1. Управління – це:

а) сукупність процесів планування, організації, мотивації і контролю, спрямованих на те, щоб сформувати і досягти цілі організації через інших людей;

б) цілеспрямований вплив, необхідний для узгодженої спільної діяльності людей;

в) цілеспрямовані, організуючі та регулюючі впливи на певне явище, суспільні відносини чи стан;

г) форма організації праці, яка передбачає спільну участь працівників і забезпечує погодження їх колективних дій у одному і тому ж процесі.

2. Самоуправління – це:

а) цілеспрямований вплив, необхідний для узгодженої спільної діяльності людей;

б) сукупність внутрішньоорганізованих і взаємопов’язаних між собою елементів, які наділені певними властивостями та утворюють цілісність;

в) здатність до впорядкування системи, приведення її у відповідність до об’єктивної закономірності, що діє в даному середовищі;

г) сучасний стиль державного управління.

3. Система – це:

а) сукупність внутрішньоорганізованих і взаємопов’язаних між собою елементів, які наділені певними властивостями та утворюють цілісність;

б) цілеспрямовані, організуючі та регулюючі впливи на певне явище, суспільні відносини чи стан;

в) один з основних елементів управління організацією;

г) результат, зіставлений із затратами на його досягнення.

4. Система управління – це:

а) сукупність внутрішньо організованих і взаємопов’язаних між собою елементів, які наділені певними властивостями та утворюють цілісність;

б) цілеспрямований вплив, необхідний для узгодженої спільної діяльності людей;

в) організуючий, спрямовуючий, координуючий та контролюючий вплив, діяння суб’єкта державного управління, спрямоване на об’єкт державного управління;

г) сукупність взаємопов’язаних або взаємодіючих елементів, які функціонують на засадах ієрархічної побудови, під керівництвом єдиного центру.

5. Елементи системи державного управління:

а) системоутворюючий фактор, суб’єкти управління, взаємодія, суспільна система;

б) категорії, поняття, явища, предмети, процеси, досліджувані об’єкти;

в) планування, організація, мотивація, контроль;

г) кооперація, планування, взаємодія.

6. Наука розглядає суспільство як :

а) один з основних елементів управління організацією;

б) сукупність внутрішньо організованих і взаємопов’язаних між собою елементів, які наділені певними властивостями та утворюють цілісність;

в) цілісну, складну, динамічну самокеровану систему, розвиток якої підпорядкований об’єктивно діючим законам;

г) цілісну, складну, динамічну самокеровану систему, розвиток якої підпорядкований суб’єктивно діючим законам.

7. Управління як суспільне явище – це:

а) свідома організація, свідоме регулювання (впорядкування) суспільних відносин;

б) свідома організація, свідоме регулювання (впорядкування) суспільних явищ;

в) свідома діяльність, свідоме регулювання (впорядкування) суспільних відносин;

г) свідома діяльність, свідоме регулювання (впорядкування) суспільних явищ.

8. Законність у державному управлінні – це:

а)  сукупність внутрішньо організованих і взаємопов’язаних між собою елементів, які наділені певними властивостями та утворюють цілісність;

б) система юридичних правил, норм, засобів і гарантій з відповідними їм державними структурами, яка покликана забезпечувати практичну реалізацію законів та інших правових актів;

в) метод і режим діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування;

г) вірні відповіді б та в.