3) Організаційна структура медичної служби збройних сил україни.

ОРГАНІЗАЦІЙНО ШТАТНА СТРУКТУРА МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ залежить від:

- організаційної структури частин і підрозділів,

- завдань і характеру бойових дій,

- виду збройних сил,

- особливостей його медичного забезпечення,

- від завдань, що покладаються на відповідні формування медичної служби.

4) Військові ланки медичної служби збройних сил україни

1) Підрозділи медичної служби;

2) частини (заклади) медичної служби;

3) з’єднання медичної служби.

1) ПІДРОЗДІЛИ МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ – це медичні формування включені до штату військових частин. До них належать:

- медичні пункти батальйонів і окремих полків,

- медичні роти механізованих (танкових) бригад.

Медичні підрозділи становлять основу військової ланки медичної служби. В них здійснюється:

- надання долікарської,

- першої лікарської і невідкладних заходів кваліфікованої медичної допомоги.

Очолюють і працюють у медичних підрозділах фельдшери, помічники лікарів, лікарі загальної практики – сімейної медицини, а також лікарі за фахом – хірурги, терапевти, анестезіологи та ін.

2) ЧАСТИНИ (ЗАКЛАДИ) МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ є окремими (самостійними) медичними формуваннями, що включаються до складу медичних з’єднань і медичної служби оперативних (оперативно-стратегічних) об’єднань або перебувають у безпосередньому підпорядкуванні медичної служби видів збройних сил, оперативних командувань і центру (Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України). Вони мають свій номер, своє військове господарство і печатку.

До таких формувань належать:

- окремі медичні роти,

- санітарно-транспортні частини,

- військово-польові пересувні госпіталі,

- заклади медичного постачання,

- військово-медичні навчальні заклади тощо.

Очолюють медичні частини командири, а заклади – начальники. Всі керівники зазначених медичних формувань є офіцерами медичної служби.

3) З’ЄДНАННЯ МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ – це медичні формування, до складу яких входять медичні частини (заклади), а також частини матеріально-технічного забезпечення, що мають свій єдиний орган управління. До них належать медичні бригади армійських корпусів, госпітальні бази.

Загальне керівництво військово-медичною службою здійснює Департамент охорони здоров’я Міністерства оборони України (ДОЗ МОУ). ДОЗ МОУ підпорядкований безпосередньо заступнику міністра оборони України. Очолює ДОЗ МОУ директор.

У воєнний час ДОЗ МОУ є головним органом управління системою медичного забезпечення ЗС України і здійснює планування та безпосередню організацію медичного забезпечення стратегічних операцій через Центр управління медичним забезпеченням (ЦУМЗ) ЗС України. В мирний час ДОЗ МОУ відповідно до вказівок першого заступника міністра оборони України, здійснює стратегічне і загальне планування бойової і мобілізаційної готовності медичної служби ЗС України, здійснює стратегічне і загальне планування бойової і мобілізаційної готовності медичної служби ЗС України, контролює роботу з означених питань з управліннями Міністерства оборони і ГШ ЗС, іншими міністерствами і відомствами України.

МЕДИЧНА СЛУЖБА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ СКЛАДАЄТЬСЯ З:

- Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України.

- Санітарно-епідеміологічної служби, що має власну управлінську вертикаль.

- Медичної служби видів збройних сил.

- Медичної служби оперативних командувань.

- Медичних частин і закладів безпосереднього підпорядкування.

Важливою вимогою до організації побудови медичної служби є взаємозаміна окремих її підрозділів і частин, що забезпечується наявністю однотипних формувань (наприклад, окремі медичні роти і військово-польові госпіталі). Це забезпечує підвищення живучості системи медичного забезпечення військ.

В сучасних умовах питання найдоцільнішої організаційної структури підрозділів, частин і закладів медичної служби, найраціональніше їх використання набуває особової гостроти. Тому другою важливою вимогою до організаційної структури медичної служби є створення можливостей для посилення нижчої ланки медичної служби за рахунок вищої. Це так званий маневр з глибини. У такому випадку відбувається концентрація достатньої кількості сил і засобів медичної служби в руках начальника і централізованого їх використання в інтересах усієї підпорядкованої служби. З цією метою передбачені пересувні підрозділи, наприклад, групи медичного підсилення у медичній бригаді армійського корпусу, підрозділи санітарного транспорту, пересувні санітарно-епідеміологічні лабораторії та ін., що можуть бути спрямовані до тих, де штатні сили і засоби медичної служби не справляються з обсягом роботи, що виникла у конкретній обстановці.