45. Тимчасові виробничі,адміністративно-господарчі та культурно-побутові приміщення. Класифікація,розрахунок

Тимчасовими будівлями називають наземні підсобно-допоміжні і обслуговуючі об'єкти, які необхідні для забезпечення виконання будівельно-монтажних робіт. Тимчасові будівлі споруджують лише на період будівництва.

За призначенням тимчасові будівлі поділяють на виробничі, складські, адміністративні, санітарно-побутові, житлові і громадські.

Довиробничих будівель відносять:

• майстерні (ремонтно-механічні, арматурні, опалубні, сантехнічні);

• механізовані установки (бетонно-розчинні, асфальтові, для ізоляційних робіт);

• об'єкти енергетичного господарства (трансформаторні підстанції, котельні);

• об'єкти транспортного господарства (гаражі, станції технічного обслуговування машин і механізмів в польових умовах).

Доскладських будівель відносять: склади відкриті, склади закриті, намети.

Доадміністративних будівель відносять: контори управління будівництвом, будівельно-монтажного управління, начальника дільниці, виконроба; диспетчерські.

Досанітарно-побутових будівель відносять: гардеробні, приміщення для сушки одежі, душеві, столові та буфети, туалети, лікувальні пункти тощо.

Дожитлових та громадських будівель відносять: гуртожитки, магазини, столові, бані, бібліотеки, клуби та інші об'єкти тимчасових селищ будівельників.

За конструктивним рішенням, методами будівництва та експлуатації тимчасові будівлі можуть бути: неінвентарними, що споруджуються з розрахунку на однократне використання, та інвентарні, тобто такі, що розраховуються на багатократне використання на різних об'єктах. Неінвентарні будівлі використовують, як виключення. Перевагу віддають інвентарним будівлям.

Інвентарні будівлі за мобільністю і за конструктивними рішеннями класифікують на збірно-розбірні, контейнерні, пересувні.

Збірно-розбірні будівлі мають каркасно-панельну або панельну конструкцію і монтуються з об'ємних елементів. Вони меншекономічні, ніж інвентарні та пересувні. Хоча вони мають невеликувартість, але вимагають значних витрат праці і часу на збирання ідемонтаж, а також додаткові витрати праці і матеріалів навлаштування фундаменту. Перевагою таких тимчасових будівель є можливість монтажу будівель будь-якої площі і конфігурації.

Будівлі каркасно-панельного типу представляють собою несучий каркас з огороджувальними щитами або панелями з дерева.

В залежності від призначення тимчасових будівель огороджуючі щити чи панелі можуть бути холодними або їх утепляютьтеплоізоляційними матеріалами. Каркасно-панельні будівлізастосовують в основному для розміщення об'єктів виробничогопризначення.

Панельні будівлі мають менше прольотів у порівнянні з каркасними, тому їх застосовують переважно для побутових, адміністративних приміщень або невеликих складів. Будівлі виконують, як правило, з дерев'яних щитів.

Будівлі контейнерного типу представляють собою об'ємно- просторову конструкцію, що складається з одного або декілька об'ємних блоків-контейнерів. Конструктивно контейнери можуть бути каркасними, панельними та змішаного типу. Вони складаються з дерев'яного або металевого каркасу на опорній металевій рамі, який обшивається металевими листами, ззовні покривається водостійкою фанерою або дошками, а всередині - дерев'яно-волоконними плитами або фанерою з утеплювачем.

Контейнерні тимчасові будівлі можна повністю збирати в заводських умовах, їх швидко монтують і демонтують на будівельних майданчиках, компонують з них будівлі різного призначення і різних розмірів за допомогою блокування контейнерів, що мають однотипну конструкцію.

Контейнери перевозять автомобільним або залізничним транспортом. Для переміщення одиночних контейнерів в межах будівельного майданчика їх перевозять на полоззях з труб або швелерів тракторами.

Пересувні будівлі складаються з кузова і ходової частини, які жорстко з'єднані між собою. їх можна пересувати за допомогою автомобілів, автотягачів або тракторів. Час встановлення таких будівель обчислюється хвилинами. їх можна при необхідності перемістити в межах майданчика з мінімальними витратами праці, в той же час цей тип тимчасових будівель є найбільш дорогим.

Пересувні будівлі розміщують в уніфікованому фургоні, кузові автопричепу або залізничному вагоні. Для збереження ходової частини, забезпечення стійкості будівель використовують спеціальні опори, підставки.

Потреба будівництва в адміністративних та санітарно-побутових будівлях визначають з розрахункової чисельності персоналу (див. пит.44).

Розрахунок площ санітарно-побутових приміщень здійснюють за етапами будівництва з урахуванням динаміки руху робітників. Комплекс приміщень повинен бути розрахований на всіх робітників, що зайняті в будівництві.

Площі адміністративно-побутових приміщень приймають на стадії проекту організації будівництва за нормативами

Потреба у тимчасових санітарно-побутових та адміністративних будівлях визначається на основі розрахункової чисельності робітників, ІТР, службовців і малого обслуговуючого персоналу (МОП), а також виходячи з встановлених нормативів площ на одного робітника. Площі тимчасових будівель розраховують з розрахунку на кількість робітників в найбільш чисельну зміну.

46. Організація матеріально-технічного забезпечення

Основні задачі матеріально-технічного забезпечення будівництва полягають у встановленні необхідної кількості будівництва в матеріалах і обладнанні, розподілу матеріалів і обладнання між споживачами, у своєчасному і комплектному забезпеченні будівель необхідними матеріалами і обладнанням, організації складського господарства.

Матеріально-технічне забезпечення - це планомірний процес постачання та комплектації матеріальними ресурсами, які забезпечують своєчасне і якісне виконання намічених об’ємів будівельно-монтажних робіт.

Матеріально-технічні ресурси поставляються на будови через систему прямих договорів (контрактів) з підприємствами-виробниками, через товарні біржі, постачально-збутові та інші посередницькі організації.

Забезпечення будівництва матеріалами, устаткуванням, виробами, виробництво і споживання яких контролюється державою, здійснюється через відповідні державні органи і регламентується згідно із встановленим порядком.

Забезпечення матеріальними ресурсами здійснюється галузевими управліннями технологічної комплектації (УВТК) та створеними на їх базі посередниками різної форми власності.

Системою забезпечення матеріально-технічними ресурсами виконуються наступні функції: виробнича, постачання, комплектації.

Функція постачання полягає в отриманні матеріально- технічних ресурсів незалежно від джерел їх надходження (завої посередник).

Функція виробництва полягає в переробці матеріалів підготовці їх до використання.

Функція комплектації полягає в централізованій доставці матеріально-технічних ресурсів безпосередньо на об’єкт, відповідно з календарним графіком потреби.

Постачання матеріально-технічних ресурсів здійснюють за двома формами: транзитною, складською

При транзитній формі матеріали постачають від заводу ні будівельні майданчики.

При складській формі матеріали відправляють на склад, а звідти - на будівельний майданчик.

Функція вхідного контролю полягає у перевірці відповідності характеристик матеріальних ресурсів державним стандартам (на матеріальні ресурси повинні бути представлені документи, які підтверджують цю відповідність на кожну окрему партію).

47. Визначення потреби в матеріальних ресурсах для будівництва

Об’єми будівельно-монтажних робіт і потреба в будівельних конструкціях, деталях, напівфабрикатах і основних матеріалах визначається за даними типових проектів або за діючими довідниками укрупнених показників кошторисної вартості і витрат матеріальних ресурсів, а також за розрахунковими нормативами для складання проектів організації будівництва. За укрупнений показник приймається 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт або фізичні показники (наприклад, 1000 м³ будівельного об’єму споруди).

Основними документами для визначення потреби в ресурсах є:

1. Креслення Проекту - для визначення потреби в будівельних конструкціях, деталях та виробах, що виготовляються на підприємствах будівельної індустрії, а також для визначенні потреби в стандартному обладнанні, кабельній продукції тощо.

5. Робочі креслення і кошториси Проекту — для визначення потреби в будівельних матеріалах, конструкціях і типовому технологічному обладнанні, яку неможливо визначити по кресленнях Проекту.

6. Збірники норм витрат матеріалів на 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт - для визначення потреби в матеріалах, які неможливо визначити по кресленнях Проекту і робочих кресленнях; такі збірники використовують лише в тих випадках, коли відомий розподіл матеріалів по роботах укрупненого сіткового графіка.

Основний об’єм матеріальних ресурсів витрачається на виконання будівельно-монтажних робіт.

Потреба в конструкціях, матеріалах і деталях на ці цілі розраховується на основі планів об’ємів будівельно-монтажних робіт і виробничих норм витрат матеріалів.

Норма витрат матеріалів - гранична допустима кількість будівельних матеріалів, сировини, напівфабрикатів, необхідних для виконання одиниці роботи (виробу) з дотриманням вимог до якості робіт (продукції).

В будівництві використовують три види норм: планові, кошторисні, виробничі.

Планові норми - витрати матеріалів з розрахунку на 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт. Застосовуються для укрупненого планування постачання матеріально-технічних ресурсів для будівництва великих об’єктів (визначають за ДБН).

Кошторисні норми розроблені на конструктивні елементи споруд і види робіт. Використовуються при розрахунку проектних середніх витрат матеріалів. Кошторисні норми на основні види матеріалів приводяться в ДБН.

Виробничі норми — норми витрат матеріалів, які розроблені безпосередньо на виробництві з врахуванням місцевих умов робіт і фактичних витрат матеріалів, з врахуванням неможливості усунення технологічних втрат при транспортуванні та вкладанні матеріалів в споруди і будівлі.

Виробнича норма складається з чистої норми, а також технологічних відходів і втрат.

Чиста норма — кількість матеріалів, необхідних для виготовлення одиниці будівельної продукції

Технологічні відходи — залишки матеріалів при їх переробці, як не можна використовувати для виготовлення даної продукції, але які можна використати для виготовлення іншої продукції.

Технологічні втрати - частина будівельних матеріалів, яка втрачається безповоротно.

Технологічні відходи діляться на чотири групи: транспортні складські, монтажні та ті, які виникають внаслідок переробки матеріалів.

Технологічні відходи і втрати матеріалів у водогосподарському будівництві визначають за галузевими нормативами. Відходи і втрати, які можна запобігти і неможливо усунути, встановлюють у відсотках від технічно-обґрунтованих норм витрат матеріалів.