17. Рішення «зробити або купити».

Завдання "зробити або купити" полягає в прийнятті одного з двох рішень: робити комплектуючий виріб самим (якщо це в принципі можливо) або ж купувати в іншого виробника. Самостійне виробництво комплектуючих знижує залежність підприємства від коливань ринкової кон'юнктури. Підприємство може стійко функціонувати поза залежності від складається на ринку ситуації. У той же час, висока якість і низьку собівартість комплектуючих швидше забезпечить виробник, який спеціалізується на їх випуску. Тому, відмовляючись від власного виробництва і приймаючи рішення про закупівлю комплектуючих у спеціалізованого постачальника, підприємство отримує можливість підняти якість і знизити собівартість, проте потрапляє при цьому в залежність від навколишнього економічного середовища.

^ Рішення на користь закупівель, якщо: - потреба в комплектуючому виробі невелика;

- Відсутні необхідні для виробництва комплектуючих потужності; - відсутні кадри необхідної кваліфікації.

^ Рішення проти закупівель і на користь власного виробництва приймається в тому випадку, коли: - потреба в комплектуючих виробах стабільна, і досить велика; - комплектуючий виріб може бути виготовлене на наявному обладнанні.

У сфері забезпечення виникають типові проблеми, розв'язати які потрібно у будь-якому виробництві, а саме:

– зробити чи купити? – встановити, які компоненти (складові частини) кінцевого виробу виготовлятимуться на власних потужностях, а які стануть предметом закупівлі;

– скільки купити та скільки зробити? – формування відповіді на це запитання вимагає організації процедур прогнозування потреб ринку, планування потреб матеріалів, становлення можливостей виготовлення власними потужностями та величини впливу внутрішніх і зовнішніх чинників;

– де купити? – відповідь на це запитання вимагає встановлення джерел закупівлі та відповідних постачальників;

– коли купити? – відповідь на це запитання може бути результатом здійснення відповідної політики закупівлі, сформованої за умов реалізації оптимальної для чинних умов системи управління запасами.

Розглянемо першу з вищезгаданих проблем.

Вирішення завдання "Зробити або купити" так званого "завдання МОВ" в англомовній літературі – Make-or-Buy Problem)*70 вимагає обґрунтованої відповіді на питання про самостійне виробництво потрібних підприємству деталей, комплектуючих виробів і т. ін. або закупівлі їх із зовнішніх джерел.

Основним критерієм оптимальності під час розв'язання "завдання МОВ" є максимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунтованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво матеріалів (деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю.

Рішення на користь закупівель комплектуючих може бути прийняте, якщо:

– потреба в комплектуючому виробі невелика;

– є велика гнучкість у виборі можливих джерел постачань і виробів-замінників;

– відсутні необхідні для виробництва комплектуючих потужності;

– відсутні адміністративний або технічний досвід для виготовлення потрібних виробів.

Рішення проти закупівель і на користь власного виробництва приймається тоді, коли:

– потреба в комплектуючих виробах стабільна і досить велика;

– наявні постачальники не можуть забезпечити необхідних стандартів якості виробів;

– необхідно зберігати комерційну таємницю в області технології виробництва;

– комплектуючі вироби можуть бути виготовлені за наявних виробничих потужностей.