20. Категорія особи дієслова та особливості її виявлення. Особові і не особові дієслівні утворення. Особові парадигми дієслова та способи їх творення.

Граматична категорія дієслова, яка виражає стосунок дії до дійової особи з погляду того, хто говорить, називається категорією особи.

Такі стосунки можуть бути трьох типів, тому в дієслові розрізняються 3 особи: перша, друга, третя. Перша особа означає, що зміст дієслова пов’язується з дійовою особою, яка сама розповідає про свою дію, або пов’язується з якоюсь групою людей, до якої належить і той, хто говорить.Друга особа означає, що зміст дієслова пов’язується з дійовою особою, до якої спрямована мова. Ця особа виступає як співбесідник.Третя особа означає, що зміст дієслова пов’язується з дійовою особою, яка сама не бере участі в розмові, а про неї розповідає той, хто говорить.

Граматична категорія особи в українській мові виражається за допомогою закінчень або особових форм.

У вживанні категорії особи є деякі особливості

Форма першої особи множини може виражати граматичне значення першої особи однини.і другої особи однини і множини.

Форма другої особи множини при зверненні до людей може вживатись у граматичному значенні другої особи однини.і часто вживається з узагальненим значенням(коли лежиш у полі,то помічаєш красу неба)

Дієслова третьої особи на відміну від дієслів першої та другої особи не лише дію істот, а й дію будь-якого предмета.

У формах минулого часу і умовного способу дієслова категорії особи не мають.

Особові форми властиві дієсловам теперішнього і майбутнього часу, а також дієсловам наказового способу. Виразниками особових значень виступають особові закінчення.У дієслів минулого часу та умовного способу особове значення виражається синтаксично: я розповідав, ти розповідав, вона розповідала, воно розповідало; я розповів би, ти розповів би, вона розповіла б, вони розповіли б.

Із категорією особи тісно пов'язана категорія числа, що є теж невласне-дієслівною . Форми першої, другої, третьої особи однини протиставляються першій, другій, третій особі множини.

Дієслівні форми поділяються на особові й неособові. До особових належать форми дієслів теперішнього і майбутнього часів дійсного способу та форми нака­зового способу, в яких граматичне значення особи виражається за допомогою флексій, і минулого часу та умовного способу, в яких особа виражається синтаксично (осо­бовими й особово-вказівними займенниками). Особові форми утворюють три парадигми дієвідмінювання: 1) теперішнього —майбутнього часів дійсного способу; 2) наказового способу і 3) минулого часу та умовного способу.

Парадигма теперішнього-майбутнього часів будується на основі про­ тиставлень 1-ї, 2-ї і 3-ї особи в однині та множині.

21. Категорія речовинності. Граматичні особливості іменників. Яким властива категорія речовинності.

Книжка Жовтобрюх, Кулик

Серед іменників загальних назв виділяються іменники, що означають однорідну за своїм складом речовину, яку можна поділяти на частини, яка піддається не лічбі, а вимірюванню, а вже міри піддаються лічбі.

Іменники з речовинним значенням можна поділити на такі семантичні розряди:Зернові сільськогосподарські культури Ягоди, овочі Харчові продукти Ліки Тканини Корисні копалини, метанини, мінерали, Будівельні матеріали.

Іменники, що означають речовини, мають лише форму однини або множини – частіше однини.

У формах множини вони набувають конкретного значення. Вживаючись з пояснювальним словом вони означають:

Типи, види чи сорти якось маси, речовини або матеріалу.

Велику кількість якоїсь маси чи речовини.(весняні води, піски Каракумів)

Морфологічні особливості:

вживаються лише в однині або лише в множині(мають часткову парадигму)

Значення не утворюють – лише форму.

Не мають здатності уживатися з кількісними числівниками. Але мають здатність вживатися з неозначено-кількісними.

Як правило, не мотивовані.