44. Відносні прикметники. Семантичні групи відносних прикметників. Особливості їх творення. Відносно-якісні прикметники.

Відносні прикметники означають ознаку, співвідносну із назвами неістот (дерев’яний стіл – стіл з дерева). Вони не мають тих ознак, які мають якісні прикметники. Тож відносні прикметники не можуть творити ступенів порівняння (бо позначають постійні ознаки предмета, які не здатні виявлятися більшою чи меншою мірою, наприклад, тутешні звичаї, теперішній час), не можуть творити іменників із суфіксами -ість-, -ота-, -изна-, нульовим, не можуть поєднуватися із суфіксами -еньк-, -езн-, не вступають в антонімічні пари (як, наприклад, якісні прикметники високий – низький).

Семантичні групи відносних прикметників:

прикметники, які виражають ознаку за матеріалом (кам’яний будинок, вишневе варення);

прикметники, які виражають ознаку за призначенням предмета (підйомний кран, студентський квиток);

прикметники, які виражають ознаку за належністю установі (шкільний зал, військова частина);

прикметники, які характеризують предмет за просторовими або часовими ознаками (приміський вокзал, вчорашня розмова);

прикметники, які характеризують предмет за відношенням до його вимірів (десятиградусний мороз).

Відносні прикметники завжди мають похідну основу і утворюються за допомогою суфіксів від іменникових, прикметникових, числівникових, займенникових, дієслівних і прислівникових основ: березовий сік (від береза), батьківський дім (від батьки), дев’ятий вал (від дев’ять), нашенський край (від наш), висячий замок (від висіти), вчорашній борщ (від вчора) та ін.

Семантична межа між якісними і відносними прикметниками умовна і непостійна, рухлива. Відносні прикметники можуть набувати ознак якісних, стаючи відносно-якісними прикметниками:

- якщо вживаються в переносному значенні: золотий перстень – золотий характер; залізні ворота – залізні нерви; теляча шкіра – телячі ніжності;

- якщо втрачають семантичний зв’язок із твірним словом: коричневий (колір кориці), голубий (колір голуба).

Відносно-якісні прикметники бувають двох типів. Одні з них мають більшість ознак якісних прикметників, а саме: утворюють ступені порівняння (драматичні події — драматичніші — найдраматичніші), сполучаються з кількісно-означальними прислівниками (дуже, надзвичайно драматичні події), від них утворюються якісно-означальні прислівники на -о (драматично, лірично, відповідально) тощо. Інші, передаючи ознаку якості (що дало право віднести їх до групи відносно-якісних прикметників), не набули здатності утворювати ступені порівняння, сполучатися з кількісно-означальними прислівниками тощо. До цього типу відносять прикметники із значенням кольору (бузкове небо, вишневі губи, золоте волосся) чи матеріалу (переносне значення): металевий голос, дубова мова.

45. Інфінітив. Інфінітив за вченням К. Городенської. Особливості виявлення дієслівних категорій у інфінітива. Особливості морфемної структури інфінітива. Пестливі форми інфінітива. Синтаксичні особливості інфінітива.

Інфінітив ще називають початковою формою дієслова. Це незмінювана форма, інфінітива у дієслівній парадигмі немає. Інфінітив визнає К. Городенська. Йому властиві такі граматичні категорії:

виду. Виявляється у граматичних значеннях недоконаного (писати) та доконаного виду (написати);

перехідності-неперехідності. Рідко бувають перехідними (читати книжку – перехідне, їхати додому - неперехідне).

Категорія часу інфінітиву не властива, але форма інфінітива є у складі особової форми майбутнього часу (буду писати). Інфінітив може творити бажальний спосіб: Може б почитати мені книжку?.. Рідко інфінітив використовується у значенні наказового способу у силових структурах: Стояти!

Категорія стану відсутня. Немає категорії роду, числа, відмінка, особи, оскільки вони передбачають зміну форми.

Особливості морфемної структури інфінітива: інфінітив має обов’язковий інфінітивний суфікс -ти-, може бути факультативний постфікс -ся-, має тематичні суфікси -а-, -и- (говорити), -і- (сидіти).

Інфінітиви можуть творити пестливі форми (ті, які називають дію, яку виконуємо для дітей): їсточки, спатоньки.

Інфінітив може виконувати всі синтаксичні функції (бути всіма членами речення), наприклад:

Жити – Вітчизні служити. Прозвучав наказ рухатись. (який?) Дочка вечерять подає. (кого? що?) Ми приїхали до Львова навчатись. (з якою метою?)