43 Єдність логічного та історичного, абстрактного та конкретного у філософії

Надзвичайно важливими методами дослідження економічних систем на різних етапах їх еволюції є історичне і логічне.

Історичне — спосіб пізнання конкретних умов розвитку економічних явищ і процесів, самої економічної системи в їх історичній послідовності — від простих і абстрактних категорій до складніших і конкретних.

Взаємозв'язок історичного і логічного полягає в тому, що логічне — це водночас і історичне, але очищене (звільнене) від випадковостей, які перешкоджають безперервному розвитку по висхідній. Основою логічного завжди є історичне, надаючи логічному визначеності абстрактної категорії.

Логічне (грец. logos — слово, вчення) — спосіб пізнання економічної системи, окремих її елементів у період досягнення зрілості найрозвинутіших форм.

Збігання логічного розвитку понять і категорій з історичною еволюцією має двоякий і суперечливий характер. Простіша категорія виражає ще недостатньо розвинуті економічні зв'язки й відносини, тому розвинутіша конкретність (і категорія, що її виражає) зберігає просту категорію як підпорядковане відношення, як одну зі своїх залежних сторін. Так, гроші, а отже, й категорія "гроші", історично виникли раніше, ніж капітал, наймана праця, банки. Тому при дослідженні економічної системи капіталізму, при переході від категорії "гроші" до категорії "капітал", "наймана праця", "акціонерний капітал" тощо логічний хід мислення від простого до складного збігається з історичним реальним розвитком. Але хоча гроші виникли раніше, ніж капітал, повного розвитку (виконання всіх своїх функцій) вони набули за капіталізму. Тому найобґрунтованішими критеріями щодо місця й послідовності певних категорій при сходженні від абстрактного до конкретного є значення, яке ці категорії виражають у системі економічних відносин, і роль, яку вони у ній виконують. Історичний спосіб пізнання означає, що економічна система досліджується як система, що саморозвивається, а логічний спосіб утримує історичний в діалектично знятому виді. Обидва способи тісно взаємопов'язані.

Специфікою логічного способу дослідження щодо капіталістичного способу виробництва є те, що він розкриває систему законів розвитку й функціонування капіталістичного способу виробництва, виокремлює найважливіші підсистеми, їх елементи та взаємозв'язки. З'ясовується процес субординації різних типів економічних законів і категорій, специфічні форми вияву всезагальних і загальних законів у межах панівної системи. Проте методологічно неправильно при дослідженні економічної системи капіталізму розглядати категорії в тій послідовності, в якій вони історично відігравали вирішальну роль. їх слід досліджувати відповідно до внутрішньої структури системи в сучасних умовах.

У філософії часто використовуються особливості взаємозв'язку категорій «абстрактне» і «конкретне». Вони вперше були уведені Гегелем для дослідження самого теоретичного мислення. Абстрактне означає результат абстрагування, коли які-небудь особливості й відносини досліджуваного об'єкта не враховуються, а виділяються лише ті властивості й відносини, які необхідні для його вивчення на даному етапі пізнання. Звідси однобічність абстрактного, його неповнота, обмеженість як специфічного відбиття дійсності. Конкретне позначає об'єкт із усіма його властивостями, у всіх різноманітних зв'язках і відносинах.

Будучи протилежностями, абстрактне й конкретне у взаємозв'язку один з одним виражають специфіку теоретичного відтворення дійсності. Широко використовуване вираження «сходження від абстрактного до конкретного» означає по суті перехід від загального до частки, коли об'єкт відтворюється у своїй цілісності, і припускає, що перед цим суб'єкт пізнання вже зробив (тобто спочатку зробив) рух від конкретного до абстрактного. Рух від конкретного до абстрактного припускає й побудова вихідної понятійної сітки науки, що дає можливість класифікувати явища й установлювати певні емпіричні залежності. Принцип взаємозв'язку абстрактне і конкретного дозволяє й проникнути в сутність досліджуваного, і відбити конкретне різноманіття почуттєво фиксуємого. Діалектика орієнтує на конкретний аналіз конкретної ситуації, де кожне конкретне є, по суті, єдність «розрізнених і помітних моментів, які завдяки певному, істотному розходженню стають суперечливими».

З абстрактним і конкретним зв'язані певне й невизначене. Для грецького мислення те, що мало границю, уже було визначено, а певне вважалося вище невизначеного. По Греблю, єдине є початок усякого визначення. Єдиному ж протистоїть невизначене.

Категорія невизначеність відбиває той факт, що дослідником ще не виділений об'єкт вивчення як окреме з передбачуваного об'єктивного різноманіття, вона фіксує злитість об'єктів, зв'язків і відносин. Слід зазначити, що використання будь-яких методів, оперування будь-якими законами й принципами повністю не звільняє пізнання від елементів невизначеності. Категорія визначеність виражає встановлені в різноманітті розходження, об'єктів дослідження від зовнішньої для них середовища. Близьким до категорії «визначеність» будуть кантівська «річ-для-нас», гегелівські «наявне буття» і «щось».