3.Місце історії української культури в системі гуманітарного значення

У полікультурному і багатонаціональному світі особливої актуальності набуває науковий підхід до вивчення історії української культури. Важливе значення має формування у майбутніх фахівців адекватної моделі вітчизняної культури, яка забезпечить успішну орієнтацію і толерантне співіснування серед політичних, конфесійних та інших соціокультурних відмінностей у процесі розбудови правової держави.

Важливим вектором розвитку у даному напрямку є підготовка кадрів з відповідною культурологічною готовністю, що забезпечить резерв та потенціал у демонстрації взірців демократичної культури та цінностей громадянського суспільства. Вивчення людського суспільства через його культуру надзвичайно актуальне у наш час, оскільки сьогодні стало очевидним, що лише економічні та політичні характеристики не можуть дати повного розуміння соціальних явищ. Аналіз духовних цінностей, що переважають у тому чи іншому суспільстві, допомагає виявити не тільки рівень його розвитку, але й зрозуміти, чому те чи інше суспільство живе так, а не інакше.

Курс історії української культури розширює багаж гуманітарних знань, так необхідних сучасній молоді для формування естетичних поглядів особистості і усвідомлення важливості духовної сфери соціального буття. Вивчення культури як суспільного явища допоможе пояснити численні процеси духовного і соціального життя, надасть можливість систематизувати, класифікувати та впорядкувати велике розмаїття форм людської діяльності. Навчальна дисципліна "Історія української культури" відкриває цикл гуманітарних дисциплін, що викладаються у ВНЗ. Вона дає уявлення про роль і знання культури у соціальному житті, знайомить з численними пам'ятками української культури, досягненнями українських митців в Україні та за її межами. Особливістю цього навчального предмету є те, що вивчення суспільства пов'язано із заглибленням у світ його мистецтва, літератури, духовних цінностей. Історія української культури дає можливість осягнути як єдиний комплекс: живопис, поезію, релігію та інші сфери творчості народу, робить доступним осягнення глибин його естетичних пристрастей та вподобань у конкретний історичний період.

4.Структура навчального курсу історія української культури

Структура курсу:

• складається із двох кредитів ЕСТS;

• двох модулів:

• перший поділяється на два змістовних модуля. У першому змістовному модулі 6 лекцій і 6 семінарів, у другому - 3 лекції і 3 семінари.

• другий є індивідуальним науково-дослідним завданням (ІНДЗ).

• Поняття "дисциплінарна структура" стосується основних і другорядних предметів, що є теоретичним підґрунтям курсу.

• До основних відноситься "Історія України", "Культурологія";

• до другорядних - "Соціологія", "Етнологія", "Етнографія", "Всесвітня історія", "Мистецтвознавство", "Соціологія", "Етнопсихологія", "Політологія", "Політична економіка" та ін.

5.Культура національна і вселюдська

Вселюдські цінності - це не просто сума матеріальних та духовних цінностей всіх народів, а синтез вищих досягнень рук і розуму людства, квінтесенція всієї цивілізації. В економічній сфері - це товарно-грошові відносини, ринок, тощо; в соціально-політичній - правова держава, парламент, право на самовизначення, суверенітет тощо; в духовній сфері - найвидатніші досягнення науки, культури і мистецтва; в сфері моралі - закони й норми поведінки і взаємовідносин людей та народів. Такий підхід дає можливість побачити, що термін "вселюдські цінності" є більш коректним, ніж "загальнолюдські цінності". А по-друге, показує необхідність відмови від поділу вселюдських цінностей за ідеологічними, політичними та іншими ознаками. Різноманітність національна - це захист популяції Homo Sapiens від випадкових мінливостей долі. Адже кожна національна культура, кожна традиція - це пам'ять про досвід Людини. Втрата національної, а отже і культурної різноманітності, подібно до втрати різноманітності генетичної, вкрай небезпечна для майбутнього людства. Історія людства показує виникнення і поєднання народної, колективної та індивідуальної творчості. Між цими видами можуть бути різні зв'язки, що залежить в цілому від рівня культури даного суспільства. Та хоч би який період і хоч би яке суспільство ми взяли, не можна знайти окремого існування цих трьох видів творчості. Від того, як певне суспільство визначає характер взаємодії цих форм творчості, значною мірою залежить його історичне місце і роль серед інших суспільств".Буття людини є суспільним, а отже життя конкретної людини розгортається в конкретній системі суспільних відносин. Кожна людина діє у певній суспільній групі, що має національні, професійні, комунікативні та інші ознаки. Поступово в процесі онтогенетичного, професійного, духовного розвитку людина засвоює ці сутнісні ознаки, навчається їх відтворювати в життєдіяльності. Таким чином, результати життєтворчої активності людини набувають певних суспільних ознак. Ігнорування інтересів та культурних надбань будь-якого народу може обернутися трагедією для нього і великими втратами для людства. Адже народ і його культура - це частка людства та всесвітньої культури, а із втратою частки збіднюється й може зникнути і ціле.

До 01000218008слов'ян належать сучасні 0301001011%українці, 010011108білоруси, 0000300108болгари, 0910608100008лужичани, 0900005040011%македонці, 090018008поляки, 0001118008росіяни, 010510108серби, 01000205011%словенці, 01000200008словаки, 05010200108хорвати, 070100030111%чорногорці, 0705108чехи, давні 09000001118011000218008полабські та 0900011180110002180081поморські слов'яни. Нащадками 0001110911%іллірійців є сучасні 000100011%албанці.

Про походження індоєвропейців у сучасній науці ведеться багато суперечок, висунуто безліч різноманітних теорій, найпопулярнішими з яких є «курганна» та «індійська», а менш авторитетними - «анатолійська» та «навколо чорноморська» гіпотези походження індоєвропейців. 6. Визначення поняття «індоєвропейство». Індоєвропеїстика як наука

Синонім терміну «індоєвропейство» є слово «індоєвропейська сім’я народів». Індоєвропейцями називають носії 00040102100050911801000208індоєвропейських мов.

До індоєвропейців відносяться багато давніх та сучасних народів: 011005008вірмени, 0000108балти, 0051000011%германці, 0105008греки, 0001110911%іллірійці, 000410911%індійці, 0100011%іранці, 010001008італіки, 0905018108кельти, 01000218008слов'яни, 020100108тохари, 04100010911%фракійці, 04110310911%фрігійці, 05051108хетти.

При цьому до балтів відносяться сучасні 090010210911%латвійці та 0908100211%литовці, а також давні 09111108прусси та деякі інші племена, сучасні германські народи — це 00211110911%австрійці, 0003010911%англійці, 000011%данці, 00000000411%голландці, 091011%німці, 090102050611%норвежці, 041080708фризи, 0802050408шведи, 0100000411%ісландці, давні 00108готи, 00000400008вандали та багато інших давньогерманських племен.

Іранське походження мають 0050104061%белуджі, 010180111гілянці, 09051108перси, 09110408курди, 09000705004001000111мазендаранці, 09105108008осетини, 09000081118010001004081памирські народи, 010010800018111сарикольці, 0200040608008таджики, 020000811%талиші, 0070310180111язгулямці.

До 010001008італіків належали 0900108008латини (предки 0008001801римлян, від 09001080118000000200латинської мови яких походять 000000011801000208романські мови, що включають 01000109118000000200італійську, 041000110718000000200французьку, 091002000100018118000000200провансальську, 000510100000118000000200ретороманську, 010000118000000200іспанську, 0900100000118000000200каталонську, 0901110300018118000000200португальську, 001010118000000200румунську, 0900040002118000000200молдавську мови), 0910081оски та 03001108умбри.

Нащадками 0905018108кельтів є 080100000411%шотландці, 0100000411%ірландці, 010510011%бретонці та інші.

091103000000031001050700%091103000000031001050700%22%22%ABКHYPERLINK%20%22http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D1%96%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%B7%D0%B0%22урганна%20гіпотеза%BB%22урганна%20гіпотеза%BB"«КHYPERLINK "%22урганна%20гіпотеза%BB%22%ABКHYPERLINK%20%22%22%ABКHYPERLINK%20%22http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D1%96%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%B7%D0%B0%22урганна%20гіпотеза%BB%22урганна%20гіпотеза%BB"урганна гіпотеза» передбачає, що прабатьківщиною індоєвропейців була територія Північного Причорномор'я в межиріччі 001010Дніпра та 0000300Волги, а самі вони були напівкочовим населенням степових районів сучасних сходу 0301001000України та півдня 0001118Росії, що жило в цих місцях в V-IV тис. до н.е. З предками індоєвропейців, відповідно до цієї гіпотези, ідентифікується населення, що відносилося до 0105105040180110031021180000101811100середньостогівської, самарської та 000000101811100ямної культури. В подальшому у зв'язку з переходом цих племен до 01000700208090210бронзового віку та прирученням коня почались інтенсивні міграції індоєвропейских племен у різних напрямках. При цьому проходила мовна асиміляція індоєвропейцями місцевого доіндоєвропейского населення, що призводило до того, що сучасні носії індоєвропейських мов значно відрізняються за расово-антропологічним типом.

В епоху Великих географічних відкриттів та наступній масовій європейській колонізації індоєвропейскі мови набули поширення на різних материках у багатьох країнах світу:Америці, Південній Африці, Австралії, Новій Зеландії.

Катрін Креселль, австралійська вчена-антрополог, лінгвіст, піддала сумніву факт, що індоєвропейські мови виникли у межиріччі Дніпра і Волги.

Існує також «анатолійська» та «навколочорноморська» гіпотези походження індоєвропейців.