Самостійна аудиторна робота студентів.

І. Контроль вихідного рівня знань (опитування).

П. Розглянути ситуаційні задачі. Виписати в рецепті складні препарати. ознайомитись з формами випуску препаратів, інформаційними листками на них.

Ш. Контроль кінцевого рівня знаньза індивідуальними завданнями. Проаналізувати помилки.

Література.

1. Фармакологія: підручник для студентів стоматологічних факультетів / Чекман І.С., Бобирьов В.М.., Горчакова Н.О. [та ін.] / Видання 2-е.— Вінниця: Нова книга, 2010.— С. 331-338.

2. Фармакологія. Підручник для студентів медичних факультетів / Чекман І.С., Горчакова Н.О., Казак Л.І. [та ін. ] / Видання 2-ге. — Вінниця: Нова книга, 2010.— С. 3. Дроговоз С.М. Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту: Підручник-довідник.—Х.: Видавничий центр "ХАГ", 2009. – С. 665-676.

3. Фармакологія: Підручник / Чекман І.С., Горчакова Н.О., Туманов В.А. [та ін.]; За ред. Чекмана І.С. – К.: Вища шк., 2001. – С. 489-494.

Заняття №47 тема: приинципи лікування гострих отруєнь.

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ: Проблема надання допомоги при гострих отруєннях лікарськими препаратами та іншими хімічними речовинами є досить актуальною для практичної медицини. У зв'язку з широким застосуванням різних хімічних в побуті, на виробництві, в сільському господарстві, а також зіростанням доступу до лікарських засобів небезпека гострих отруєнь різко зросла. В цих випадках часто від своєчасної грамотно наданої допомоги залежить життя людини. Тому знання принципів терапії гострих отруєнь є обов'язком кожного лікаря.

Навчальні цілі:

знати: особливості фармакокінетики, фармакодинаміки, спектр та механізми дії антидотів та принципи антагоністичної терапії отруєнь

вміти: раціонально призначати, обґрунтувати їх застосування в медичній практиці, передбачити можливу побічну дію, виписати препарати в рецепті.

САМОСТІИНА ПОЗААУДИТОРНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ЗАНЯТТЯ:

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ РІВНЯ ЗНАНЬ:

1. Заходи, спрямовані па попередження (обмеження) попадання отрути в організм.

2. Заходи, спрямовані на виведення з організму отрути, що не всмокталася.

3. Використання принципу медикаментозного антагонізму (хімічного і фізіологічного) для лікування отруєнь.

4. Заходи по зменшенню концентрації отрути в крові і прискоренню виведення її із організму.

5. Патогенетична і симптоматична терапія медикаментозних отруєнь.

Повторити і ознайомитись з формою випуску і дозуванням таких препаратів: унітіол, тіосульфат натрію, активоване вугілля, налоксан, манніт, фуросемід, норадреналіну гідротартрат, строфантин, предні­золон, магнію сульфат в недозованому порошку, танін в розчині, аміназін в ампулах, метиленовий синій.

Виписати в рецептах:

1) унітіол для ін'єкцій;

2) акгивоване вугілля в недозованому порошку;

3) фуросемід для ін'єкцій;

4) метиленовий синій для ін'єкцій;

5) танін в розчині;

6) глюкоза для інфузій;

7) магнію сульфат в ампулах;

8) натрію гідрокарбонат в ампулах;

9) натрію хлорид в ізотонічному і гіпертонічному розчинах.

Розгляньте ситуаційні задачі і тести.

Задача 1. В лікарню поступило двоє дітей, які бризкали в обличчя дихлофосом, із скаргами на збудження, блювоту, задишку, слюнотечу,посіпування м'язів, затруднене дихання. Визначте характер отруєння і невідкладну допомогу.

Задача 2. Визначте типові антидоти при отруєнні:

А) Пілокарпіном і мухоморами;

Б) Атропіном і ягодами блекоти;

В) Дегітоксином;

Г) Сулемою;

Д) Морфіном;

Е) Стрихніном.