. 66-69.

156. Максименко С. Д., Бех І. Д. Трудове виховання в сім'ї. — К.: По-літвидав України, 1983. — 76 с.

157. Максимова Н. Ю., Мілюїпіиа К. Л., Піскуп В. М. Основи дитячої патопсихології. — К.: Перун, 1996. — 464 с.

158. Малькова 3. А., Вульфсоп 3. Л. Современная школа и педагогика в капиталчетических странах: Учеб. пособие для пед. ин-тов. — М.: Просвещепие, 1975. — 263 с.

159. Марчеико В. Е. Привлечь родителей к трудовому воспитанию детей // Начальная школа. — 1978. — № 3. — С. 27-28.

160. Махова К. В. О воспитании детей в семье (Записки матери) — М.: Учпедгиз, 1949. — 128 с.

161. Медведков А. П. Краткая история педагогики. — СПб.: Издание Я. Башмакова и К°, 1912. — 300 с.

162. Мелик-Пашаев А. А., Новляпская 3. Н. Ступени к творчеству: Художественное развитие ребепка в семье. — М.: Педагогика, 1987.— 143 с.

163. Мельник В. М. Искусство быстрого и интенсивного чтения. Ч. 1, —К.: Знание, 1990.— 48 с.

164. Мерлий Б. С. Очерки интегрального иселедования индивиду-альности. — М.: Педагогика, 1986. — 544 с.

165. Метод научной педагогики Марии Монтессори / Сост. и ред. 3. Н. Борисова, Р. А. Семерникова.- К.: Каскад, 1993л¹— 132с.

246

166. Мистецтво життєтворчості особистості: У 2 ч. / Кер. авторського колективу і наук. ред. Л. В. Сохань, І. Г. Єрмаков. — Ч. 1. — К.: Ін-т змісту і методів навчання, 1997. — 392 с.

167. Мизко Н. О. О некоторых основах научной педагогики. — М.: Типо-литография Т-ва И. Н. Кушнерев и К°, 1898. — 32 с.

168. Моптепь М. Опыты: В 3 кн. — Кн. 1 и II. — М.: Наука, 1979. — 536 с.

169. Моптепь М. Опыты: В 3 кн. — Кн. III. — М.: Наука, 1979. — 704 с.

170. Мурапевич А. И. Обновление русской семьи. — 1912. — 22 с.

171. Мюпц Берпгард. Логика ребенка. — СПб. и М.: Изд. Т-ва М. О. Вольф, 1883.— 16 с.

172. Наріжний В. Т. Бурсак: Роман / Пер. В. Дорошенко. — 2 вид. — Нью-Йорк: Говерля, 1958. — 252 с.

173. Настольпая книга по народному образованию: законы, распо-ряжения, правила, инструкции, уставы, справочные сведения и пр. по школьному и внешкольному образованию народа // Сос-тавлена Г. Фальборком и В. Чарнолуским. — СПб.: Типо-литография Б. М. Вольфа, 1904. — 2623 с.

174. Наторп П. Социальная педагогика. Теория воспитания воли на оспове общности. / Пер. А. А. Громбаха. — СПб.. 1911. -- 360 с.

175. Наумов Б. И. Поощрение и наказание в семье. — М.: Педагоги-ка,1962. — 32 с.

176. Наумов Л. За годом год. — М.: Знание, 1978. — 96 с.

177. Наумова А. С. Советы о воспитании детей. — СПб.: Типогра-фия Департамента Уделов, 1861. — 32 с.

178. Начальпое руководство к наставлению юношества, или Первые понятия о вещах всякого рода, выбранные из Базедова, Пероль-та и других лучших сочинителей, писавших о воспитании детей. представленные в картинах, расположенных систематическпм порядком: Пер. с фр.: Второе изд. — ML: Типография С. Сели-вановского, 1815.

179. Непеїіе А. Виховання працьовитості у дітей // Початкова школа. —-1987.— С. 14-17.

180. HuKumun Б. П., Никитшш Л. А. Мы, наши дети и внуки. — М.: Молодая гвардия, 1989. — 303 с.

181. Николаев С. Давно забытое? Новое! Возрождение гувернер-ства // Начальная школа. — 1995. — № 36. — С. 2.

247

182. Оксекенко С. Ділові ігри й економічна освіта // Початкова школа. — 1998. — № 11. — С. 45-46.

183. Олійник Г. А. Виразне читання: Основи теорії: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 1995. — 207 с.

184. Оргапизация политического информирования младших школь-ников: Методические рекомендации для учащихся педучилищ / Сост. М. М. Заброцкий, Е. Н. Иващенко, Л. И. Кобзарь и др. — К., 1987. — 125 с.

185. Оржеховська В. Проблеми превентивного виховання неповнолітніх // Початкова школа. — 1998. — №4. — С. 4-6.

186. Ослабленііьш детям особое внимание: Задачи физ. воспитания школьников // Начальная школа. — 1986. — № 5. — С. 48-51.

187. Основи практичної психології: Підруч. / В. Панок, Т. Титарен-ко, Н. Чепелєва та ін. — К.: Либідь, 1997. — 632 с.

188. Основи психології: Підруч. / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. — К.: Либідь, 1997. — 632 с.

189. Остеп-Сакен Д. Е. Мысли о воспитании детей и советы детям моим, когда Бог благословит их добрыми женами и детьми: Изд. второе. — М.: Университетская типография (Катков и К°) на Страстном бульваре, 1867. — 47 с.

і90. Очерки методики народиой школы. — 102 с.

191. Очерки по истории школы и педагогической мысли народов СССР с древпейших времен до конца XVII в. / Отв. ред. 3. Д. Днепров. — М.: Педагогика, 1989. — 480 с.

192. Павлютепко Є. М. Порофесійна орієнтація молодших школярів // Початкова школа. — 1989. — № 2. — С. 42-47.

193. Пальчепко И. Г. Методика быстрого чтеиия // Русский язык и литература в средних учебных заведеннях Украины. — 1991. — № 4. — С. 33-47.

194. Пастухов В. П. Праця — основа всебічного розвитку особи // Початкова школа. — 1986. — № 1. — С. 9-16.

195. Паульсон И. Методика грамоты по историческим и теоретичес-ким данпым: В 2 ч. — СПб., 1887. — 441 с. (с приложениями).

196. Педагогика: Учеб. пособие для студ. пед. ин-тов / Под ред. Ю. К. Бабанского. — М.: Просвещение, 1983. — 608 с.

197. Педагогический поиск / Сост. И. Н. Баженова. — М.: Педагоги,,

248

198. Перетятько Т. Культура міжнаціональних відносин у початковій школі // Початкова школа. — 1997. — № 4. — С. 54-55.

199. Песпюлоцци И. Г. Избранные педагогические произведения: В 3 т. / Под ред. М. Ф. Шабаевой. — Т. 1. — М.: Просвещение. 1961. —720 с.

200. Пестапоіщи И. Г. Избранные педагогические произведения: В 3 т. / Под ред. М. Ф. Шабаевой. — Т. 2. — М.: Просвещение, 1963. —621 с.

201. Песталоцци И. Г. Избранные педагогические произведения: В 3 т. / Под ред. М. Ф. Шабаевой. — Т. 3. — М.: Просвещение, 1965. —635 с.

202. Підлужна Г. Екологічне виховання на уроках позакласного читання у 3-4 класах // Початкова школа. — 1997. — № 12. — С. 45-50.

203. Пирогов В. И., Гавриков А. И. Идейно-политическое воспитание младших школьников во внеклассной работе: Пособие для учителя. — М.: Педагогика, 1987. — 94 с.

204. Пискуиов А. И. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. — М.: Просвещение, 1971. — 560 с.

205. Плахотішк Т. Музично-пісешіе виховання в сім'ї як засіб формування національної свідомості // Початкова школа. — 1997. — № 12. — С. 35-38.

206. Побірченко Н. А. Інтеграція економічних знань у початкових класах // Початкова школа. — 1999. — № 7, 10-12. — С. 22-24, 39-40,6-8, 10-12.

207. Побірченко Н., Попичеико С. Диплом для гувернантки // Освіта. — 2000. — № 44 (4-11 жовтня). — С. 3.

208. Поварова И. М. Продлить жизнь учебникам: О воспитании бе-режливости у младших школьников // Начальная школа. — 1981. — №10. — С. 20-23.

209. Полпое собрание творений Св. Иоанна Златоуста: В 12 т. — Т. І. — М.: Православная кн., 1991. — 399 с.

210. Пометун О. Вивчення історії в початковій школі як основа і найважливіший засіб виховання духовності, національної свідомості та розвитку мислення молодших школярів // Історія в школах України. — 1996. — № 2. — С. 15-18.

211. Пош'маїіська Т. І. Основи дошкільної педагогіки: Навч. посіб. — К.: Абрис, 1998. — 448 с.

249

212. Проблеми виховання в дитячих будинках сімейного типу: Збірник М-ва освіти України / Упоряд. М. М. Василькова. — К/. ІЗМН, 1997.— 144 с.

213. Программы VIII-го педагогического класса женских гимназий Киевского учебного округа, одобренные попечительским сове-том на заседании 13 июня 1911 года. — К.: Типография Т-ва И. Н. Кушнерев и К°, 1911. —56 с.

214. Программы для домашнего приготовления к зкзаменам за курс 5 класса 2 Киевского Женского Училища духовного ведомства в 1915-16 уч. г. — К.: Скоропечатня І. Шенфельда. — 6 с.

215. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1997 року). Щорічна доповідь Президенту України Верховній раді України, Кабінету Міністрів України. — К.: НВФ "Студцентр" / НІКА-Центр, 1988.— 148 с.

216. Пругавті А. С. Закони и справочные сведения по начальному народному образованию. — СПб.: Изд-е товарищества "Об-щественная польза", 1904. — 1095 с.

217. Пушкші А. С. Капитанская дочка // Сочинения: В 3 т. — Т. 3. — М.: Худож. лит., 1962. — С. 397-500.

218. Разрывая круг сиротства: полвека детских деревень. Беседовали Л. Осипова с президентом Российского комитета "Детских деревень — SOS" Еленой Сергеевной Брусковой // Семья и школа. — 1999. — №5-6. — С. 24-26.

219. Реабілітаційна педагогіка на рубежі XXI століття: Наук.-метод, збірник: У 2 ч. / Ред. рада В. М. Доній, Г. М. Несеп, І. Г. Єрма-ков та ін. — Ч. 1. — К.: ІЗМН, 1998. — 320 с.

220. Рыбакші А. Т. Воспитание культуры труда у младших школьни-ков // Начальная школа. — 1986. — № 1. — С. 9-16.

221. Різник Л. М. Екологічне виховання за народними традиціями // Початкова школа. — 1995. — № 7. — С. 20-26.

222. Робота з клієнтами соціальних служб / Упорядник 3. Г. Зайцева —- К.: Етносфера, 1994. — 118 с.

223. Робителям и молодоженам: доктор Добсон отвечает на ваши вопросы. — М.: Центр обществепных ценностей, 1991. — 575 с.

224. Родников В. Очерки истории русской педагогии. — К.: Типография Императорского Университета Св. Владимира Акц. О-ва печ. и издат. дела Н. Т. Корчак-Новицкого, 1909. — 119 с.

225. Розенвассер В. Б. Беседы об искусстве: Пособие для учителей^іа-чальных классов. — М.: Просвещение, 1997. — 183 с.

250

226. Рубинштейи С. Л. Бытие и сознание: О месте психичєского во всеобщей взаимосвязи материального мира. — М.: Изд-во АН СССР, 1957. — 328 с.

227. Рубинштейи С. Л. Проблемы общей психологии. — 2-е изд. — М.: Педагогика, 1976. — 416 с.

228. Рудчепко К. А. Виховання бережливості на уроках і в позауроч-ний час // Початкова школа. — 1984. — № 1. — С. 59-60.

229. Рукавииашков Г. Воспитание даровитого ребенка. — СПб. и М.: Изд. Т-ва М. О. Вольф. — 1883. — 17 с.

230. Рукавишииков Г. Воспитание капризных детей. — Изд. 2-е. — СПб. и М.: Изд. Т-ва М. О. Вольф. — 1883. — 16 с.

231. Руссо Ж.-Ж. Педагогическиесочинения: В 2 т. — Т. 1. — М.: Педагогика, 1981. — 653 с.

232. Руссо Ж.-Ж. Педагогические сочинения: В 2 т. —Т. 2. — М.: Педагогика, 1981. —334 с.

233. Руссо Ж.-Ж. Избранные сочинения: В 3 т. — Т. 2. — М.: Гос. изд-во худож. лит., 1961. — 768 с.

234. Рябцееа С. Л. Дєти восьмидесятих: Дневник учителя. — М.: Педагогика, 1989. — 240 с.

235. Савельєва С. С. Методичні рекомендації з питань економічного виховання молодших школярів // Початкова школа. — 1994. — № 11. — С. 34-38.

236. Саліспко В. С. Екологічне виховання шестиліток при ознайомленні з рослинами // Початкова школа. — 1990. — № 3. — С. 42-45.

237. Ссшойлович И. Домашнєє воспитание. — К., 1902. — 12 с.

238. Сашшков С. В. Двадцать веков христианства: Учеб. пособие в 2 т. — Т. 1. — Одесса — СПб.: Изд-во ОБС "Богомыслие", 2001.-— 704 с.

239. Сарапулова Є. Г. Весняні народні ігри як засіб виховання в дітей і молоді національної самосвідомості // Фізичне виховання в школі.— 1998. — № 1. —С. 27-30.

240. Сарапулови Є. Г. Виховання обдарованої дитини // Початкова школа. — 2000. — № 2. — С. 3-4.

241. Сарапулова Є. Г. Дитина вередує. Чому? // Дошкільне виховання. — 2001. — № 2. — С. 8-9.

242. Сарапулова Є. Г. Задоволення потреби дітей в руховій активності восени // Фізичне виховання в школі. — 2000. — № 3. — С. 30-31.

251

243. Сарапулова Є. Г. Здійснюємо постановку голосу // Дивослово. — 2001.—№2. —С. 34-36.

244. Сарапулова Є. Г. Історичний досвід фахової підготовки гувернерів у Російській Імперії // Педагогіка і психологія. — 2000. — №3. — С. 140-147.

245. Сарапулова С. Г. Лише одна фея. Як Михайлик перевиховувався уві сні: Дидактичні матеріали // Джміль. — 2002. — № 3. — С. 22-23.

246. Сарапулова Є. Г. Навчальна програма дисципліни "Основи соціальної педагогіки" (для молодших спеціалістів). — К.: МАУП, 2002. — 16 с.

247. Сарапулова Є. Г. Неординарна та девіантна поведінка дітей // Світло.— 2001. —№ 1. —С. 43-45.

248. Сарапулова Є. Г. Організація системи домашнього навчання й виховання на державному рівні // Педагогіка і психологія. —

2000. — № 2. — С. 131-137.

249. Сарапулова Є. Г. Основи майстерності володіння увагою слухачів // Дивослово. — 2002. — № 3. — С. 22-23.

250. Сарапулова Є. Г., Папчепко Г. Д. Зимові народні ігри в дозвіллі дітей і молоді // Фізичне виховання в школі. — 1998. — № 4. — С. 12-14.

251. Сарапулова Є. Г. Провідні тенденції розвитку родинної педагогіки у найдавніші епохи існування людства / Укра'шознав. в системі вищої освіти. Збірник наук, праць — К.: ВГІ НАОУ,

2001. —С. 219-225.

252. Сарапулова Є. Г. Програма навчального курсу "Методика роботи гувернера" / Соц. педагогіка: кваліфікаційна характеристика, навч. план та прогр. вищих учбових закладів для спец. 7.01.01.06 / За заг. Ред. І. М. Мельникової. — К.: Час молоді, 1999. — С. 97-111.

253. Сарапулова Є. Г. Програма курсу "Методика роботи гувернера" / Соц. педагогіка: Навч.-метод. Посіб. / За заг. ред. А. Й. Капської. — К.: ІЗМН, 1998. — С. 120-129.

254. Сарапулова С. Г. Професійна підготовка гувернерів: ретроспективний огляд — сучасність — перспективи // Педагогіка і психологія. — 2000. — № 4. — С. 134-139. ^

252

255. Сарапулова Є. Г. Розвиток писемності і навчання письма як одна з важливих проблем усіх епох // Початкова школа. — 2000. — № 6. — С. 48-52.

256. Сарапулова Є. Г. Статус гувернера в суспільстві // Світло. — 2000. — № 4. — С. 77-80.

257. Сарапулова С. Г. Тематика роботи з розвитку мовлення у початкових класах // Рідні джерела. — 2001. — № 2. — С. 19-24.

258. Сарапулова Є. Г. Темперамент видозміні не підлягає! // Початкова школа. — 2000. — № 10. — С. 45-48.

259. Сарапулова С. Г. Українські народні ігри дітей і молоді влітку // Фізичне виховання в школі. — 1998. — № 2. — С. 28-30.

260. Сарапулова Є. Г. Фізіологічно доцільний режим дня // Дошкільне виховання. — 2001. — № 5. — С. 13-15.

261. Сарапулова Є. Г. Формування оптимальної самооцінки як передумова становлення активної життєвої позиції особистості / Інноваційна система виховної роботи на основі проектування соціального розвитку особистості: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. 1-2 березня 2001 р. — Луцьк, 2001. — С. 116-123.

262. Сарапулова Є. Г. Формування у школярів уміння висловлювати думки у письмовій формі // Рідні джерела. — 2001. — № 4. — С. 25-28.

263. Сарапулова Є. Г. Шляхи підвищення педагогічного рівня батьків і гувернерів у Російській Імперії (наприкінці XIX — на початку XX століття) / Збірник наук, праць Української Акад. держ. упр. при Президентові України: Вип. 1 "А". — К., 2001. — С. 168-173.

264. Сарапулова С. Г. Чим шкідливі "Том і Джеррі"?: Вплив інформаційного простору на особистість дитини // Дошкільне виховання. — 2001.—№ 10.— С. 13-14.

265. Сарапулова С. Г. Як Зайчик подружився з їжачком, а Кіт злякався Миші: Дидактичні матеріали // Джміль. — 2002. — № 2. — С. 22-23.

266. Сборпик распоряжений по Министерству народного просвеще-ния. — СПб., 1866. — Т. І. — 987 столбцов с приложениями.

267. Семепко В. Вивчаємо Конституцію України: 1 клас // Розкажіть онуку. — 1999. — № 3-4. — С. 4-5.

253

268. Семепова О. М. Учням про професії дорослих: Профорієнтаційна робота в молодших класах // Початкова школа. — 1980. — № 1. —С. 39-46.

269. Сидихмепов В. Я. Китай: общество и традиции. — М.: Знание, 1990.—64 с.

270. Сішопов П. В., Ершов П. М. Темперамент. Характер. Личность. — М.: Наука, 1984.

271. Скаткіш М. Н. Проблеми современной дидактики. — М.: Пе-дагогика, 1980. — 96 с.

272. Скаткіш М. Н., Шацкий С. Т. О всестороннем развитии детей. — М.: Знание, 1977. —64 с.

273. Скнар О. І. Педагогічна культура сім'ї. — К., 1984. — 47 с.

274. Сковорода Г. С. Повне зібрання творів: У 2 т. — Т. 2. — К.: Наук, думка, 1973. — 574 с.

275. Сковорода Г. С. Сад пісень: Вибрані твори / Передмова

B. В. Яременка. — К: Веселка, 1983. — 190 с.

276. Смирнов К. Учебная книга сравнительной географии. Европа в физическом, зтнографическом и политическом отношениях: Курс гимназический. — СПб., 1865 — 206 с.

277. Совремєпная школа в Европе и Америке / Сост. П. Г. Мижу-ев. — М.: Польза. В. Антик и К°, 1912.

278. Социальиая педагогика: Хрестоматия / Сост. М. Д. Горячев. — Самара: СИУ, 1996. — 246 с.

279. Социальиая работа с молодежью / Под общей ред. А. А. Яременко, И. А. Хохленкова. — К.: Академпресс, 1994. — 104с.

280. Спеисер Г. Основания психологии. Циген Т. Физиологическая психология в 14 лекциях: Ассоциативная психология. — М.: ООО "Изд-во ACT — ЛТД", 1998. — 560 с.

281. Сталькова И. Л. Шестеро в доме, не считая собаки // Знание. Серия "Пед. фак." — 1989. — № 4. — С. 101-191.

282. Стельмахович М. Г. Застосування ідей української етпопедаго-гіки в роботі вчителя початкових класів // Початкова школа. — 1992. — № 12.— С. 4-7.

283. Степапеико С. Нові пріоритети нашої школи: Правове виховання в початкових класах // Початкова школа. — 1999. — № 1, —

C. 8-10.

284. Субтельиип О. Україна: історія. — К.: Либідь, 1992. — 512 с. „

254

285. Сухомлинский В. О. Вибрані твори: В 5 т. —Т. 2. — К.: Рад. шк„ 1976.— 670 с.

286. Сухомлинский В. О. Павлиська середня школа. Вибрані твори: В 5 т. — Т. 4. — К.: Рад. шк., 1980. — С. 331-393.

287. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям. — К.: Рад. шк., 1975. — 244 с.

288. Талызииа Н. Ф. Управление процессом усвоения знаний. — М.: Изд. МГУ, 1975.— 342 с.

289. ТикуноваЛ. И. Демократизация учебно-воспитательного процес-са в пачальном звене обучения // Начальная школа. — 1989. — № 8. — С. 2-7.

290. Тихомиров Д. И. Букварь для совместного обучения письму, русскому и церковнославянскому чтению и счету. — М.: Тип. Т-ва Сытина, 1905. — 112 с.

291. Ткачук Г. П. Виховання екологічної культури засобами слова // Початкова школа. — 1992. — № 7-8. — С. 39-43.

292. Ткачук І. Всесвітня історія християнства (від його повстання до Реформації). — Канада — Луцьк: Книжкова ф-ка "Християнське життя", 1999. — 495 с.

293. Тобілевич І. К. (І. Карпенко-Карий). Чумаки: Комедії на 4 дії. — К.: Мистец., 1950.— 78 с.

294. Толстой А. Н. Детство Никиты: Собрание сочинений: В 10 т. — Т. 3. — М.: Худ. лит., 1958. — С. 151-251.

295. Толстой Л. Н. Детство. Отрочество. Юность. — М.: Худ. лит., 1986. — 320 с.

296. Токар П. С. Державні символи України: Уроки державності // Розкажіть онуку. — 1998. — № 1. — С. 4-5.

297. Тонкий П. С. Орфография без правил. — М.: Просвещение, 1991.— 144 с.

298. Традиції фізичної культури в Україні: Збірник наукових статей / За заг. ред. С. В. Кириленко, В. А. Старкова, А. В. Цьося. — К.: Ін-т системних досліджень, 1997. — 248 с.

299. Трошихин В. А., Вилепскип Ю. Г. Темперамент... Что зто? — К.: Наук, думка. 1969. — 124 с.

300. Тураев Б. А. История Древнего Востока / Под ред. В. В. Струве и И. Л. Снегирева. —Т. 1. —Л.: ОГИЗ, Социально-зкон. изд-во, 1936. — 361 с.

255

ЗОЇ. Узиадзе Д. М. Психологические исследования. — М.: Наука, 1966.— 451 с.

302. Украипская советская знциклопедия / О. К. Антонов, Б. М. Ба-бий и др. — Т. 3. — К.: Гл. ред. УСЗ, 1980. — 544 с.

303. Украинский советский зіщиклопедический словарь: В 3 т. / Ред-кол.: А. В. Кудрицкий (отв. рєд.) и др. — К.: Глав. ред. УСЗ, 1988. — Т. 1. —756 с.

304. Українська культура: Лекції за ред. Дмитра Антоновича / Упор. С. В. Ульяновська. — К.: Либідь, 1993. — 592 с.

305. Ухтомский А. А. Собрание сочинений. — Т. 1. Учение о доми-нанте. — Л.: Изд. ЛГУ им. А. А. Жданова, 1950. — 329 с.

306. Ушинский К. Д. Собрание сочинений. — Т. 2. — М.-Л.: АПН РСФСР, 1848.— 656 с.

307. Ушинский К. Д. Собрание сочинений. — Т. 6. — М.-Л.: АПН РСФСР, 1849.— 447 с.

308. Ушинский К. Д. Собрание сочинений. — Т. 8. — М.-Л.: АПН РСФСР, 1850.— 776 с.

309. Фальборк Г., Чариолуский В. Испытание на звання... Системати-ческий свод законов, распоряжений, правил, инструкций, програми и справочных сведений для зкзаменаторов и подвергаю-щихся истштаниям во всех учебных округах. — СПб.: Типо-ли-тография Б. М. Вольфа, 1906. — 244 с.

310. Федоренко И. Т. Подготовка учащихся к усвоению знаний. — К.: Рад. шк., 1980.— 94 с.

311. Фіцула М. М. Педагогіка: Навч. посіб. для студ. вищ. пед. закладів освіти. — К.: Академія, 2001. — 528 с.

312. Флеров В. Новий русский букварь для обучения чтению и письму. Применительно к "Новому способу обучения слиянию зву-ков" того же автора. — 16-е издание. — М.: Гутзац, 1913. — 76 с.

313. Фонвшин Д. И. Недоросль: Комедия в 5-ти действиях. — М.: Гослитиздат, 1958. — 130 с.

314. Холомкиїш А. И. И снова о хлебе...: О воспитании у младших школьников бережного отношения к хлебу // Начальная школа. — 1982. — №2. —С. 23-24.

315. Хомич Л. О. Розвиток наукового світогляду молодших школярів // Початкова школа. — 1991. — № 11. — С. 6-8.

316. Хороший тон: Сборник правил и советов на все случаи жизни, общественной и семейной (СПб.: Изд. Германа Гопне, 1881)?— М.: Советский писатель, 1991. — 544 с.

256

317. Чериявская И. С. Зстетическое воспитание школьников и культура слова: Уроки внеклассного чтения в начальной школе. — М.: Просвещение, 1982. — 112 с.

318. Шаталов В. Ф. Куда и как исчезли тройки: Из опыта работы школ г. Донецка. — М.: Педагогика, 1979. — 136 с.

319. Шаталов В. Ф. Точка опоры. — М.: Педагогика, 1987. — 160 с.

320. Ше.'шсшовский С. Руководство к русской азбуке. составленной для сельских школ. — Варшава: Тип. С. Оргельбранда сьшовей, 1875.— 86 с.

321. Щербакова К. Й., Григоренко Г. І. У сім'ї росте дитина. — К.: Освіта, 1995. —240 с.

322. Щербо А. Б., Джола Д. М. Естетичне виховання учнів у початкових класах. — К.: Рад. шк., 1969. — 235 с.

323. Якиманская И. С. Развивающее обучение. — М.: Педагогика, 1979.— 144 с.

324. Якобсоп С. Г., Прусе И. В. Последняя победа Буратино. — М.: Знание, 1983. —96 с.

325. Ястребцев. О системе наук, приличных в наше время детям, наз-начаемым к образованнейшему классу общества. — Издание второе, умноженное и переработанное. — М.: Университетская типография, 1833.

326. Becker W., Green W., Rosen S. Research on high school economic education. Journal of Economic Education 21 (Summer): 231-45. — 1990.

327. Berger G. Making up your mind about drugs. — N.Y.: Dutton, 1988. —90 p.

328. Czarnecki K. Psychologia zawodowego rozwoju osobowosci: Dzie-ci — mlodziezy — doroslych. — Krakow: Impuls, 1998. — 396 s.

329. Eisenhauer-Hariung G. Die Situation unverheirateter Mutter in der BRD unter besonderer Beruck — sichtigung in Heinen lebender minder —jahriger Mutter. Diss. Giessen., 1972. — 270 s.

330. Frandsen A. N. How children learn: An education psychology. — N.Y. ets: Mcgrew-Hill, 1957. — 516 p.

331. Gunther R.-H. Zu einigen Problemen der moralischen Erziehund der Schuljugend. — B., 1982. — 41 s.

332. Holzkamp K. Kritische Psychologie und phanomenologische Psychologie: Der Weg der Kritichen Psychologie zur Subjektwi wis-senschaft // Forum Kritische Psychoiogie. 1984. — Bd. 14.

333. Kohler A. Uber das soziale Ansehen von Lekrberukon. Diss. — Munster, 1967.— 142 s.

257

334. Meter F. Kommunikations Strukturen und Kommunikabilitat. Eine empirische Untersuch und der wissenschaft. Lernens. Diss / Mun-ster. 1975.— 182 s.

335. Peterson L Developmental changers in verbal and behavioral sensitivity to cause of social norms of althruism // Child Devel. — 1980. — № 3. — P. 7-8.

336. Rodgers C. R. Some observations on the organisation of personality // Amer Psychologist. — 1944. — № 2. — P. 10-13.

337. Sawrey J- M., Tclford C. W. Educational psychology: Psychological foundations of education. — 2ed. — Boston.: Allyn end Bacon, 1965. — X, 589 p.

338. Sprinthell N. A., Sprinthell R. C. Educational psychology: A developmental approach. — 4 ed. — N. Y.: Rendon house, 1987. — XIX, 595 p.

339. The child and play: Theoretical appoaches and teaching applications. — Paris: UNESCO, 1980. — 68 p.

АРХІВНІ МАТЕРІАЛИ

340. Державний архів м. Києва. — Ф.81. — Оп. 54. — Од. зб. 7. — С. 37.

341. Державний архів м. Києва. — Ф.81. — Оп. 54. — Од. зб. 7. — С. 42.

342. Мпепие о должности гувернера или помощника надзирателя по нравственной и учебной части / Сост. С. Чириков. / ІДДА України. — Ф. 2039. — Оп. 1. — Од. зб. 54. — 1811-1889 pp.

343. О мерах общей предосторожности касательно иностранцев обо-его пола, допускаемых к разным должностям в кругу домашне-го воспитания: Циркуляр Департамента народного просвеще-ния (1834 г.) // ЦДА України. — Ф. 707. — Оп. 1. — Спр.735. — Арк. 7.

344. О иевоспрещеиии служащим чиновникам вступать в звання до-машних наставников и учителей: Циркуляр Министерства народного просвещения (1835 г.) // ЦДА України. — Ф. 707. — Оп. 1. — Спр. 753. — Арк. 76.

345. О иевыдавании раскольникам свидетельств на право домашнего обучения: Циркуляр Министерства народного просвешения о.т 28 ноября 1839 г. // Дополнение к сборнику постановлений nb

258

Министерству народного просвещения. 1803-1864 г.г. — СПб.: Тип. Имп. АН. — 1867. — С. 618-619.

346. О порядке вьщачи иностранцам свидетельств на звание домаш-них учителей: Циркуляр Министерства народного просвещения (1858 г.) // ЦДА України. — Ф. 707. — Оп. 24. — Спр. 72. — Арк. 7-10.

347. О порядке сдачи зкзаменов линами, желающими получить звание домашнего учителя: Указ Сената, 10 января 1836 г. // ЦДА України. — Ф. 486. —- Оп. 1. — Спр. 6814. — Арк. 482.

348. О правилах допуска иностранцев к домашнему воспитанию: Циркуляр Департамента народного просвещения от 2 апреля 1834 г. // ЦДА України. — Ф. 707. — Оп. 21. — Спр. 735. — Арк. 2.

349. О предоставлеиии министру народного просвещения права назначать домашних наставников и учителей на должности учителей городских по положенню на 30-е мая 1872 г. училищ / ЦДА України. — Ф. 442. — Оп. 660. — Спр. 13. — 1907 р.

350. О предоставлеиии учителям городских училищ права на получе-ние звання домашних учителей. Из циркуляра № 3 по Управле-нию народними училищами. Март. 1895 г. / ЦДА України. — Ф. 707. — Оп. 296. — Спр. 68. — Ч. 11.—Арк. 54-об. — 1895 р.

351. О прекращеіши на время приезда иностранных воспитателей и воспитательниц: Циркуляр Министерства народного просвещения от 18 марта 1848 г. //Дополнение к сборнику постановлений по Министерству народного просвещения. 1803-1864 г.г. — СПб.: Тип. Имп. АН. — 1867. — С. 819-820.

352. По вопросу о том, в каком возрасте должны удостаивать звання домашнего учителя и учительницы: Циркуляр Министерства народного просвещения от 18 марта 1848 г. // Дополнение к сборнику постановлений по Министерству народного просвещения. 1803-1864 г.г. — СПб.: Тип. Имп. АН. — 1867. — С. 505-508.

353. Положеіше о домашних наставниках и учителях и дополнитель-ные к нему постановления / ЦДА України. — Ф. 707. — Оп. 1. — Спр. 753. — Рік 1834-1838.

354. По предмету вьщачи иноверцам свидетельств на право обуче-ния: Циркуляр Министерства народного просвещения от 16 де-кабря 1839 г. // Дополнение к сборнику постановлений по Ми-

259

нистерству народного просвещения. 1803-1864 г.г. — СПб.: Тип. Имп. АН. — 1867. — С. 819.

355. Правила и обязанности домашних наставниц и учительний / ЦДА України. — Ф. 707. — Оп. 47. — Спр. 53. — 1881 р.

356. Распоряжение инспектору народних училищ Киевской губер-нии от 25 ноября 1874 г. о разьяснении педагогическим советам двухклассных городских училищ правил проведення испытаний на звание учителей приходских, народных училищ и домашних учителей / ЦДА України. — Ф. 707. — Оп. 40. — Спр. 8. — Арк. 15.— 1874 р.

357. Сообщеиие Министерства народного просвещения от 28 августа 1903 г. о разрешении домашним учительницам (имеющим на то свидетельство) преподавать все предмети в начальних учебных заведеннях / ЦДА України. — Ф. 707. — Оп. 227. — Спр. 8. — Арк. 43. — 1903 р.

358. Список лиц, получивших свидетельства из Черниговской, Бело-церковской, Полтавской, Подольской и Киевской гимназий на право частного обучения / ЦДА України. — Ф. 707. — Оп. 19. — Спр. 314.— 1853 р.

359. Циркуляр Министерства народного просвещения от 22 июня 1855 г. О запрещении лицам, получившим в Варшавском учеб-ном округе свидетельства на звание домашних учителей, зани-маться частным воспитанием без сдачи зкзаменов в России / ЦДА України. — Ф. 707. — Оп. 21. — Спр. 115. — Арк. 8-9. — 1855 р.

360. Циркуляр начальникам правительственных и общественпых средних мужских учебных заведений Киевского учебного округа о том, могут ли быть освобождаемы лица, окончившие го-родские по положенню 1872 года училища, при испытании на званис домашнего учителя и учителя уездного училища от зкза-мена по предметам "общим" и "вспомогательным'' от 13 октяб-ря 1910 г. № 134 / ЦДА України. — Ф. 707. — Оп. 253. — Спр. 45. — Ч. 1. — 1910 р.

260

ВІДОМОСТІ З СИСТЕМИ ІНТЕРНЕТ

361. web. run. ru / bereg / 12-37. htm individ. city, tomsk. net / item 3. Htm.l

362. www. dalryba. ru / rp / arhiv / 2001 / 29 / tsli. html

363. postmodern / edication / programs / govern / ntml

364. raduga / informika ru / md / a / 1-25 / n+ml / ps / September / ru / 2001/01 /2-4 html

365. Теппюк С. Статья посвящена практике гувернерства в России / www / СІ / ru / catalog / penodika / per — dos. Html

366. Федякип И., Либемап А., Николаев С. Возвращение гувернерства. Гувернер в классе. 1995 // archive I September / ru / lib / 2001 /051/htm

ЗМІСТ

Вступ.................................................................................... З

Розділ 1. Генезис і розвиток гувернерства

як системи формування самобутньої особистості

1.1. Виникнення і тенденції розвитку гувернерства від найдавніших часів існування людства

до епохи середньовіччя .............................................6

1.2. Характеристика гувернерства

від Ренесансу до XVIII століття .................................20

1.3. Розвиток гувернерства у XIX столітті ........................32

1.4. Функціонування гувернерства

у XX — на початку XXI століття ............................58

Висновки до розділу ...............................................................84

Розділ 2. Пріоритетні гувернерські методики

й теорії виховання дитини в домашніх умовах

2.1. Реалізація ідеї всебічного розвитку особистості

в гувернерських виховних системах

XVI-XVIII століть...................................................87

2.2 Вирішення проблеми формування особистості

в теорії і практиці домашнього виховання у Європі

в XIX — на початку XX століття..............................107

2.3. Індивідуальне виховання як керівництво процесом розвитку особистості в Російській Імперії

XIX —початку XX століття...................................119

2.4. Стратегічні напрями й методики індивідуального виховання у XX — па початку XXI століття............. 136

Висновки до розділу....................................................168

262

Розділ 3. Прогресивні підходи в теорії і практиці індивідуального домашнього навчання

3.1. Суть методик індивідуального навчання

у XVI — XVIII століттях.........................................172

3.2. Висвітлення методичних підходів навчання в домашніх умовах у працях

провідних європейських педагогів

XIX — початку XX століття.....................................185

3.3. Процес оволодіння знаннями і розумовий розвиток дитини в системі домашнього навчання Російської Імперії

XIX — початку XX століття.....................................198

3.4. Нові індивідуалізовані дидактичні підходи в педагогічній теорії й практиці

XX — початку XXI століття....................................218

Висновки до розділу..............................................................226

Висновки...............................................................................231

Список використаної та рекомендованої літератури...........236

263

професійних пенітенціарних психологів свідчить просто про неякісну професійну та гуманітарну підготовку.

Таблиця 2 Рівень соціальної толерантності (від 0 до 10)

У середньому стаж роботи в УВП 5 років. У керівного складу колоній він як мінімум втричі більший. Вочевидь наступає так звана професійна деформація. За будь яке порушення, скоєне чи то з вини підлеглого, чи то з вини засудженого, відповідальність несе начальник, і таким чином як засуджені, так і підлеглі перетворюються для нього просто на джерело проблем. За таких умов керівні посади в УВП поступово деформують психіку людини, вона стає авторитарною і безапеляційною. Цікаво, що постать "нового українця" для начальників колоній майже втричі привабливіша за постать колеги. Коментарі тут зайві. Стосовно ж усереднених стосунків між засудженими, то рівень толерантності до "товаришів по

207