Рішення з'їзду

З'їзд прийняв :

• Звернення «Робітникам, солдатам і селянам!», в якому говорилося, що з'їзд бере владу у свої руки, а на місцях вся влада переходить до Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, які і повинні забезпечити справжній революційний порядок

• Декрет про мир

• Декрет про землю

• Декларацію прав народів Росії

• Декрет про скасування смертної кари (13 червня 1918 смертна кара в Росії було офіційно відновлено) та інші постанови і звернення

Так у вогні соціалістичної революції, в центрі і на місцях, народився перший в світі радянський державний апарат. Радянський державний апарат за своєю суттю не є якоюсь незмінюваною політичною організацією. Систематичне поліпшення і здешевлення радянського апарату управління, удосконалення його системи, форм і методів діяльності, зменшення непродуктивних витрат і викорінення бюрократизму є відбиттям змін, що відбуваються в суспільно-економічній структурі суспільства. Напрямки постійного удосконалення радянського державного апарату визначаються політикою Комуністичної партії, а практичний досвід організації і діяльності органів державної влади і державного управління завжди закріплюються в правових актах Радянської влади. Так, в Конституції РРФСР 1918 року законодавчо закріплювалось, що найвищим органом влади республіки є Всеросійський з'їзд Рад, а в період між з'їздами — Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет (ВЦВК), який був найвищим законодавчим, розпорядчим і контролюючим органом державної влади. ВЦВК обирався з'їздом Рад і був у своїй діяльності підпорядкований і підзвітний йому. Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет спрямовував роботу всього державного апарату, забезпечуючи єдність і цілеспрямованість дії усіх ланок апарату управління, передусім з питань законодавства і керівництва окремими галузями господарського і соціально-культурного життя. Крім того, він здійснював нагляд за додержанням Конституції та інших державно-правових актів. Органом загального державного управління, за Конституцією РРФСР 1918 року, була Рада Народних Комісарів. Вона здійснювала повсякденне оперативне керівництво окремими галузями державного управління, вживала заходів, необхідних для правильного і своєчасного вирішення питань господарського і соціально-культурного будівництва. Рада Народних Комісарів в процесі своєї діяльності мала право видавати, відповідно до вимог соціалістичної законності, декрети, розпорядження та інструкції.

Місцевими органами державної влади і управління, за Конституцією, були: в областях, губерніях, повітах і волостях — з'їзди Рад і виконавчі комітети, що обирались ними, а в містах і селах — Ради депутатів і їх виконавчі комітети. На виконавчі органи покладалося завдання впровадження в життя рішень з'їздів Рад і Рад депутатів і вся повсякденна робота по управлінню тією чи іншою галуззю суспільного життя. При обласних, губернських, повітових і волосних виконавчих комітетах утворювались відділи як органи галузевого управління. В окремих Радах виконавчі комітети обирали з свого складу президію, а також бюро, яке повинно було проводили свої засідання щодня для вирішення невідкладних актуальних питань. Принципи організації і діяльності, а також система центрального і місцевого державного апарату управління, встановлені Конституцією РРФСР 1918 року, були покладені пізніше в основу утворення системи державного апарату інших радянських республік. Так, згідно з Конституцією УРСР 1919 року, органами центральної влади УРСР були: Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селянських і червоноарміиських депутатів, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет, Рада Народних Комісарів.

З'їзд Рад був найвищою владою УРСР, а в період між з'їздами такою владою був ВУЦВК. 82

Конституція СРСР 1936 року (неофіційна назва: «Сталінська конституція») — основний закон СРСР, прийнятий VIII надзвичайних з'їздом Рад 5 грудня 1936 року, і діяв до 1977 року.

Історія