- •29 Некласична психологія та методологічне запозичення.
- •28. Класична і некласична психологія
- •77. Принцип системності . Елементаризм.Холізм. Редукціонізм.
- •78. Система «організм» -«середовище». Психічна регуляція поведінки. Системність і доцільність. Системність і проблема научення.
- •5. . Поняття парадигми та наукової революції за т. Куном.
- •44. Категорія образу. Розумове і сенсорне. Первинні і вторинні якості.
- •45. Категорія образу. Образ як подібність об'єкта. Образ і асоціації.
- •46. Категорія образу. Проблема побудови образу. Інтенція та актуалізація образу.
- •47. Категорія образу. Образ і дія. Цілісність образу. Розумовий образ і слово. Образ та ніформація.
- •48. Категорія дії. Дія свідомості і дія організму. Асоціація як попередня ланка.
- •49 Категорія дії.Неусвідомлені дії. Маскул як орган дії.
- •50. Від сенсомоторного дії до інтелектуального. Інтеріорізація дій. Настанова.
- •94. Катарсис як емоційне збудження, очищення від прогресуючого напруження і як процес саморозвитку особистості
- •51. Категорія мотиву. Локалізцаія. Афект і розум
- •52. Категорія мотиву. Проблема волі. Мотив у структурі особистості. Природне і моральне.
- •53. Категорія мотиву Мотив і поле поведінки. Домінанта. Переборення постулату про рівновагу організму з середовищем.
- •54. Категорія стосунку. Різноманітність типів стосунків. Роль стосунків в психології. Сотсунок як базисна категоря.
- •20.Біхевіоральние науки
- •6. Теорія критичного реалізму к.Поппера та принцип фальсифікації гіпотез.
- •19.Сучасне уявлення про теоретичні та емпіричні методи психології.
- •72. Принцип детермнізму. Причинність і детермінізм в методології науки. Макросоціальний та мікросоціальний деремінізм.
- •71. Причинність як принцип наукового пояснення .Біологічний детермінізм та класична картина світу. Психічний детермінізм. Виникнення уявлень про психологічну причинність.
- •60.Категорія особистості. Теорія особистості з позиції категоріального аналізу психології. Постулати теорії особистості.
- •57. Категорія особистості.Становлення поняття”особистості” в психології. Існування особистості як психологічна проблема.
- •59. Категорія особистості. Потреба персоналізації і мотиви поведінки індивіда. Особистість у спілкуванні та діяльності. Менталітет особистості.
- •85. Гіпотеза психофізичної взаємодії. Психофізичний паралелізм. Єдиний початок фізичного, фізіологічного та психічного.
- •84. Монізм, дуалізм, плюралізм.
- •36. Положення, що стосуютьс яприроди людини. Детермінзм- свобода.
- •40.Положення, про природу людини.Раціональність - ірраціональність .
- •39. ОСновні положення про природу людини. Пізнаваність – не пізнаваність.
- •38. Основні положення, що стосуються природи людини Суб'єктивність - об'єктивність.
- •37. Основні положення що тсосуються природи людини. Незмінність – мінливість.
- •34. Основні положення про природу людини.Холизм-элементализм.
- •81. Принцип розвитку. Розвитоку психіки у філогенезі Роль спадковості і середовища в спадковіому розвитку.
- •88. Психогностична проблема. Рефлексія в науковому пізнанні.
- •55. Категорія переживання. Переживання і розвиток особистості.
- •56. Переживання як предмет психології. Переживание как феномен культуры
- •89. Психодуховна проблема. Категорія «переживання» в психології.
57. Категорія особистості.Становлення поняття”особистості” в психології. Існування особистості як психологічна проблема.
Становлення поняття”особистості” в психології.
Особистість — це не суто психологічне поняття, і вивчається вона всіма суспільними науками — філософією, соціологією, етикою, педагогікою та ін. Розумінню природи особистості сприяють література, музика, образотворче мистецтво. Особистість відіграє значну роль у вирішенні політичних, економічних, наукових, культурних, технічних проблем, загалом у піднесенні рівня людського буття.
Категорія особистості посідає в сучасних наукових дослідженнях і в суспільній свідомості одне з центральних місць. Завдяки категорії особистості постають можливості для цілісного підходу, системного аналізу та синтезу психологічних функцій, процесів, станів, властивостей людини.
У психологічній науці не існує загальноприйнятого визначення природи особистості. Епоху активного наукового вивчення проблем особистості можна умовно поділити на два етапи. Перший охоплює період з кінця XIX до середини XX ст. і приблизно збігається з періодом становлення класичної психології. У цей час були сформульовані фундаментальні положення про особистість, закладені основні напрями дослідження психологічних особливостей особистості. Другий етап досліджень проблем особистості розпочався у другій половині XX ст.
Важливим теоретичним завданням психологічної науки є розкриття психологічних засад тих психологічних властивостей, які характеризують людину як індивіда, особистість та індивідуальність.
Особистість має три найважливіші психологічні характеристики: стійкість, єдність та активність. Виділяють також три основні під структури особистості: можливості, властивості та направленість.
До можливостей особистості відносяться рівень розвитку її пізнавальних, емоційно-чуттєвих та вольових психічних процесів, загальні здібності, розвинена пам’ять з усіма її культурними нашаруваннями.
До властивості особистості відносяться темпераментний характер та спеціальні здібності.
Направленість особистості виявляє мету, яку ставить перед собою людина, прагнення, мотиви, відповідно до яких вона діє. Мотивами виступають природні та психодуховні потреби, а також переконання людини.
Головну роль у процесах формування та розвитку особистості відіграють виховання, навчання та освіта. Процес розвитку особистості відноситься до психологічного періоду, а цілеспрямоване формування – до педагогічного. Процес формування ставлення та розвитку особистості відбувається протягом усього життя людини у різних соціальних інститутах, де вона грає різні соціальні ролі: у сім’ї, навчальних закладах, професійних та трудових колективах, групах стимулювання тощо.
"Поняття особистості визначає людського індивіда як члена суспільства, узагальнює інтегровані в ньому соціально значимі риси" (І. С. Кон).
"Особистість - це індивід, який визначив свою діяльну позицію до всього, що його оточує: до праці, до суспільного ладу, до боротьби мас, до завдань колективу, до долі іншої людини" (П. Є. Кряжев).
"Особистість - людина як суспільний індивід, суб'єкт пізнання і об'єктивного перетворення світу, розумна істота, яка володіє мовою і здатна до трудової діяльності" (А. В. Петровський).
"Особистість - людина як носій свідомості" (К. К. Платонов).
"Особистість - це людина, взята в системі таких психологічних характеристик, які соціально зумовлені, проявляються в суспільних за природою зв'язках і відносинах, є стійкими і визначають моральні вчинки людини, котрі мають істотне значення для неї самої і тих, хто її оточує" (Р. С. Немов).
