Запитання до екзамену з курсу «Педагогіка сімейного виховання»

1. Розкрийте основні тенденції розвитку сучасної сім’ї.

Вчені констатують, що сучасні молоді батьки не вміють вихову­вати своїх власних дітей. Від цього потерпають і діти, і їх батьки, і вчителі. Причин багато. По-перше, однодітність або малодітність сім'ї в міських умовах вже в багатьох поколіннях, особливо протягом останнього півстоліття. Це означає, що виховуючись у таких умовах, діти не отримують практичних навичок по догляду і вихованню своїх братів і сестер, що було характерним в умовах багатодітної сім'ї. Виховуючи молодших сестер і братів, майбутні батьки отримували практичні навички, які потім можна було використати з появою влас­них дітей.

По-друге, в молодих сім'ях є можливість відділитися ВІД своїх батьків, від старших поколінь. Здавалося б у цьому є певне благо. Але життя окремо від старших поколінь позбавляє молоді сім'ї можливості скористатися знаннями і мудрістю в питаннях виховання дітей. Вплив старшого покоління на дітей знижується, залишається без запиту накопичена за довгі роки життєва мудрість і життєвий досвід, багатий спостереженнями. Крім того, діти позбавлені ласки, казок, уваги бабусь і дідусів. Разом з тим, страждає і старше покоління без наївної безпосередності онуків, без спілкування з ними.

По-третє, ґрунтовно втрачені традиції народної педагогіки, на­ціонального виховання, за законами яких вважалося, що виховувати дитину потрібно, доки вона ще маленька і "лежить поперек, а не вподовж лавки". Народна педагогіка вчила високої моралі шляхом прислів'їв і приказок, за допомогою наївних, але дуже значимих на­родних висловлювань.

По-четверте, внаслідок урбанізації суспільства посилилася ано­німність спілкування дітей і дорослого населення. Раніше в селі всі знали, чий це син або чия це дочка, що порушує правила поведінки, допускає асоціальні вчинки. Тому батькам було соромно мати невихованих дітей, а дітям соромно вести себе негідно. Зовсім інша ситуація у великих містах, де живуть жителі "в першому поколінні", вихідці з села, які, розірвавши корені з селянськими традиціями, не засвоїли ще міського образу життя.

По-п'яте, серед причин, що ускладнили сімейне виховання, все зростаючі соціальні й економічні труднощі: низька заробітна плата і несвоєчасна ЇЇ виплата, повне чи часткове безробіття і незабезпече­ність у багатьох сім'ях прожиткового мінімуму. Все це знижує рівень взаємовідносин в середині самої сім'ї, емоційного настрою, що не створює сприятливих умов для спілкування в сім'ї, а в результаті — для сімейного виховання.

По-шосте, гіпертрофована політизація суспільства, коли пряма трансляція засідань партійних з'їздів, виступів депутатів Верховної Ради приковує до телеекрану молодих батьків, а від дітей у цей час вони відмахуються як від надокучливих мух: "Відійди, не заважай". В подальшому ці захоплення змінилися не менш повальним захоплен­ням серіалами типу "Дика Роза" чи "Просто Марія". Знову вся сім'я прикована до телевізора, а на спілкування з дітьми, тобто на їх вихо­вання, часу не залишається.

Перелік причин, які дозволяють або заважають молодим бать­кам займатися вихованням власних дітей, можна продовжити. Однак, І цих цілком достатньо, щоб констатувати негаразди сімейного вихо­вання у багатьох сучасних сім'ях. Тому вчителі повинні бути зацікав­лені в наданні допомоги молодим батькам щодо змісту й організації виховання дітей в сім'ї, в педагогічній просвіті батьків, озброєнні їх знаннями І уміннями виховного впливу на дітей, встановленні між школою, батьками і вчителями спільних взаємовідносин.

Нині зріс вплив на дитячу психіку з боку героїв кіно, здебільшо­го американських, телебачення, де теж в репертуарі в основному американські бойовики, що демонструють чуже життя, чужу мораль, чужі звичаї, що підпорядковують собі владу сили, багатства і грошей; На задній план відходить підтримка слабого, допомога немічному, почуття співчутливості, дружби, прив'язаності і любові. Не випадково сучасні підлітки та юнаки менш шанобливо ставляться до літніх лю­дей і своїх батьків. Це в певній мірі обумовлено й тим, що в житті вони мало спілкуються з рідними дідусями й бабусями, не вчаться співчувати й співпереживати, не спостерігають і не розуміють приро­дних проявів старості з її хворобами, неміччю, часом з деформованим віковим характером.

У відносинах між членами сім'ї помітно зріс рівень взаємної психологічної експлуатації. Це проявляється в намаганні одного з членів сім'ї проявити свій характер і психологічний статус. При цьому родичі змушені терпіти таку поведінку, інакше конфлікт поглиблю­ється. Нерідко один з членів сім'ї дозволяє собі емоційно розряджати­ся, переносячи на родичів злість і агресію, що виникла в службовій обстановці, в міській і транспортній суматосі.

2. Проаналізуйте види батьківського авторитету.

• авторитет знання передбачає обізнаність батьків з особливостями фізичного і соціально-психічного розвитку дитини, її повсякденними успіхами та труднощами у навчанні, знання інтересів та вподобань, кола друзів, товаришів;

• авторитет допомоги має виявлятися не у виконанні за дитину її обов'язків у сфері праці, навчання, а в методичній пораді: як доцільніше виконати те чи інше завдання, у створенні сприятливих ситуацій для подолання труднощів. Адже лише у самостійній наполегливій діяльності відбувається активний розвиток особистості. Виконання за дитину її обов'язків ослаблює, збіднює особистість;

• авторитет вимогливості передбачає достатній і об'єктивний контроль матері та батька за ретельним виконанням дочкою чи сином своїх обов'язків, доручень у всіх сферах діяльності. Якщо це робиться систематично, у дитини поступово формуються звички відповідальності за виконання обов'язків і доручень;

• авторитет правди ґрунтується на загальнолюдській моральній нормі — "не бреши". Лише правда у взаєминах батька з матір'ю, з дітьми, іншими членами сім'ї найвище цінується дітьми. Брехні приховати не можна. Рано чи пізно брехня став очевидною, приносить дитині страждання та розчарування у тих, хто сказав неправду;

• авторитет поваги ґрунтується на гуманістичній сутності виховання. Маленька дитина — це не лише біологічна істота, а Людина, Особистість. Вона перебуває в стані активного розвитку, вступає у взаємини з іншими людьми (старшими, молодшими), припускається помилок, у неї ще мало соціального досвіду, знань. Але дитину потрібно поважати як найбільшу цінність: вона — Людина.

Поряд з виявами справжнього авторитету у поведінці батьків нерідко зустрічаються вияви, за словами А.С. Макаренка, так званого фальшивого авторитету: авторитет фальшивої, удаваної любові, авторитет відстані між батьком чи матір'ю і дитиною, авторитет чванства, авторитет педантизму, авторитет резонерства, авторитет безмірної доброти і вседозволеності, авторитет фальшивої дружби, взаємин "на коротку ногу", авторитет підкупу, авторитет подавлення, деспотичної реакції на будь-які відхилення дитини від норми поведінки.

3. Розробіть пам’ятку для батьків « Як виховувати відповідальність».

Крок 1. Самостійні рішення

З самого раннього віку корисно ставити дитину в ситуацію з можливістю вибору (звичайно, під особистим контролем, адже діти мають поверхневі преставлення про корисний і шкідливий, небезпечний і безпечному). Пропонуючи що-небудь, виберіть 2-3 альтернативи, які влаштовують вас по всіх параметрах, і запропонуйте дитині зробити вибір. Наприклад, на сніданок кашу або сир зі сметаною, на вулицю вдягнути джинси або брюки і т. д.

• Крок 2. Контроль

Важливо не тільки, щоб дитина виконував доручену йому справу, а й виконував добре. Контроль дій крихти доводить, що для вас дійсно важливо те, чим він займається, крім того, розвивається самоконтроль.

• Крок 3. "Рамки"

Краще чітко визначити, що робити не можна ніколи (небезпечне, шкідливе і т. д.), ніж постійно обсмикувати крихту. Є заборони категоричні (небезпечні для життя: "не підходь до відкритих вікон", "не сунь руку у вогонь" і т. д.), а є заборони "умовно несприятливих дій", зручні для батьків ("не лізь у бруд - забруднишся "). Категоричні заборони не обговорюються, "зручні" заборони можна дати порушити для того, щоб малюк самостійно зрозумів, до чого це призведе (наприклад, чому не можна лізти в калюжу в черевичках: холодно, можна застудитися). Після наслідків порушення заборони варто чітко позначити, чому сталося те, що сталося, і підвести до думки, чим же корисний заборону.

• Крок 4. Свобода

Все, що не заборонено - дозволено, а значить, позначивши зону "ні", будьте готові надати маляті свободу дій в інших областях. Це необхідно для формування особистості та характеру. Багато діти пізнають життя методом проб і помилок і не сприймають "моралізаторство" батьків. Даючи малюкові вибір, прислухаючись до його бажанням, будьте завжди поруч, щоб вберегти від біди, застерегти або разом порадіти успіхам крихти!

• Крок 5. Заохочення і покарання

Важливо не тільки хвалити малюка, але і іноді вводити "штрафні санкції". Наприклад: "Ти не прибрав свої іграшки, і мені довелося розкладати їх по місцях, тепер я так втомилася, що не зможу почитати тобі казку на ніч".