Iншого слова

Головдержслужба,

Держбанк, Нацбанк,

облдержадмiнiстрацiя

Скорочення наукових ступенів, учених звань і посад

д.б.н

к.б.н.

д.в.н.

к.в.н.

д.г.н.

к.г.н.

д.г.-м.н.

к.г.-м.н.

д.н.держ.упр.

к.н.держ.упр.

д.е.н.

доктор біологічних наук

кандидат біологічних наук

доктор ветеринарних наук

кандидат ветеринарних наук

доктор географічних наук

кандидат географічних наук

доктор геолого-мінералогічних наук

кандидат геолого-мінералогічних наук

доктор наук з державного управління

кандидат наук з державного управління

доктор економічних наук

35

к.е.н

д.і.н.

к.і.н.

д.м.н.

к.м.н.

д.мист.

к.мист.

д.пед.н.

к.пед.н.

д.психол.н.

к.психол.н.

д.с.-г.н.

к.с.-г.н.

д.т.н.

к.т.н.

д.фарм.н.

к.фарм.н.

д.ф.н.

к.ф.н.

д.ф.-м.н.

к.ф.-м.н.

д.філос.н.

к.філос.н.

д.х.н.

к.х.н.

д.ю.н.

к.ю.н.

акад.

проф.

чл.-к.

м.н.с.

н.с.

с.н.с.

провідн.н.с.

головн.н.с.

кандидат економічних наук

доктор історичних наук

кандидат історичних наук

доктор медичних наук

кандидат медичних наук

доктор мистецтвознавства

кандидат мистецтвознавства

доктор педагогічних наук

кандидат педагогічних наук

доктор психологічних наук

кандидат психологічних наук

доктор сільськогосподарських наук

кандидат сільськогосподарських наук

доктор технічних наук

кандидат технічних наук

доктор фармацевтичних наук

кандидат фармацевтичних наук

доктор філологічних наук

кандидат філологічних наук

доктор фізико-математичних наук

кандидат фізико-математичних наук

доктор філософських наук

кандидат філософських наук

доктор хімічних наук

кандидат хімічних наук

доктор юридичних наук

кандидат юридичних наук

академік

професор

член-кореспондент

молодший науковий співробітник

науковий співробітник

старший науковий співробітник

провідний науковий співробітник

головний науковий співробітник

36

Розділ 3. Граматична парадигма самостійних

частин мови в дiлових паперах

3.1. Іменник

Іменник як частина мови.

Відмінювання іменників.

Українські прізвища.

Творення й відмінювання імен по батькові.

Рід і особливості вживання назв осіб за професією, посадою

тощо.

Звертання.

Віддієслівні іменники.

Іменник – це самостійна частина мови, що означає

предметність, відповідає на питання хто? (до істот) і що? (до

неістот), виконує синтаксичну функцію як головних членів ре-

чення (підмет, присудок), так і другорядних (додаток, означення,

обставина).

За значенням іменники поділяються на назви істот і

неістот.

Назви істот поділяються на:

а) назви осіб (тобто назви людей за різними ознаками, назви

міфологічних істот, персонажів тощо): начальник, завідувач, по-

коївка, помічник, Микола, Петрук; Дажбог, Мавка;

б) назви тварин (тобто назви всіх представників тваринного

світу, включаючи найпростіших): корова, лоша, мікроб.

Назви неістот поділяються на:

а) назви чітко окреслених предметів і понять (тобто назви

охоплюваних зором речей, деталей, частин тіла, різних мір, мі-

сяців, днів тижня тощо): стіл, олівець, портфель, ключ, дуб, рука,

метр, кілограм, липень, середа;

37

б) назви нечітко окреслених предметів і понять, тобто назви

предметів, що не охоплюються зором, не мають чітких меж,

збірні назви територій, речовин, явищ, почуттів, дій, станів,

ознак, ігор, абстрактних понять тощо): поле, шлях, космос, гурт,

народ, листя, пшениця, фірма, граніт, сум, волейбол, сон, про-

грес, Крим, Полісся.

Іменники бувають загальні і власні.

Загальна назва дається багатьом однаковим предметам:

чоловік, слухач, місто, управління, журнал, день, незалежність.

Власна назва дається окремому предметові, щоб відрізнити

його від інших подібних: Луценко, Володимир, Київ, “Інформа-

ційний бюлетень НАДУ”, Національна академія державного

управління при Президентові України, Чумацький Шлях.

Рід іменників