
- •Літературознавство як наука
- •Будова і функції паралелізму
- •Будова і функції еліпсу
- •Верлібр
- •Вживання гіперболи
- •Градація: будова, різновиди, функції
- •Допоміжні літературознавчі дисципліни
- •Драма як літературний рід
- •Експресивна функція поетичного мовлення
- •Елементи композиції
- •Засоби поетичного синтаксису
- •Засоби створення літературного персонажу
- •Ідея, концепція, пафос літературного твору
- •Ліро-епічні жанри Ліро-епічні жанри : поема, балада, ода.
- •Література та кінематограф
- •Література та малярство
- •Література і музика
- •Література і наука
- •Літературний портрет : будова, різновиди і функції
- •Літературознавче поняття стилю
- •Метамовна функція поетичного тексту
- •Метафори, її різновиди і функції
- •Метонімія та її різновиди
- •Оповідач та його різновиди
- •Основні чинники літературного процесу
- •Переклад як форма між літературної комунікації
- •Перифраз та евфемізм
- •Повтор : будова, різновиди і функції
- •Поетична лексика
- •Поетична метрика
- •Поетична строфіка
- •Поетична фоніка
- •Позасюжетні компоненти літературного твору
- •Поняття літературного коду
- •Порівняння : будова, різновиди і функції
- •Постколоніальна критика : проблематика і методологічні науки
- •Р.Веллек та о.Воррен про структуру літературного твору
- •Референтивна функція поетичного мовлення
- •Рима, її різновиди і функції
- •Силабо-тоніка
- •Синтаксичні(стилістичні) фігури
- •Специфічна роль матеріальних засобів у мистецтві
- •Специфічні ознаки, будова і мистецькі функції діалогічної форми викладу
- •Специфічні ознаки, будова і мистецькі функції опису
- •Специфічні ознаки, будова і мистецькі функції роздуму
- •Специфічні ознаки, будова і мистецькі функції розповіді
- •Структуралізм у літературознавстві 20 століття
Р.Веллек та о.Воррен про структуру літературного твору
Референтивна функція поетичного мовлення
Рима, її різновиди і функції
Ри́ма (грец. rhýthmos — мірність, сумірність, узгодженість) — суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клаузул або перебувати в середині віршового рядка. Рима як звукове, а не графічне явище, охоплює ритмічний акцент і наступні за ним звуки (іржава — держава), навіть групи слів (складна рима: характерника — химерний кат, зрідка — цілі рядки (панторима), тісно пов'язується з ритмомелодикою, лексикою, синтаксисом, строфікою віршованого мовлення. Попри те, що їй відводиться чільна роль у ліричній композиції та строфотворенні, вона виконує й інші функції: естетичну, мнемотехнічну, магічну, ритмоінтонаційну, жанрововизначальну. Рима також виповнюється важливим смисловим навантаженням, поглиблюючи основний зміст поетичного твору: О Боже мій, така мені печаль і самота моя така безмежна, нема вітчизни. Око обережно обмацує дорогу — між проваль (В. Стус). Тут, зважаючи на послідовність римування даної строфи (кільцеве та суміжне), відповідно у більш прямій формі розкривається екзистенціальне переживання поета: печаль — (між) проваль; безмежна — обережно. Водночас рима відбиває і певні нюанси, приховані в основному поетичному тексті. Тому вважати її за версифікаторську оздобу безпідставно. Як свідчення шляхетного смаку та інтелектуальної винахідливості, рима вказує на невичерпні можливості одухотвореної версифікації, навіть у межах канонічних форм, на переборення шаблонності банальної, зуживаної рими завдяки свіжій, вишуканій, неординарній. Різновиди рими За місцем ритмічного акценту (наголосу) в суголосних словах рими поділяються на чоловічі (наголос на останньому складi), жіночі (наголос на передостанньому складі), дактилічні (наголос на третьому складі з кінця) та гіпердактилічні (наголос на четвертому складі з кінця). Чоловічу риму ще називають окситонною, жіночу — парокситонною, а дактилічну пропарокситонною. За якістю співзвуч бувають багаті та бідні, за частинами мови — граматична (іменникова, дієслівна тощо).
Різновиди автологічної лексики
Різновиди викладу, що імітують внутрішнє мовлення : специфічні ознаки, будова і мистецькі функції
Різновиди викладу, що імітують писемне мовлення : специфічні ознаки, будова і мистецькі функції
Різновиди викладу, що імітують усне мовлення : специфічні ознаки, будова і мистецькі функції
Монолог – переважно в драматичному творі або кінофільмі роздуми персонажа вголос, розмова з самим собою або з глядачами. За допомогою монолога автор розкриває переживання персонажа, складність і суперечливість його поглядів, а іноді інформує глядачів про ті обставини, яких нема змоги показати на сцені, але які впливають на дію. Від звичайних монологів відрізняють внутрішні монологи чи внутрішню мову – зміну уявлень у свідомості людини, розмову про себе і з самим собою. В художній прозі внутрішні монологи дають змогу краще розкрити переживання людини, її психологію.
Різновиди літературних персонажів
Різновиди металогічної лексики
Металогія - у противагу автології (вживанню слів у їх прямому значенні) це вживання в художньому творі слів і виразів у переносному, образному значенні, як це властиво тропам.
Різновиди суб’єкта викладу в літературному творі
Силабіка
(грец. syllábe — склад) — система віршування, в основу якої покладена рівна кількість складів (часто — 13, рідше — 11) при невпорядкованому вільному розташуванні наголошених та ненаголошених.
Силабічне віршування характеризується наголосом який припадає на клаузулу та на відповідний склад перед цезурою, котра ділить віршовий рядок на дві рівновеликі частини:
Начебто спи́си, // колосся по по́лю,
Люди коло́сся // стинають без болю
Силабічне віршування притаманне поезії, що базується на мові з постійним наголосом у словах на останньому (французька) чи передостанньому (польська) складі.