1.Історія української культури як цілісна міждисциплінарна наука про відомості української культури в процесі її зародження, формування й розвитку

Історія української культури як цілісна міждисциплінарна наука, присвячена питанням теорії культури,

зокрема, співвідношенню суспільства, особистості і культури, культурної політики. Основний зміст курсу складає історія культури у всьому її просторово-часовому різноманітті. Вона несе також основне педагогічне навантаження, оскільки розвиває ерудицію і виховує повагу до творчої спадщини людства. Почуття патріотизму і національна самосвідомість формуються завдяки вивченню української культури та її місця у контексті світової культури. Історія української культури досліджує культуру як багатогранне, складне суспільне явище, як спосіб 008111809180408008життя людини, що виражає його родову специфіку і призначення. Оскільки культура охоплює всі 008040804118018001110180408008види діяльності людини, його помисли і почуття,розум і волю, то вона є невід'ємним атрибутом людського існування. Жодна сфера 0081118життя - чи то 0000001000економіка чи 09001108000політика, сім'я або освіта, мистецтво, 090100018011118моральність, дозвілля  - неможливе поза 09101811100культурою. Становлення культурологічної думки почалося у стародавньому світі, її розвиток мав свої особливості у Середні віки і Новий час. Виникнення української культурологічної думки пов'язане з діяльністю Кирило-Мефодієвського братства. У Статуті Братства, у відозвах “До братів українців”, “До братів росіян”, “До братів поляків”, в творах його фундаторів - М. Костомарова (“Думки про історію Малоросії””, “Дві руські народності”), П. Куліша (“Повість про український народ”) - відстоюються ідеї культурної самобутності слов'янських народів, їх права на вільний розвиток, гарантований вільним федеративним союзом слов'янських республік. Значний внесок в розвиток культурологічної думки зробив М. Драгоманов, висував ідеї вільного розвитку народної культури у національну культуру. Цілісну концепцію історії української культури висунув М. Грушевський. Вона базувалася на тезах самобутності і самостійності української культури. Одним з перших він піддав сумніву і критиці теорію єдиної монолітної культури Київської Руси, доводив існування різних етноплемен ще за епохи трипільської культури. Не протиставляючи українську і російську культури, він все ж вважав першу більш близькою до європейської культури. Історія української культури досліджує реальний процес наступності культурного розвитку народу в різні епохи. Вона дає багатий матеріал, що свідчить про різноманіття культурних досягнень і цінностей, про внесок народів світу в українську культуру, про труднощі і протиріччя культурно-історичного процесу. Історія культури формує знання про культурну спадщину, про пошуки та відкриття, про пам'ятники матеріальної і духовної культури, про цінності і норми життя, ідеали і символи; досліджує походження, витоки культурних явищ, процес їх розповсюдження. Історія  культури - це передача від покоління до покоління пам'яті людства.