31. Дайте визначення конфліктної особистості. Типи конфліктних осіб і їх основні відмінності

Конфліктність особистості – це її інтегральна властивість, що відображає частоту вступу у міжособові конфлікти.

Конфліктна особистість – це людина із завищеною зарозумілістю, яка виражає постійну тривогу, незадоволеність, претензії і необгрунтовані зазіхання до іншої особи або колективу.

Конфліктність особистості визначається комплексною дією факторів: психологічних (темперамент; рівень агресивності; психологічна стійкість, рівень навіюваності, стомлюва­ність; рівень зазіхань; актуальний емоційний стан, відчуття невизначеності або невпевне­ності, стійкість настрою, збудливість; негнучкість, ригідність характеру; стиль мислення), соціально-психологічних (соціальні установки і цінності; відношення до опонента; спря­мованість у взаємодії; компетентність у спілкуванні; саморегуляція; особистий ресурс); соціальних (умови життя і діяльності, життєвий досвід, манера поведінки, незадоволеність актуальної потреби; можливість релаксації; соціальне оточення; загальний рівень культури; можливості для задоволення потреб і соціального оточення).

Темперамент – це сукупність індивідуальних особливостей особистості, які характе­ризують динамічну та емоційну сторону поведінки. Всі люди за темпераментом діляться на чотири типи: холерики, сангвініки, флегматики, меланхоліки.

Ригідність – це здатність переносити поведінку, що суперечить власним принципам і ціннісним критеріям.

За стилем мислення особистості поділяються на: синтезаторів, ідеалістів, прагмати­ків, аналітиків, реалістів.

Екстраверсія – індивід зосереджує свої інтереси на зовнішньому світі, зовнішніх об'єктах, іноді, унаслідок зменшення особової значущості.

Інтроверсія – характеризується фіксацією уваги особистості на своїх власних інтересах і власному внутрішньому світі.

Розрізняють наступні спеціальні (функціональні) типи характеру: розумовий, емоцій­ний, сенсорний та інтуїтивний.

Типами конфліктних особистостей є: демонстративний, ригідний, некерований, над­точний, безконфліктний і раціоналістичний.

Додатковими типами конфліктних особистостей є: «Склочник», «Агресор», «Стара діва» («комплекс Наполеона»), «Дратівливий».

К. Хорні виділяє наступні типи конфліктних особистостей: стійкий; усунений; деструктивний.

32. Дайте визначення внутрішньоособистісного конфлікту та вкажіть його відмінності від інших видів конфлікту

Внутрішньоособистісний конфлікт – конфлікт всередині психологічного світу особистості; являє собою зіткнення її протилежно спрямованих мотивів.

Своєрідній різновид конфлікту — внутрішньоособистісний.

Кожен періодично переживає цей стан, якому притаманні психічне напруження" емоційна незадоволеність, роздвоєність особистості (боротьба мотивів) тощо. Зазначимо, що внутрішній конфлікт може бути провісником міжособистісних або інших конфліктів, водночас він часто є супутником конфліктної ситуації.

Внутрішньоособистісний або внутрішній конфлікт є одним з най­більш складних і первинних психологічних конфліктів, який відбува­ється у внутрішньому світі людини. Означений конфлікт є гострим не­гативним переживанням, що викликане довготривалим протиріччям і зіткненням структур внутрішнього світу особистості, та відображає її протирічливі зв'язки з соціальним середовищем, ускладнення в при­йнятті рішень та розв'язанні проблем. Переживання особистістю сво­єї неоднозначності, складності внутрішнього світу, усвідомлення мін­ливості власних бажань та притягань, неможливості їх реалізації, ко­ливання самооцінки, боротьба мотивів — все ие є простором внутріш-ньособистісних конфліктів, які можуть призводити як до конструктив­них, так і до деструктивних наслідків. Внутрішні конфлікти конструк тивного характеру є необхідними моментами розвитку особистості. Внутрішні конфлікти деструктивного характеру мають серйозну по­грозу і наслідки для особистості від розвитку особистісної конфлікт­ності, невротичних конфліктів, до адиктивної та суїцидальної поведінки.

Внутрішньо особистісний конфлікт може відбуватися:

- на підсвідомому рівні, коли є актуальна потреба (чогось хочеться" однак важко визначити, що саме), але поставити адекватні правильні цілі, які приведуть до задоволення потреби, людина не може. Про це свідчить і переживання обтяжливого емоційного стану, роздратованість, коли кожна дрібниця може призвести до емоційного вибуху;

- коли мотив, який відображає суб'єктивну потребу особистості, усвідомлений, але неможливе чітке визначення мети з огляду на невизначені умови її досягнення або недостатні сили і засоби її реалізації. Оскільки емоції є своєрідним сигналізатором задоволення людських потреб, вони в цьому випадку будуть негативними;

- коли мета поставлена і необхідна діяльність виконана, але актуальна потреба не задоволена, що знову ж таки призведе до значної емоційної незадоволеності.

Якщо працівник не бачить перспектив професійного розвитку чи посадового зростання, то це також може стати причиною внутрішнього конфлікту, оскільки не знаходить свого задоволення в самореалізації, у визнанні.

Крім цього, в житті можлива ситуація, коли зміст цілі або способи її досягнення суперечать із цінностями або окремими моральними принципами особистості. Досягнення цілі, задоволення значимої потреби в цьому випадку може супроводжуватись негативними переживаннями, докорами сумління (совісті).

З позиції психології конфлікти – це природні закономірні процеси в життєдіяльності людей і організацій, які є неминучими умовами їх розвитку. Звичайно, тут ідеться про конструктивні конфлікти на відміну від диструктивних, котрі гальмують розвиток.

Конструктивні – це такі конфлікти, які пов'язані із суперечністю, розбіжністю і боротьбою з принципово значущих проблем життя організації. Вони можуть бути джерелом розвитку колективу на шляху до нових цілей і здебільшого супроводжуються формуванням нових норм і цінностей. Конфлікт передусім виявляє джерело розбіжностей, що дає змогу усунути його. Позитивний ефект конструктивного конфлікту для окремої людини може виявлятися і в тому, що при його вирішенні відбувається усунення внутрішнього психічного напруження і, як наслідок, буде знайдено вихід зі стану фрустрації. Відомо також, що конфлікт може виконувати функцію об'єднання, інтеграції групи щодо зовнішніх проблем і труднощів.