59 Природа духовних і матеріальних цінностей

Людська життєдіяльність завжди була й залишається зорієнтованою. Цьому сприяють її цінності, що слугують своєрідним взірцем, який вимагає від людини конкретних дій у конкретному напрямі.

Досліджуючи цінності, сучасна філософія виходить з того, що їх природа немов би роздвоюється. З одного боку, в ній має місце об'єктивне знання (істина), з іншого - людський (суб'єктивний) інтерес. Сутність істини у діалектичному поєднанні об'єктивного й суб'єктивного, реального знання про об'єкт у поєднанні з людськими потребами й інтересами.

Під цінністю розуміють визначеність того чи іншого об'єкта, який має значення для людини (суспільства). Тільки для людини, як розумної істоти, об'єкти світу мають певне значення. Суб'єкт надає їм особливого сенсу, освячуючи їх суспільними традиціями і звичаями, нормами добра і зла, мистецькими уподобаннями краси, прекрасного і низького, релігійними віруваннями і безвір'ям, соціально-політичним розумінням рівності, справедливості чи нерівністю й несправедливістю. Реальні факти, події, властивості не лише сприймаються й пізнаються суб'єктом, але й наділяються певною цінністю, внаслідок чого у людини формуються (виявляються) різні почуття та емоції.

Матеріальну цінність становлять умови проживання індивіда, побутова сторона його життєдіяльності тощо. Речі й предмети домашнього вжитку, побуту теж становлять вагому частку матеріальних цінностей. У них закладено виробничий досвід усіх поколінь. Вони мають не лише утилітарне значення, а часто й художню та естетичну цінність. Наприклад, кубок чи бокал - це не просто предмети для пиття, а й витвір культури, естетичної насолоди, взірець художньої майстерності тощо. Ще однією з складових матеріальних цінностей є інститути, засоби й прийоми природоохоронної діяльності, різновиди фауни, флори тощо. Все це становить цінність гуманітарно-оздоровчого значення.

Матеріальні цінності у відношенні до суб'єкта(ів) можуть втрачати себе у вартості, але залишатися цінностями. Окрім того, буття цінностей постійно змушує людину до постійного їх відтворення.

Другою складовою є духовні цінності. Це "об'єкти", створені свідомістю (людським духом). До них відносять різні концепції, твори мистецтва, системи освіти, виховання й навчання, сама інформація, агітація й пропаганда, а також пізнавальна, моральна, естетична, наукова, релігійна діяльності та способи й форми їх матеріального втілення (музеї, бібліотеки, салони, виставки, вузи та ін.). Важливе місце в житті займають: віра, надія, любов, моральність тощо. У сукупності духовних цінностей виділяють і людські стосунки: взаємоповагу, гуманність, дружбу, кохання і таке ін.

Отже, духовні "об'єкти" також становлять свою цінність. Безперечно, цей процес то посилюється, то притупляється в залежності від рівня розвитку особистості, її інтелекту та загальної культури. В одному випадку ціннісне навантаження об'єктів духовної культури на людину зростає, і набуває визначального значення, в іншому - ні. Але в будь-якому випадку духовні цінності існують і відіграють у життєдіяльності важливу роль.