59. Сполучник як частина мови. Морфемний склад сполучників. Прості, складні та складені сполучники. Поділ сполучників за способом уживання. Сполучники сурядні та підрядні.

Сполучник – службова частина мови, яка служить для поєднання однорідних членів речення або підрядних із головними. Сполучник розглядаємо у традиційній школі (автор Коломієць). Також сполучники розглядають у школі ім. І. Кучеренка як сполучник у традиційній школі, що використовується, щоб назвати причинові зв’язки, значення. У школі ім. Вихованця і Городенської сполучники мають статус морфеми.

Сполучники за будовою поділ. на:

Прості (невмотивовані) – не діляться на самостійні компоненти: і, й, та, але.Складні – утв. на основі двох простих: якщо, проте, якби. Складені – які скл. з кількох окремих компонентів, що пишуться окремо: через те, що; тому, що;, дарма що.

За способом уживання спол. поділ. на:

Одиничні – такі, які вживають у реченні один раз: і, але, й, та.

Повторювані – вживаються кілька разів у реченні: ні…ні, або…або, чи…чи. Парні – скл. з двох частин і ужив. як одна частина в одному реченні: не стільки…скільки, як…так і, якщо…то, коли…то, хоч…але, чим…тим, що…то.

За значенням спол. поділ. на:Сурядні.Підрядні.

Сурядні поділ. на:Єднальні: і, й, та.Протиставні: а, але, проте, та.Розділові: або, чи.

Підрядні поділ. на:

Причинові: бо, тому що, через те що, оскільки, позаяк.

Часові: як, в міру того як, щойно, скоро, ледве, відтоді як.

Умови: якщо, коли б, аби раз, якби.

Мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби.

Порівняльні: як, що, мов, мовби, немов, наче, неначе, ніби, буцім.

Допустові: хоч, хай, нехай, дарма що, незважаючи на те що.

Пояснювані: а саме, тобто, як-от, або (тобто), чи (тобто), цебто.

60. Парадигма займенника. Відмінкові парадигми займенників співвідносні з парадигмами іменників, прикметників та числівників. Наголос у займенниках.

Кожен тематичний клас займенників має свої особливості відмінювання.

- 1. Іменникові займенники виділяються на основі подібності з іменниками, проте їх система словозміни суттєво відрізняється від іменникової. Для неї характерним є суплетивізм: я — мене, мені, мене , мною, на мені; ти — тебе

2. Прикметникові займенники їхній , весь, чий відмінюються за парадигмою м’якої групи прикметників, займенник цей у формі чоловічого і середнього роду відмінюється за парадигмою змішаної групи прикметників типу яснолиций. Всі інші прикметники відмінюються за парадигмою прикметників твердої групи.

Числівникові займенники скільки, ст ільки відмінюються за зразком числівника — -Прислівникові займенники не відмінюються.Отже, система словозміни займенника має змішаний характер, оскільки в ній контамінувалися елементи іменникової прикметникової і займенникової систем.

Парадигма займенників. Відмінкові парадигми займенників співвідносні з парадигмами іменників, прикметників та числівників. Наголос у займенниках.

Особові займенники( я,ти, він, вона, воно, ми, ви,вони), питально відносні займ. (хто,що )та утворені від них заперечні (ніхто, ніщо) та неозначені(хтось, абихто, що-небудь…) відмінються за іменниковим зразком.

Особливістю відмінювання особових займенників він, вона, воно, вони є поява в них після прийменників та в орудному відмінку початкового н;

До прикметникових займенників належать присвійні (мій, твій, наш,ваш, свій, їхній), вказівні (цей, той, такий), означальні(сам/самий, весь, всякий, кожний, інший), питально-відносні (який, котрий, чий), неозначені (який-небудь, будь-який, абиякий, якийсь, чий-небудь, абичий, казна-який,казна-чий тощо) і заперечні (ніякий, нікотрий, нічий,жодний/жоден) займенники.

Займенники наш, ваш, всякий, інший, сам, самий, такий, який, котрий відмінюються, як прикметники твердої групи, їхній — як прикметники м'якої групи: наш, нашого, нашому, нашим; наша, нашої, нашій, нашою; наші, наших, нашим, наши­ми; їхній, їхнього, їхньому і т. д.

Займенники скільки і стільки відмінюються, як числівник два: скільки, скількох, скільком, скількома; стільки, стількох, стільком, стількома.

У непрямих відмінках займенники ніхто, ніщо можуть мати різний наголос — на твірному займеннику або на префіксі. Ці форми мають різне значення: нічого не сказав — нічого було сказати (не було що сказати); нікому не казати — нікому казати (нема кому казати).

Зміна наголосу в заперечних займенниках, що в непрямих відмінках уживаються з прийменниками, впливає на значення слова: ні з ким (немає з ким) – ні з ким (із жодною людиною); ні за що (немає за що) – ні за що (ні за яку ціну), але правопис цих слів залишається сталим.