МІНСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ПРИЛУЦЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ
ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНА ПІДГОТОВКА
ТА
МЕДИЦИНА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
Тема лекції
за спеціальністю
5.12010102 “Сестринська справа”
Тема 1. Основні завдання медичної служби Збройних сил України у воєнний час. Уражуюча дія сучасної зброї та санітарні втрати.
2014 р.
ПЛАН ЛЕКЦІЇ
1) Основні завдання медичної служби Збройних сил України у воєнний час, їх зміст і значення.
2) Умови діяльності медичної служби та їх вплив на організацію медичного забезпечення військ.
3) Організаційна структура медичної служби Збройних сил України.
4) Військова ланка медичної служби Збройних сил України.
5) Категорії особового складу медичної служби.
6) Військові звання особового складу медичної служби.
7) Можливі призначення молодшого медичного персоналу у воєнний час.
ЧАСТИНА І
ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНА ПІДГОТОВКА
Розділ 1. Основи організації медичного забезпечення військ
Збройні сили України – це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілосності та недоторканості.
Структура Збройних сил України
|
|
Міністерство оборони України |
|
|
|||||
|
|||||||||
Генеральний штаб Збройних сил України |
|||||||||
|
|||||||||
Сухопутні війська |
|
Повітряні війська |
|
Військово-морські сили |
|
Об’єднання, з’єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи і організації, що не належать до видів Збройних сил |
|||
Медична служба Збройних сил України – це спеціальна організація, що включає медичні підрозділи, частини, заклади, з’єднання і органи управління, призначені для медичного забезпечення військ (сил) у мирний і воєнний час.
1) Головні завдання медичної служби україни
На воєнний час головні завдання, від вирішення яких залежить успіх медичного забезпечення в цілому:
1) Організація і проведення системи заходів з надання медичної допомоги пораненим і хворим, їх лікування з метою збереження життя та швидкого відновлення боєздатності і працездатності.
Форми і методи реалізації цього завдання залежать від прийнятої системи лікувально-евакуаційного і лікувально-профілактичного забезпечення військ на воєнний час.
Традиційно для аналізу ефективності організації роботи служби використовують такі показники:
- як кількість поранених, які загинули на полі бою без надання медичної допомоги;
- летальність серед поранених і хворих, які були доправлені на етапах медичної евакуації;
- своєчасність надання їм медичної допомоги;
- число поранених і хворих, які були повернуті у стрій чи звільнені на небоєздатністю;
2) Організація і здійснення медичних заходів з метою збереження боєздатності, зміцнення здоров’я особового складу, запобігання виникненню і поширенню захворювань.
Зазначений напрям роботи складається з проведення медичною службою:
- систематичного медичного контролю за станом здоров’я особового складу;
- усебічного санітарного нагляду за побутом і бойовою діяльністю військ (сил);
- санітарно-гігієнічних і проти епідеміологічних заходів.
В сучасних умовах, у зв’язку з оснащенням збройних сил складною і різноманітною автоматизованою технікою, докорінно змінилися умови військової праці і побуту особового складу.
Перед медичною службою поставлене завдання докладного вивчення особливостей впливу сучасної бойової техніки і озброєння на особовий склад, своєчасного розроблення наукового обґрунтування рекомендації щодо запобігання виникненню несприятливих умов праці та їх наслідків, знаходження найоптимальніших режимів експлуатації різноманітних зразків військової техніки.
Особливо актуальними на період бойових дій є санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи. Історичний досвід свідчить, що періоди війн і воєнних конфліктів супроводжуються, як правило, виникненням обмежених спалахів або масових епідемій інфекційних хвороб при суттєвій варіативності структури захворюваності і кількості летальних наслідків. Інфекційна захворюваність серед санітарних втрат у діючій армії завжди займала одне з перших місць після бойової патології. Епідемічне благополуччя військ (сил) може підтримуватись тільки за наявності ефективної системи санітарно-гігієнічних і проти епідеміологічних заходів;
3) проведення заходів щодо захисту особового складу військ, медичних підрозділів, частин і закладів від зброї масового ураження і уражаючих чинників при руйнуванні потенційно небезпечних об’єктів атомної і хімічної промисловості.
Незважаючи на те, що Україна проголосила безядерний статус, багато країн світу ще зберігають досить потужний ядерний потенціал. Окрім того, ведуться розроблення нових сучасних видів зброї (нейтронна зброя, зброя об’ємного вибуху, лазерна зброя з використанням інфрачервоного і надвисокого частотного випромінювання тощо).
Заходи медичної служби із захисту особового складу від зброї масового ураження і уражаючих чинників при руйнуванні потенційно небезпечних об’єктів поділяються на дві частини:
1) до їх застосування і
2) після їх застосування.
Заходи медичної служби із захисту особового складу військ від зброї масового ураження (ЗМУ) до її застосування включають:
- забезпечення особового складу військ спеціальними медичними препаратами та індивідуальними засобами захисту;
- навчання особового складу військ правилам і прийомам використання індивідуальних засобів захисту при наданні першої медичної допомоги;
- участь у психологічній підготовці особового складу військ до дій в умовах застосування противником ЗМУ.
- проведення санітарно-гігієнічних і проти епідеміологічних заходів, спрямованих на усунення або зниження вражаючої дії ЗМУ на особовий склад;
- виділення сил і засобів медичної служби для участі в ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ.
Заходи медичної служби після застосування противником зброї масового ураження включають:
- участь в оцінці наслідків застосування противником ЗМУ;
- участь у проведенні лікувально-евакуаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у осередках ураження;
- медичний контроль за військовослужбовцями, які зазнали впливу ЗМУ, але зберегли боєздатність;
4) постійне вдосконалення системи медичного забезпечення на основі глибокого аналізу характеру підготовки і ведення бойових дій, особливостей виникнення, характеру і перебігу бойових уражень і захворювань, досягнень медичної науки і практики, досвіду роботи медичної служби в бойових умовах.
Відповідно, що в мирний час медична служба всебічно готується до роботи в бойових умовах. Але, без сумніву, наші знання про медичні аспекти майбутньої війни не можуть вважатися досконалими.
Нині в Україні створена надійна основа і реальна база для розвитку військово-медичної науки і освіти, для глибокого наукового аналізу і вдосконалення системи медичного забезпечення Збройних сил України на мирний і воєнний час.
Медична служба у воєнний час також організовує і проводить:
- забезпечення підрозділів, частин і закладів табельним медичним майном і технікою;
- мобілізаційну роботу і бойову підготовку підрозділів, частин, закладів медичної служби;
- військово-медичну підготовку, пропаганду гігієнічних знань і здорового способу життя серед особового складу військ (сил), поранених і хворих, що перебувають на етапах медичної евакуації тощо.
Таким є короткий зміст і значення головних завдань медичної служби Збройних сил України на воєнний час. Наведені завдання вказують на основні напрямки діяльності медичної служби, з яких складається медичне забезпечення військ (сил) у цілому.