15. Категорія власних і загальних назв. Власні іменники. Перехід власних назв у загальні і навпаки. Граматичні засоби розрізнення власних і загальних назв.

За своїм смисловим значенням і граматичними властивостями іменники поділяються на дві групи: загальні і власні.

Переважну більшість у мові становлять загальні іменники, що означають узагальнені назви однорідних предметів, — назви, спільні для ряду однотипних предметів, істот, явищ, понять: книжка, учень, місто, виставка, сад, море, блискавка, природа, бадьорість тощо.

Значно меншу групу становлять в л а с н і іменники, що означають індивідуальні назви одного з ряду однотипних предметів.

До власних назв належать:

- імена, прізвища, псевдоніми, прізвиська: Катерина, Василь, Ярослав Мудрий, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Архімед, Цицерон;

- прізвиська тварин: Рябко, Барбос, Мурчик, Білий Бім Чорне Вухо;

- назви країн, держав, міст, сіл, гір, морів, озер, річок: Європа, Азія, Україна, Придніпров’я, Кривий Ріг, острів Земля Принца Карла, село Рясне, Південнокитайське море, Дніпро, Ла-Манш;

- назви книг, журналів, газет: драма «Лісова пісня»

- назви заводів, фабрик, пароплавів: фабрика «Рошен»,

- назви організацій, установ, історичних подій, свят, почесні звання, найвищі посади: Рада Безпеки, Верховна Рада, Стародавня Греція, Перша світова війна, Прем’єр-міністр, Президент України;

- релігійні поняття: Матір Божа, Біблія.

Власні імена пишуться з великої літери, мають тільки однину (Київ, Харків) або тільки множину (Карпати, Чернівці), можуть бути назвами як істот, так і неістот. Загальним назвам властива повна парадигма, хоча трапляються винятки. Загал. назви пишуться з маленької букви.Іноді прізвища та імена людей, коли вони служать для узагальненого означення цілого класу однорідних осіб, предметів і явищ, переходять до категорії загальних іменників: геркулес, дизель, кольт. Загальні іменники, виступаючи в мові у значенні індивідуальних назв, переходять у власні іменники: Захід (країни Західної Європи), планета Земля, Леонід Буряк, село Вишеньки. Часто тільки з контексту можна визначити, яким є іменник — власним чи загальним.

16. Категорія виду дієслова та особливості її реалізації в СУЛМ. Дієслова, що мають корелятивну видову пару (парно видові). Дієслова, що уживаються в одній видовій формі (одно видові). Дієслова з морфологічно невираженою видовою ознакою (двовидові дієслова).

Категорія виду (аспект) — відношення дії, названої дієсловом, до внутрішнього обмеження (межі, рубежу). За особливістю дії мати різний вид, різний аспект протікання всі дієслова поділяють на дві групи: дієслова доконаного виду і дієслова недоконаного виду. Дієслова доконаного виду вказують на максимальний, найповніший вияв дії і означають дію із вказівкою на її обмеження у часі, на її завершеність у минулому або майбутньому, на її результативність, тобто дію, яка досягла своєї внутрішньої межі, за якою вона, вичерпавши себе, припиняється. Тому дієслова доконаного виду не мають форм теперішнього часу, а можуть мати лише форму минулого і майбутнього часу. Доконаний вид характеризує дію такими особливостями, як динамічність, граничність, обмеженість дії і маркованість її кінця та початку. Дієслова недоконаного виду означають тривалість дії безвідносно до її внутрішньої межі та завершеності в часі, тому мають форму теперішнього, минулого і майбутнього часу. Дієслівні словоформи, протиставлені одна одній за видом, утворюють видову пару. Видова пара — дві лексично тотожні дієслівні словоформи, що розрізняються між собою лише граматичною семантикою виду. Категорію виду мають усі дієслова, але не всі вони формують видові пари. Серед дієслів є одновидові і двовидові.Способів творення форм доконаного і недоконаного виду є кілька: префіксальний, суфіксальний, суфіксально-префіксальний, а також чергування звуків, акцентуаційний спосіб і суплетивізм.( ловити — піймати, говорити — сказати). Частина дієслів не утворює видових пар. Дієслова, які неутворюють видових пар і мають або тільки доконаний, або тільки недоконаний вид, називаються одновидовими. Тільки у формі недоконаного виду бувають дієслова таких лексико-семантичних груп:— зневаги: гидувати;— руху, переміщення;, ходити;— сподівання;— фізичного стану особи: морозити,спати;— відношення до об’єкта: гостювати;— дієслова мовлення: бесідувати; — дієслова думки: гадати-,— дієслова з префіксом по- із значенням повторюваності: пописувати;— стану природи: світати.Форму лиш е доконаного виду мають дієслова, що утворюються за допомогою:— префікса роз- і суфікса -ся із значенням результату інтенсивної дії: розгомонітися, розобіцятися; . '— префікса на- і суфІлса -сл. — префіксів з часовим значенням: за- (затремтіти); по- (повторюваність дії: поплакати, постріляти, про- завершеність дії: прокивати; від- (завершеність дії:відпрацювати, відхвилюватися);— префікса пере- зі значенням многократності: перечитати ( усі книжки).— подвійного префікса попо- із значенням завершеної імперативної (багатократно повторюваної) дії: попочитати.

Двовидові дієслова — дієслова, які вживаються в значенні то доконаного, то недоконаного виду, не маючи морфологічних ознак розмежування. До двовидових належать:— незначна кількість власне українських дієслів: розслідувати, мовити, веліти, женити, вінчати;— численна група дієслів іншомовного походженн з суфіксом -ува-, від яких не можна утворити форми недоконаного виду з суфіксом -овува-: абстрагувати, авансувати, адвербіалізувати, акцентувати.