1. Прізвища у формі повних прикметників і дієприкметників

осіб чоловічої статі, що закінчуються на -ий (-ій): Бідний,

Луговий, Нижній та ін., а прізвища осіб жіночої статі, що

закінчуються на -а (-я): Бідна, Лугова, Нижня та ін. Ці власні

назви відмінюються як прикметники твердої або м’якої групи.

Досить поширений різновид прізвищ цієї групи має суфікси -

ськ-, -цьк-, -зьк-: Білоцерківський (-а), Волоський (-а),

Горницький (-а), Збанацький (-а), Яворницький (-а), Сиволозький

(-а) та ін. Ці прізвища відмінюються як прикметники твер-дої

або м’якої групи чоловічого і жіночого роду.

2. Прізвища, що походять від нечленних (коротких) форм

якісних і відносних прикметників (Буй, Глух, Куц, Молод),

нечленних форм дієприкметників (Бажан, Рубан, Припхан,

Продан). Ці прізвища втратили граматичні ознаки прикметників

(дієприкметників) і відмінюються як іменники твердої, м’якої або

мішаної групи ІІ відміни.

Жіночі прізвища цього типу не відмінюються: Молод (Глух,

Буй, Куц), Ірини Молод (Глух, Буй, Куц), Іриною Молод (Глух, Буй,

Куц) та ін.

3. Прізвища, що мають форму присвійних прикметників,

виникли здебільшого як назви сина (дочки) від імені чи

прізвиська батька або матері й утворилися за допомогою суфіксів

-ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Андрухів, Грицьків, Кирчів, Лесів,

Гуреїв, Петров, Домчин, Ільїн. Сюди ж належать прізвища на

-ишин (-їшин), утворені від назви матері на -иха: Іванишин (син

Іванихи), Яремчишин (син Яремчихи), Яцишин (син Яцихи),

Дячишин (син дячихи), Андріїшин (син Андріїхи) тощо. Такі

прізвища відмінюються.

У прізвищах на -ів звук і чергується з о після твердих при-

голосних (Степанів, бо Степан; Якимів – Якимова, бо Яким) і з е

після м’яких та шиплячих приголосних (Іванців – Іванцева, бо

Іванець; Лукашів – Лукашева, бо Лукаш).

У деяких місцевостях України жіночі прізвища на -ів збі-

гаються з чоловічими, як-от: Оксана Михайлів, Любов Гриців,

Тетяна Луців. У таких випадках вони сприймаються як іменники і

не відмінюються (Марини Михайлів, Марині Михайлів).

52

Слід підкреслити, що останнім часом у правило про відмі-

нювання прізвищ на -ів, -їв внесено зміну. Ще донедавна

відмінювання за типом Федорів – Федоріва – Федоріву, Лесів –

Лесіва – Лесіву та ін. вважалося ненормативним. Але у зв’язку з

тим, що правило про чергування і з о, е в непрямих відмінках

таких прізвищ не знайшло одностайної підтримки в сучасній

мовній практиці, найновіші правописні джерела рекомендують

вважати нормативними обидва варіанти відмінювання – з чергу-

ванням і без нього. Див., зокрема, зразки відмінювання, подані в

довіднику “Культура української мови” за ред. В.М.Руса-

нівського (К., Либідь, 1990. – с. 106–107).

До іменникових, а не прикметникових прізвищ належать

також прізвища з суфіксом -ин, що означали національну

належність: Волошин, Грузин, Сербин, Турчин. Орудний відмінок

однини в чоловічих прізвищах цього типу має закінчення -ом (а

не -им): Іваном Волошином, Петром Сербином та ін.

Жіночі прізвища цього типу, однозвучні з чоловічими, не

відмінюються: Олена Грузин, Олени Грузин, Олені Грузин.

До прізвищ іменникового типу належать: