
- •Поняття та міждисциплінарний характер державно-адміністративного управління.
- •2. Основи теорії адміністративного управління, сучасні концепції
- •Державна влада: взаємозв’язок гілок влади, об’єкти управління
- •Державне управління
- •Властивості, що притаманні об’єктам управлінської діяльності органів державної влади
- •Принципи адміністративного управління
- •С труктурні принципи адміністративного управління
- •Сутність, зміст, специфіка державного управління
- •7.Державне управління як системне суспільне явище
- •Ознаки держави
- •Основні функції судової влади
- •Ознаки державного управління
- •Властивості, що притаманні об'єктам управлінської діяльності органів державної влади Об'єктам управлінської діяльності органів державної влади притаманні такі властивості
- •8.Державне управління як діяльність виконавчо-розпорядчого характеру.
- •Об’єктивні основи державного управління
- •Об’єктивні детермінанти державного управління
- •Об’єктивізація виконавчо-розпорядчої діяльності органів державної влади залежить від комплексу джерел, детермінант та імпульсів за напрямами:
- •Типові ознаки, що характеризують державу та її управлінську взаємодію із суспільством
- •9.Зміст законності в державному управлінні.
- •Законність у державному управлінні
- •Система юридичних правил, норм, засобів і гарантій з відповідними їм державними структурами, яка покликана забезпечувати практичну реалізацію законів та інших правових актів;
- •2. Метод і режим діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування
- •Законність в державному управлінні – метод і режим діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
- •Законність має відповідати певним властивостям
- •Державне управління
- •10.Зміст понять «державна установа», «державне підприємство», «державна служба»
- •Державне підприємство
- •Основні категорії державного управління
- •Специфіка державного управління
- •У своєму здійсненні опирається на владу – організовану силу суспільства, здатну до примусу, а її вплив закріплений правовими;
- •2. Поширює свій вплив на все суспільство, піддаючи управлінській дії його найважливіші явища, процеси та взаємозв’язки
- •3. Діє системно, поєднуючи функціонування таких структур, як державний апарат управління і публічні прояви суспільства
- •На відміну від державного органу, державна установа і державне підприємство
Об’єктивні детермінанти державного управління
Система економічних відносин, яка поєднує виробничу базу з людським потенціалом і забезпечує відтворення матеріальних продуктів, а також соціальних та інших послуг, необхідних для підтримання життєдіяльності суспільства і кожної окремої людині.
Соціальна сфера суспільства.
Кожний народ у процесі свого існування виробив, зберіг і засвоїв свою систему духовних цінностей (релігійних, світоглядних, ідеологічних, етичних, художніх, педагогічних та ін.).
Об’єктивізація виконавчо-розпорядчої діяльності органів державної влади залежить від комплексу джерел, детермінант та імпульсів за напрямами:
- природно-географічні умови; природничо-суспільні умови
- культурно-історична спадщина
- виробнича база
- системи економічних відносин
- традиції і структури соціального життя
- об’єктивне в духовній культурі
- науково-технічний прогрес та ін
Суб’єктивний чинник - посадові особи, приймаючи управлінське рішення, виходять з власного бачення проблеми, а зайняті в керуємих об’єктах керуються власним її сприйняттям, яке відчутно відрізняється від того, згідно з чим приймалося те чи інше управлінське рішення.
Система – це сукупність внутрішньо організованих і взаємопов’язаних між собою елементів (категорії, поняття, визначення явищ, предметів, процесів, досліджуваних об’єктів та ін.), які наділені певними властивостями та утворюють цілісність.
Система управління – сукупність взаємопов’язаних або взаємодіючих елементів, які функціонують на засадах ієрархічної побудови, під керівництвом єдиного центру, що дає змогу визначити мету та завдання діяльності, шляхи їх реалізації за посередництвом використання наявних ресурсів та механізмів управління.
Система державного управління за своїм змістом охоплює такі елементи, як: системоутворюючий фактор (конституційно визначені цілі суспільства та держави) – суб’єкти управління (управляючу систему) – взаємодію (управлінську діяльність/процес) – суспільну систему (об’єкти управління), тобто сфери і галузі суспільного життя.
Наука розглядає суспільство як цілісну, складну, динамічну самокеровану систему, розвиток якої підпорядкований об’єктивно діючим законам. Як складна система суспільство, у свою чергу, складається із підсистем різного роду (класи і нації, професійні, вікові та інші соціальні групи і прошарки, трудові колективи, громадські організації та ін.) і розвивається під впливом механізмів соціальної регуляції.
Управління зазвичай здійснюється в системах “людина – техніка”, “людина – технологія”, “людина – природа”, “людина – техніка (технологія) – природа” та ін., але відбувається це саме тому, що в них первинною, “керуючою” складовою виступає людина, та й створені вони з метою обслуговування інтересів саме людини. Будь-яка система, будь-яке явище і речовина природи набувають для людини сенс тільки в разі співвідношення їх з потребами, інтересами і цілями життєдіяльності людини. Тому управління починається тоді, коли в яких-небудь взаємозв’язках, відносинах, явищах, процесах наявні свідомий початок, інтерес і знання, цілі й воля, енергія і дії людини. Отже, управління як суспільне явище – це свідома діяльність, свідоме регулювання (впорядкування) суспільних відносин.
Управління знаходиться в низці явищ “другої” (штучної) природи, які виникли і розвинулись протягом всієї історії людської цивілізації. Воно утворене людьми з метою свідомої саморегуляції їх життєдіяльності й залежить від стану суспільства, його закономірностей і форм, ідеалів і цінностей, від рівня розвитку й організації людського потенціалу.
Розглядаючи сутність суспільного управління, неможливо обминути такий суспільний інститут, таку категорію як “держава”.