73. Поняття, ознаки та цілі звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності – це проведена відповідно до вимог кримінального й кримінально-про-цесуального законів відмова держави, здійснювана виключно судом, від винесення обвинувального вироку стосовно особи, яка вчинила злочин.

За своїм змістом звільнення від кримінальної відпові­дальності характеризується тим, що:

а) діяння, вчинене особою, містить усі ознаки конкретного складу злочину;

б) не відбувається державний осуд особи, яка вчинила злочин;

в) рішення про звільнення приймає уповноважений на те державний орган, яким є суд;

г) підстави та порядок звільнення реґламентовані нормами кримінального та кримінально-процесуального законодавства (наприклад ст.ст. 44 – 49, 86 – 87, ч. 1 ст. 97, ч. 2 ст. 106 КК України; п. 4 ст. 6, ст.ст. 7 – 12 КПК України);

ґ) до винного не застосовуються заходи кримінально-правового характеру (особа не піддається покаранню та вважається такою, що не має судимості).

Цілями звільнення особи від кримінальної відповідальності є такі:

а) підвищення ефективності засобів кримінально-пра­вової охорони суспільних відносин;

б) поновлювання порушених прав;

в) стимулювання особи до правомірної поведінки;

г) оптимізація правозастосовчого процесу притягнення особи до кримінальної відповідальності та її реалізації.

Наслідки звільнення особи від кримінальної відпові­дальності передбачають закінчення кримінально-правових відносин між особою, яка вчинила злочин, і державою в особі судових органів.

74. Види звільнення від кримінальної відповідальності.

Чинне кримінальне законодавство — КК України — передбачає такі види звільнення від кримінальної відповідальності:

1. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця. Добровільна відмова - це остаточне припинення особою із власної волі готування до злочину чи замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця[ч. 1 ст. 17 ККУ] . Ознаки добровільної відмови від злочину, остаточне припинення особою готування до злочину чи замаху на злочин; відмова від злочину з влас­ної волі особи; наявність у особи усвідомлення можливості доведення злочину до кінця.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям. Особа, що вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю зло­чину та повністю відшкодувала завдані нею збитки чи усунула запо­діяну шкоду[ст. 45 ККУ].

3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим. Особа, що вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідаль­ності, якщо вона примирилася з потерпілим і відшкодувала завдані нею збитки чи усунула заподіяну шкоду[ст. 46 ККУ].

4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з пере­дачею особи на поруки. Особу, котра вперше вчинила злочин неве­ликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року від дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не по­рушуватиме громадського порядку. У разі порушення умов передачі на поруки особа притягується до кримінальної відповідальності[ст. 47 ККУ] .

5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки. Особу, що вперше вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відпо­відальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгля­ду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втрати­ло суспільну небезпечність або ця особа вже не є суспільно небезпеч­ною[ст. 48 ККУ] .

6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Особа звільняється від криміналь­ної відповідальності, якщо від дня вчинення нею злочину й до дня на­брання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження чи позбавлення волі;

3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину[ст. 49 ККУ].

7. Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону про амністію чи акта про помилування[статті 85-87 ККУ];

8. Спеціальні підстави звільнення від кримінальної відпо­відальності, передбачені Особливою частиною КК [ч. 2ст. 111,ч. 2ст. 114, ч. З ст. 175, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. З ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. З ст. 369, ч. 4 ст. 401] .

Усі види звільнення від кримінальної відповідальності, крім пере­дачі винного на поруки та застосування до неповнолітніх заходів ви­ховного характеру (умовні), є безумовними. Безумовне звільнення означає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності остаточно, безповоротно. Таке звільнення не залежить від подальшої поведінки особи після ухвалення рішення про її звільнення. Що стосу­ється звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з пере­дачею особи на поруки, то в разі порушення умов передачі на поруки особа притягується до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин [ч. 2 ст. 47 ККУ] , отож йдеться про умовне звільнення. Це ж стосу­ється неповнолітніх, які в разі ухилення від застосування заходів ви­ховного характеру також притягуються до кримінальної відповідаль­ності [ч. З ст. 97].

Кримінальний кодекс України передбачає випадки обов'язкового (імперативного) та факультативного (дискреційного) звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили діяння, що містять ознаки злочину.

Обов'язковому звільненню від кримінальної відповідальності підлягають особи у зв'язку із закінченням строків давності [частини 1 і 2 ст. 49 ККУ] та інші, щодо яких за наявності вказаних у законі підстав застосовується термін "звільняються" (у зв'язку з дійовим каяттям ст. 45, у зв'язку із примиренням винного з потерпілим - ст. 46). Щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки[ст. 47 ККУ]та у зв'язку зі зміною обставин [ст. 48 ККУ], а також у зв'язку із закінченням строку давності за особливо тяжкі злочини, що передбачають можливість застосування такого покарання, як довічне позбавлення волі [ч. 4 ст. 49 ККУ] , законодавець передбачив факульта­тивність звільнення ("може бути звільнена"), тобто рішення з цього приводу передано на розсуд суду.

Залежно від того, на підставі якого правового акта здійснюється звільнення від кримінальної відповідальності, розрізняють звільнення:

• у випадках, передбачених КК;

• на підставі закону про амністію;

• на підставі Указу Президента України про помилування.

З моменту звільнення особи від кримінальної відповідальності припиняється дія кримінально-правових відносин між державою і людиною, яка вчинила злочин. Закон не містить підстав відновлення припинених внаслідок звільнення від кримінальної відповідальності кримінально-правових відно­син. То­му вчинення особою злочину після звільнення її від кримінальної відповідальності не створює юридичної повторності злочину.

У всіх випадках звільнення від кримінальної відповідальності може застосовуватися лише стосовно людини, винної у вчиненні злочину, склад якого передбачено у відповідній статті кримінального закону. За цим положенням закон про звільнення від кримінальної відповідальності відрізняється від закону про малозначність діяння, за яким діяння не було злочинним у момент його вчинення, оскільки через малозначність не являли собою суспільної небезпеки.

Звільнення від кримінальної відповідальності не тотожне припиненню кримінальної справи. Останнє має місце і за умови неможливості реалізувати існуючі кримінально-правові відносини. Це може бути, зокрема, за таких умов, як смерть винної особи чи її психічне захворювання, або за умов скасу­вання того закону, за яким була у свій час засуджена особа

За сферою поширення виділяють:

1) загальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені в Загальній частині КК України (статті 45-49, 97,106);

2) спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені в Особливій частині КК України (ч. 2 ст. 111; ч. 2 ст. 114; ч. 3 ст. 175; ч 4 ст. 212; ч 4 ст. 212-1; ч 2 ст. 255; ч. 2 ст. 258-3; ч, 6 ст. 260; ч. 3 ст. 263; ч. 4 ст. 289; ч. 4 ст. 307; ч 4 ст. 309- ч 4 ст. 311; ч. 3 ст. 369; ч. 4 ст. 401).

За характером можливості звільнення від кримінальної відповідальності виділяють:

1) обов’язкові (імперативні) види звільнення від кримінальної відповідальності (статті 45, 46; частини 1, 2 ст. 49; частини 1, 2 ст. 106; ч. 2 ст. 111; ч. 2 ст. 114; ч. 3 ст. 175; ч. 4 ст. 212; ч 4 ст. 212-1; ч. 2 ст. 255; ч. 2 ст. 258-3; ч. 6 ст. 260; ч. 3 ст. 263; ч. 4 ст. 289; ч. 5 ст. 307; ч. 4 ст. 309; ч. 4 ст. 311; ч. З ст. 369; ч. 4 ст. 401 щодо статей 45, 46; частини 1, 2 ст. 49). У цих випадках, за наявності згоди особи, суд зобов’язаний звільнити її від кримінальної відповідальності.

2) необов’язкові (факультативні, диспозитивні) види звільнення від кримінальної відповідальності (статті 47, 48, ч. 4 ст. 49; 97, а також ч. 4 ст. 401 (щодо статей 47, 48, ч. 4 ст. 49). У цих випадках, за наявності згоди особи, суд має право звільнити її від кримінальної відповідальності.

За ознаками наявності чи відсутності певних умов звільнення від кримі­нальної відповідальності виділяють:

1) умовне звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 47 - за умови, що особа протягом року із дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадський порядок); ст. 97 (якщо суд визнає, що виправлення неповнолітнього можливе без застосування покарання, застосувавши до нього примусові заходи виховного ха­рактеру), ч. 4 ст. 401 (лише щодо ст. 47);

2) безумовне звільнення від кримінальної відповідальності без жодних умов (статті 45 46, 48, 49, 106; ч. 2 ст. 111; ч. 2 ст. 114; ч. 3 ст. 175; ч. 4 ст. 212; ч 4 ст. 212-1; ч. 2 ст. 255; ч. 2 ст. 258-3; ч. 6 ст. 260; ч. 3 ст. 263; ч. 4 ст. 289; ч. 4 ст. 307; ч. 4 ст. 309; ч. 4 ст. 311; ч 3 ст. 369; ч. 4 ст. 401 (щодо статей 45,46,48, 49).

Залежно від характеру виникнення умов звільнення від кримінальної відповідальності виділяють:

1) види звільнення від кримінальної відповідальності, умови застосування яких виникають у зв’язку з наявністю визначених законом подій - статті 48,49, 97, 106; ч. 4 ст. 401 (щодо статей 48, 49);

2) види звільнення від кримінальної відповідальності, умови застосування яких пов’язані з позитивною посткримінальною поведінкою особи (статті 45-47: ч. 2 ст. 111; ч 2 ст. 114; ч 3 ст. 175; ч. 4 ст. 212; ч 4 ст. 212-1; ч. 2 ст. 255; ч. 2 ст. 258-3; ч. 6 ст. 260; ч. 3 ст. 263; ч. 4 ст. 289; ч. 4 ст. 307; ч. 4 ст. 309; ч. 4 ст. 311; ч. 3 ст. 369; ч. 4 ст. 40 (щодо статей 45-47).

Звільнення від кримінальної відповідальності, відбуваються лише у випадках передбачених КК України.

Нарешті, від того, де в КК передбачена підстава звільнення від кримінальної відповідальності, виділяють звільнення, передбачені:

1) у Загальній частині;

2) в Особливій частині КК.