Вища школа на сучасному етапі
Вища освіта в Україні у перші роки незалежності розвивалася відповідно до стратегії, визначеної Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»), прийнятою в 1994 р. Основоположним документом, який врегулював її правове, організаційне й змістове забезпечення, став Закон України «Про вищу освіту» (2002).
Головними завданнями вищого навчального закладу як центру освіти та виховання молоді визначено:
задоволення потреб особистості в інтелектуальному, культурному й моральному розвитку;
виховання у дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України;
набуття вищої освіти і кваліфікації в обраній галузі професійної діяльності;
задоволення потреб суспільства в кваліфікованих спеціалістах з вищою освітою й науково-педагогічних кадрах вищої кваліфікації;
організація і проведення фундаментальних пошукових і прикладних наукових досліджень з проблем освіти, перепідготовка й підвищення кваліфікації викладачів і спеціалістів;
підвищення освітньо-культурного рівня громадян.
Проте в умовах перехідного періоду, який супроводжується одночасною зміною суспільно-політичного і економічного устрою, відбувається порушення процесу відтворення науково-технічних кадрів, зниження суспільного статусу їхньої діяльності і як наслідок — відтік молоді з галузей науки і техніки, освіти і культури.
Особливостями становлення вищої школи у цей період є:
неузгодженість потреб сучасного суспільства і рівня підготовленості випускників шкіл і ВНЗ;
невідповідність нових цілей і завдань формам управління і функціонування вищої освіти, а також інтересів суб'єктів освітнього процесу їхнім можливостям;
відносна ізольованість сучасних університетів від суспільства;
• проблема підготовки й підвищення кваліфікації викладачів ВНЗ.
За роки незалежності у вищій школі України відбулися істотні перетворення — введено інститут приватної освіти, оновлено структуру і напрями підготовки фахівців тощо.
Сучасний стан вищої освіти регламентований низкою державних актів, концептуальним та змістовим наповненням, орієнтацією на міжнародні параметри та стандарти (рис. 20).
З метою підвищення якості, доступності та конкурентоспроможності національної освіти і науки на світовому ринку праці й освітніх послуг; створення нових методів та надання нових можливостей для наукового пошуку і технологічного розвитку; підвищення ефективності наукових досліджень, сприяння ефективному міжнародному науковому співробітництву; забезпечення доступу громадян до науково-освітніх ресурсів і створення умов для безперервного навчання протягом усього життя визначено стратегію реформування вищої освіти (рис. 21).
Відповідно до затвердженого МОН України «Державного стандарту вищої освіти» опрацьована та запроваджена в ліцензуванні й атестації система стандартів вищої освіти. Вона містить обов'язкові та варіативні складові.
Систему стандартів вищої освіти становлять:
державний стандарт;
галузеві стандарти;
стандарти вищих навчальних закладів.
Стандарти вищої освіти є основою оцінки її якості та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від типу, рівня акредитації та форми навчання.