5. Іменники тім’я і вим’я, що звичайно відмінюються, як

життя, в родовому, давальному й місцевому відмінках однини

можуть приймати суфікс -ен-: тімені, вимені.

В і д м і н ю в а н н я і м е н н и к і в

ІІІ в і д м і н и

Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення

іменників ІІІ відміни. Закінчення, що трапляються як винятки,

взято в дужки. Знаком 0 показано нульове закінчення.

Від- Множина

мін-

ки

Однина

(незалежність, річ)

з основою на

нешиплячий

(незалежність)

з основою на

шиплячий (річ)

Н. 0, (-и) -і -і

Р. -і -ей, (-ів) -ей

Д. -і -ям -ам

З. 0 -і, (-ів) -і

О. -ю -ями -ями

М. -і, (-и) -ях -ах

Кл. -е, (-и) Як у наз. відмінку

1. У називному відмінку однини м’який знак пишеться тільки

після зубних (д, з, л, н, с, т, ц): доповідь, відомість, галузь, вісь,

49

осінь. Після літер, що позначають губні (б, в, м, п, ф), шиплячі,

та р м’який знак не пишеться: кров, Об, Перм, верф, ніч, жовч,

фальш, подорож.

2. В орудному відмінку однини всі іменники мають лише

закінчення -ю: тінню, честю, матір’ю, подорожжю, ніччю.

Проте в написанні основ цих іменників є певні особливості.

В основі іменника зберігається той самий голосний, що й у

називному – знахідному відмінку: сіль – сіллю (хоч солі),

мудрість – мудрістю (хоч мудрості), річ – річчю (хоч речі).

Перед закінченням -ю:

а) літери, які позначають зубні й шиплячі звуки, подвою-

ються, якщо __________вони стоять безпосередньо після літери – від-

повідника голосного звука (тобто між двома голосними):

ожеледдю, галуззю, піччю, подорожжю;

б) літери, які позначають зубні й шиплячі, не подвоюються,

якщо є збіг приголосних: більшістю, меншістю, областю;

в) після літер, які позначають губні, та р ставиться апостроф:

любов’ю, кров’ю, Об’ю, Перм’ю.

3. Іменник мати в непрямих відмінках уживається з

суфіксом -ір-, -ер-, у родовому й знахідному відмінках множини

має закінчення -ів: матері, матір, матір’ю, матерів, матерям,

матерями, при матерях.

В і д м і н ю в а н н я і м е н н и к і в

IV в і д м і н и

Однина Множина

Відмінки з основою на

нешиплячий

(теля)

з основою на

шиплячий

(лоша)

з основою на

нешиплячий

(теля)

з основою на

шиплячий

(лоша)

Н. -я -а -ята -ата

Р. -яти -ати -ят -ат

Д. -яті -аті -ятам -атам

З. Як у наз. відмінку Як у наз. або род. відмінку

О. -ям -ам -ятами -атами

М. -яті -аті -ятах -атах

Кл. Як у наз. відмінку Як у наз. відмінку

50

1. У цих іменниках в усіх непрямих відмінках, крім орудного

однини, з’являється суфікс -ат-. В орудному відмінку іменники

мають лише закінчення -ам: каченям, гусям, лошам, коліщам.

2. Зразок відмінювання іменників ім’я, плем’я:

Відмінки Однина Множина

Н. ім’я імена

Р. імені, ім’я імен

Д. імені іменам

З. ім’я імена

О. іменем, ім’ям іменами

М. (в) імені іменах

Кл. Як у називному відмінку

Відмінювання множинних іменників

Відмінки 1-й тип 2-й тип 3-й тип 4-й тип

Н. ножиці сходи сани вила

Р. ножиць сходів саней вил

Д. ножицям сходам саням вилам

З. ножиці сходи сани вила

О. ножицями сходами саньми вилами

М. (на)

ножицях

сходах санях вилах

Кл. Як у називному відмінку

У к р а ї н с ь к і п р і з в и щ а

(За матеріалами: Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні

імена людей: Словник-довідник. – К.: Наукова думка, 1996)

Українські прізвища дуже різноманітні за джерелами ви-

никнення і граматичною будовою. Прізвища належать до імен-

ників, але за походженням, будовою та особливостями відміню-

вання їх ділять на дві групи: прізвища прикметникового типу та

прізвища іменникового типу.

Статеве розрізнення чітко простежується в прізвищах, які є

за походженням прикметникового типу . До них належать:

51