
Самостійна робота студентів № 9 Тема: Екстенсивний та інтенсивний аналіз зайнятості населення. Показники ринку праці
1 Питання які треба опрацювати:
Екстенсивний та інтенсивний аналіз зайнятості населення
Показники ринку праці
2 Основні тези лекції:
Екстенсивний та інтенсивний аналіз зайнятості населення
Невід’ємним елементом ринкової економіки є зайнятість населення. Для дослідження зайнятості населення застосовують багатий арсенал статистичних методів. Існують два основні напрями дослідження процесу зайнятості: 1) екстенсивний; 2) інтенсивний. Перший передбачає всебічне дослідження як з демографічного, так і з соціально-економічного погляду основних категорій населення країни згідно із Системою національних рахунків і балансів ООН. У процесі екстенсивного аналізу використовують метод групувань та методи варіаційних і атрибутивних рядів розподілу. Здебільшого це відносні величини структури, відносні величини динаміки та ін.
Другий напрям дослідження передбачає оцінювання напруженості, рівня та сили процесу зайнятості за допомогою розробленої системи показників інтенсивності (загальні, спеціальні, часткові). На основі загальних коефіцієнтів інтенсивності оцінюють ринкову ситуацію щодо зайнятості та безробіття, як за окремими галузями економіки, так і в економіці в цілому. Інтенсивність процесу зайнятості стосовно того чи іншого контингенту населення, в якому цей процес може відбуватися, вимірюють за допомогою спеціальних коефіцієнтів інтенсивності. Інтенсивність процесу зайнятості в окремих групах, на які можна розчленувати спеціальний контингент населення, оцінюється за допомогою часткових коефіцієнтів інтенсивності. Для оцінювання результативності процесу зайнятості використовують коефіцієнти порівняння протилежних величин. Система показників інтенсивності може використовуватися для узагальнення й порівняльного (динамічного, регіонального) дослідження зайнятості та безробіття.
На рівень зайнятості та безробіття мають вплив фактори структури економічно активного населення. Для порівняння загальних рівнів зайнятості та безробіття їх можна стандартизувати, що допоможе усунути розбіжності у складі економічно активного населення. Відомі три методи стандартизації: прямий, опосередкований і зворотний. Вони відрізняються розрахунком індексу фіксованого складу. Для вивчення процесу зайнятості найбільше значення мають прямий і опосередкований методи.
Для розрахунку стандартизованого рівня безробіття скористаємося даними табл. 7.1.
Прямий метод стандартизації показує можливий рівень безробіття населення, що вивчається, якщо б його структура була такою, як у стандарті:
,
де
— часткові рівні безробіття населення,
що вивчається, та стандартне населення
відповідно;
— питома вага групи за ознакою x
у стандартному населенні.
ДИНАМІКА ВІКОВИХ КОЕФІЦІЄНТІВ БЕЗРОБІТТЯ
Вікові групи |
Чисельність і структура економічно активного населення |
Кількість безробітних, тис. осіб |
Вікові коефіцієнти безробіття, % |
|||||
1997 р. |
2001 р. |
|||||||
тис. осіб |
питома вага, % |
тис. осіб |
питома вага, % |
тис. осіб |
питома вага, % |
тис. осіб |
питома вага, % |
|
х |
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
Табличний алгоритм |
||||||||
15—19 |
600,0 |
2,3 |
495,5 |
2,3 |
235,3 |
170,5 |
39,2 |
34,4 |
20—24 |
2556,4 |
9,8 |
2405,7 |
9,8 |
480,0 |
474,3 |
18,8 |
19,7 |
25—29 |
3078,1 |
11,8 |
3021,8 |
11,8 |
335,5 |
361,7 |
10,9 |
12,0 |
30—34 |
3025,9 |
11,6 |
2812,6 |
11,6 |
288,9 |
318,1 |
9,5 |
11,3 |
35—39 |
3730,2 |
14,3 |
3165,2 |
14,3 |
293,6 |
348,1 |
7,9 |
11,0 |
40—44 |
3521,6 |
13,5 |
3381,0 |
13,5 |
235,3 |
318,3 |
6,7 |
9,4 |
45—49 |
3521,6 |
13,5 |
2960,4 |
13,5 |
228,4 |
269,2 |
6,5 |
9,1 |
50—54 |
2165,1 |
8,3 |
2365,2 |
8,3 |
111,8 |
196,3 |
5,2 |
8,3 |
55—59 |
2034,7 |
7,8 |
1046,2 |
7,8 |
74,6 |
49,9 |
3,7 |
4,8 |
60—70 |
1852,1 |
7,1 |
1101,4 |
7,1 |
46,6 |
10,5 |
2,5 |
1,0 |
Разом |
26 085,7 |
100,0 |
4 |
100,0 |
2330,1 |
2516,9 |
8,9 |
11,1 |
Таблиця 7.1
ТА РОЗРАХУНОК ЇХНІХ СТАНДАРТИЗОВАНИХ РІВНІВ У 2001 р.
Прямий метод |
Опосередкований метод |
Зворотний метод |
||||
Умовна кількість безробітних — рівень безробіття звітного періоду, структура — базового в розрахунку, тис. осіб |
Умовна кількість безробітних — рівень безробіття базового періоду, структура — звітного, тис. осіб |
Фактична кількість безробітних, тис. |
Умовна кількість безробітних за абсолютними даними |
Умовна чисельність населення — рівень безробіття базового періоду, чисельність безробітних — звітного, тис. осіб |
||
на 100 тис. населення |
на фактичне населення |
за відносними даними |
за абсолютними даними |
|||
|
|
|
|
|
|
|
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
ряд 9 ряд 3 |
ряд 9 ряд 2 |
ряд 9 ряд 5 |
ряд 9 ряд 5 |
ряд 8 ряд 4 |
ряд 13: ряд 8 |
ряд 7: ряд 8 |
79,1 |
206,5 |
85,4 |
74,9 |
194,4 |
1,9 |
434,7 |
193,2 |
504,0 |
198,5 |
208,4 |
451,7 |
11,1 |
2526,0 |
141,2 |
368,4 |
144,8 |
159,0 |
329,4 |
14,6 |
3318,1 |
131,2 |
342,2 |
118,0 |
139,8 |
268,6 |
14,6 |
3331,4 |
157,3 |
410,2 |
109,5 |
153,0 |
249,1 |
19,4 |
4422,7 |
127,1 |
331,5 |
99,3 |
139,9 |
225,9 |
20,9 |
4763,0 |
122,8 |
320,2 |
84,4 |
118,3 |
192,0 |
18,2 |
4151,6 |
68,9 |
179,7 |
53,7 |
86,3 |
122,2 |
16,7 |
3800,0 |
37,2 |
97,0 |
16,8 |
21,9 |
38,3 |
6,0 |
1361,7 |
6,8 |
17,7 |
12,2 |
4,6 |
27,7 |
1,8 |
417,3 |
1064,8 |
2777,5 |
922,6 |
1106,1 |
2099,3 |
125,4 |
28 526,5 |
Зважаючи на те, що індекс фіксованого складу має велике значення в аналізі, здійснимо розрахунок у два етапи (за абсолютними даними):
,
тобто за незмінної структури рівень безробіття збільшився б на 19,2 %.
Стандартизовані рівні безробіття опосередкованим методом можна розрахувати, використовуючи відносні й абсолютні дані. Так, за відносними даними коефіцієнт стандартизації визначають у такий спосіб:
,
де — питома вага групи за ознакою х у населенні, що вивчається.
Стандартизований рівень безробіття опосередкованим методом за абсолютними даними розраховується за такою формулою:
,
де
— чисельність безробітних за ознакою
х у населенні, що вивчається.
Тож стандартизований рівень безробіття опосередкованим методом:
,
Результати стандартизації опосередкованим і прямим методами майже збігаються (10,67 % та 10,6 %).
Зворотний метод вирізняється оригінальністю розрахунку індексу. У цьому разі використовують середній арифметичний індекс, не тотожний агрегатному.
.
Обчислимо стандартизований рівень безробіття зворотним ме-тодом за абсолютними та відносними даними.
.
Отже, у результаті проведених розрахунків ми маємо майже однакові результати, які свідчать, що стандартизований рівень безробіття становить приблизно 10,6 % та є нижчим від середнього рівня на 0,5 процентного пункту. Тобто рівень безробіття був би нижчим, якби не відбувалися зміни у структурі економічно активного населення, а саме збільшення питомої ваги у вікових групах, що є найбільш істотними та моральними на ринку праці.
Порівняльний аналіз фактичних і стандартизованих рівнів безробіття подано в табл. 7.2.
Таблиця 7.2