
- •Коротка анотація
- •Розділ 1 мета і завдання дипломної роботи
- •2.4. Завдання на виконання дипломної роботи
- •Розділ 3 структура і зміст дипломної роботи
- •Структура дипломної роботи
- •Глибина аналізу фахових науково-методичних джерел визначається потребами дослідження: для рівня підготовки «спеціаліст» – не менше 20-30 джерел. Приклад оформлення підрозділу наведено у додатку 4.
- •Розділ 4 Правила оформлення дипломної роботи
- •4.1. Загальні вимоги
- •4.2. Нумерація
- •4.3. Ілюстрації
- •4.4. Таблиці
- •Аналіз структури і динаміки кредиторської заборгованості підприємства
- •Аналіз плато- та кредитоспроможності підприємства (назва)
- •4.5. Формули
- •4.6. Правила цитування та посилання на використані джерела
- •4.7. Додатки
- •Розділ 5 контроль над ходом виконання дипломної роботи
- •Розділ 6 процес підготовки та захисту дипломної роботи
- •У своїх відповідях студент повинен продемонструвати знання всіх розділів роботи, достатній рівень теоретичної і професійної підготовки. Розділ 7 рекомендований перелік тем дипломних робіт
- •Розділ 8 Орієнтовні плани окремих тем дипломних робіт
- •Тема: «Облік та аналіз розрахунків з оплати праці»
- •Тема: «Облік витрат, пов’язаних з експлуатацією основних засобів»
- •Тема: «Організація бухгалтерського обліку на підприємстві: теорія та практика»
- •Тема: «Контроль матеріальних витрат підприємства та оцінка достовірності їх обліку»
- •Тема: «Організація і методика проведення ревізій»
- •1.Тема дипломного проекту (роботи)_________________________________
- •2.Строк здачі студентом закінченого проекту (роботи)________________
- •4.Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які належать розробці) ________________________________________________
- •6. Дата видачі завдання_____________________________________________
- •Календарний план
- •Анотація
- •Огляд спеціальної літератури з обліку основних засобів та витрат, пов’язаних з їх експлуатацією
- •Нормативні документи з обліку витрат, пов’язаних з експлуатацією основних засобів
- •Розділ 1 теоретичні основи обліку витрат, пов’язаних з експлуатацією основних засобів
- •1.1. Економічна сутність та класифікація витрат, пов’язаних з експлуатацією основних засобів
- •1.2. Огляд літературних джерел з обліку витрат, пов’язаних з експлуатацією основних засобів
- •Загальна інформація про досліджуване підприємство
- •Оцінка стану організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві
- •Список використаних джерел
Аналіз плато- та кредитоспроможності підприємства (назва)
за 2008-2010 роки
№ п/п |
Показники |
2008 р |
2009 р. |
2010 р. |
Відхилення 2010 р. від 2008 р. (+, -) |
1 |
Коефіцієнт ліквідності поточної |
|
|
|
|
2 |
Коефіцієнт швидкої ліквідності |
|
|
|
|
3 |
Коефіцієнт абсолютної ліквідності |
|
|
|
|
Таблиця друкується 14 шрифтом 1,5 інтервалом, але, при бажанні, якщо це покращить вигляд роботи, може друкуватись 12 шрифтом з одинарним інтервалом. При цьому дозволяється в дипломній роботі поєднувати таблиці, надруковані 14 та 12 шрифтом .
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку дипломної роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку - бокових.
Якщо текст в графі таблиці повторюється його можна заміняти знаком «- // -». Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
4.5. Формули
При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.
Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.
Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).
Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.
Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.
Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.
Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.
Приклад. На практиці як міру ризику використовують показник дисперсії активу D(x), який визначають за формулою (4.3).
(4.3) |
де ri ‑ i-й рівень значення динамічного ряду прибутковості активу;
‑ середнє
хронологічне значення прибутковості
активу;
n ‑ кількість спостережень (рівнів).
Формули мають бути пронумерованими. Нумерувати слід тільки основні формули, на які треба зробити посилання. Формули і рівняння треба нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відділених крапкою. Наприклад: формула (4.3) – четверта формула третього розділу.
Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.