Динаміка рівня безробіття в україні

Рік	Рівень безробіття за методологією МОП, %	Стандартизований рівень безробіття прямим методом	Абсолютне відхилення, процентні пункти
1997	8,9	—	—
1998	11,3	10,9	– 0,4
1999	11,9	11,3	– 0,6
2000	11,7	11,3	– 0,4

Отже, завдяки стандартизації можна ілюмінувати вплив струк­тури економічно активного населення на рівень безробіття. На нашу думку, найдоцільніше здійснювати стандартизацію рівнів безробіття прямим і опосередкованим методами. Результати стандартизації можуть бути використані при вікових групах, що дасть змогу ефективніше управляти ринком праці взагалі, зокрема у сфері безробіття.

2. Показники ринку праці

Вивчити тенденції зайнятості можна тільки на основі системного підходу до його статистичного аналізу, який дає змогу виявити глибокі відмінності структури і складу пропозиції робочої сили як на повному, так і на зареєстрованому ринку праці.

Метою статистичного спостереження повного ринку праці є визначення загальних обсягів зайнятості населення, сфер прикладання його праці та впливу ринкових перетворень на сферу соціально-трудових відносин, а також розмірів безробіття, його причин і тривалості.

В основу методологічної бази системи проведення спостережень та формування показників покладено міжнародні стандарти, ухвалені Міжнародною Організацією Праці та Євросоюзом, зокрема резолюцію 13-ї Міжнародної конференції статистиків праці щодо статистики економічно активного населення, зайнятості, безробіття та неповної зайнятості.

Основними показниками на повному ринку праці є:

• економічно активне населення (робоча сила відповідно до міжнародної термінології);

• рівень економічної активності населення;

• зайняті економічною діяльністю;

• рівень зайнятості;

• безробітні за методологією МОП;

• рівень безробіття за методологією МОП.

Метою статистичного спостереження процесів, що відбуваються на зареєстрованому ринку праці, є забезпечення інформаційного моніторингу державного регулювання процесів, що відбувається у сфері соціально-трудових відносин.

Зареєстрований ринок праці охоплює саме ту частину населення повного ринку праці, яка звернулася за допомогою у працевлаштуванні до державної служби зайнятості. Зареєстрований ринок праці найпридатніший для державного регулювання процесів на ринку праці та забезпечення соціального захисту безробітних у результаті існування інструментів такого впливу (установ державної служби зайнятості) та оперативної інформації щодо його стану.

Формування методологічної бази й системи показників про стан зареєстрованого ринку праці здійснюється на підставі національної нормативно-законодавчої бази, з урахуванням міжна- родного досвіду й необхідності забезпечення оперативного моніторингу реалізації Державної програми зайнятості та інших законодавчих і нормативних актів, що регулюють сферу соціально-трудових відносин.

Основними показниками на зареєстрованому ринку праці є:

• чисельність незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі зайнятості;

• чисельність зареєстрованих безробітних;

• рівень зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку, у процентах;

• рівень зареєстрованого безробіття економічно активного населення працездатного віку, у процентах;

• попит на робочу силу на ринку праці;

• навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) незайнятого населення;

• середньомісячний рівень виплаченої допомоги в розрахунку на одного безробітного.

Варто звернути увагу на те, що з огляду на різницю в меті проведення економічного аналізу, методологічні підходи, визначення показників щодо стану зареєстрованого й повного ринку праці (що пояснюється різницею в меті відображення явищ), джерела формації, такі показники, як трудові ресурси й економічно активне населення, зареєстроване безробіття та безробіття за методологією МОП, чисельність працівників та зайнятих економічною діяльністю відображають і характеризують різні явища.

Для розрахунку навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце скористаємося такими даними.

У місті на кінець 2001 р. було 2296 незайнятих осіб, які зареєструвались у службі зайнятості, , з них офіційно зареєстрованими безробітними вважалися 87,6 %, а потреба у працівниках на підприємствах міста становила 328 осіб.

Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце розраховується діленням чисельності незайнятого населення на кількість робочих місць (вакантних):

.

Отже на одне вільне робоче місце у місті припадає 7 незайнятих трудовою діяльністю осіб.

Для розрахунку основних показників ринку праці в Житомирській області скористаємося такими даними:

У 2001 р. трудові ресурси Житомирської області становили 779,3 тис. осіб, зайнятих в економіці налічувалося 549,8 тис. осіб, офіційно зареєстрованих безробітних було 78,2 тис. осіб.

Чисельність економічного населення в області дорівнює сумі зайнятого й безробітного населення:

549,8 + 78,2 = 628 (тис. осіб).

Рівень зайнятості населення розраховується як відношення зaйнятoгo нaceлeння до чисельності економічно активного населення:

549,8 : 628 · 1000 = 875,5 %.

На одну тисячу економічно активного населення трудовою діяльністю було зайнято близько 876 осіб.

Рівень безробіття населення розраховується як відношення безробітних до чисельності економічно активного населення:

78,2 : 628 · 1000 = 124,5 %.

Отже, на одну тисячі економічно активного населення безробітних було близько 125 осіб.

Коефіцієнт протилежних величин розраховується як відношення кількості зайнятих до числа безробітних:

549,8 : 78,2 = 7,03.

Таким чином, на одного безробітного в Житомирській області припадало 7 осіб, зайнятих трудовою діяльністю.

Для розрахунку працездатного населення на перспективу скористаємося такими даними:

Рівень працездатності населення району становить 48. Середньорічна чисельність населення району дорівнює 1,3 млн осіб, коефіцієнт народжуваності — 28 %, смертності — 10 %, коефіцієнт сальдо міграції — 9 %. Визначимо чисельність працездатного населення району через 3 роки.

Розраховуючи чисельність працездатного населення на перспективу, широко використовують апробовані методи статистики населення. Так, якщо величину загальної перспективної чисельності населення помножити на рівень працездатного населення, можемо визначити чисельність працездатного населення на перспективу:

,

де S_п — чисельність населення на перспективу; S₀ — середньорічна чисельність населення на початкову дату; К_заг — загальний приріст населення ; п — кількість років у періоді, який прогнозується; Т — чисельність працездатного населення на перспективу; d — рівень працездатності населення або частка населення працездатного віку в загальній чисельності населення.

Вихідним принципом дослідження регіональних відмінностей зайнятості є вивчення динаміки ряду узагальнювальних показників, що використовуються як відправна база для порівняння зай­нятості в межах регіону. Для оцінювання регіональних закономірностей зайнятості використовують показники локалізації. Загальну характеристику нерівномірності регіонального розподілу зайнятості дає зведений коефіцієнт локалізації.