Категорії дорогоцінних каменів

За особливостями застосування і відносно вартості розрізняють дорогоцінні камені:

І порядку — рубін, смарагд, алмаз, сапфір синій.

II порядку — олександрит, евклаз, благородний жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий (в деяких країнах — зелений, оранжевий і фіолетовий), опал благородний чорний, шпінель благородна;

III порядку — демантоїд, аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберил, хризоліт, цаворит, циркон,шпінель;

IV порядку — адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, герсоніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліногуміт, гірський кришталь, кунцит,моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесартин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт, фероортоклаз, хризопраз, хромдіопсид, цитрин (крім цього, іноді до цієї групи відносять хризоліт, циркон, кунцит, берил жовтий, зелений і рожевий, альмандин, бірюзу).

Напівдорогоцінне каміння

Напівдорогоцінні камені

Напівдорогоцінне (ювелірно-виробне) каміння — природні та штучні (синтетичні) мінерали, органогенні утворення та гірські породи в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Розрізняють ювелірно-виробні каміння:

І порядку — бірюза, жадеїт, лазурит, малахіт, молдавіт, нефрит, тигрове та кошаче око, хауліт, хризокола, цоїзит, чароїт;

ІІ порядку — агат, амазоніт, гагат, гематит, дерево скам'яніле, джеспіліт, егіриніт, епідозит, кахолонг, кварцит кольоровий,кремінь кольоровий, онікс мармуровий, опал, пегматит, пірофіліт, родоніт, сердолік, серпентиніт, скарни кольорові, содаліт,халцедон, шпати іризуючі польові, яшма.

До дорогоцінних камінь І порядку відносять також органомінеральні утворення — перли.

Ювелірні камені застосовуються у виробах, що дорого коштують в оправі з благородних металів. Світові роздрібні ціни на ограновані ювелірні камені найвищої якості коливаються від 25 тис. (І порядок) до 5–50 (IV порядок) амер. дол. за 1 карат.

Дорогоцінне каміння, було відоме і використовувалося в Україні здавна. У слов'янських похованнях Придніпров'я знайдені намиста і сережки з сердоліків, світлий кварц і бурштин. Пам'ятки домонгольської Русі-України оздоблені дорогоцінним камінням як місцевим, так і привізним (з Візантії, Середньої Азії та Китаю).

Питання 30

Неметалічні корисні копалини

Головними галузями промисловості України, що споживають неметалеві корисні копалини, є гірничо- металургійна та гірничо-хімічна промисловості, агропромисловий комплекс, цукрова, будівельна, харчова промисловість, медицина тощо.

Україна забезпечує потребу в сировині для металургійної промисловості (вапняки, доломіти, кварцити, вогнетривкі глини, лужноземельні бентоніти).

З усіх видів цієї сировини (вапняки, доломіти, кварцити, вогнетривкі глини, лужноземельні бентоніти)Україна до останнього часу повністю забезпечувала власні потреби і певною мірою потреби металургії Росії, Грузії, частково —Польщі, Словаччини. Але вже зараз виникають гострі проблеми, зумовлені загальним прогресом у металургії і значним підвищенням вимог до якості неметалічної сировини. Деякі види неметалічної сировини (магнезит, плавиковий шпат, лужні бентоніти) для металургійної галузі України імпортуються.

Плавиковий шпат Основними споживачами плавикового шпату є заводи, що випускають феросплави і зварні флюси, а також металургійні комбінати, заводи важкого машинобудування, суднобудівні і алюмінієві підприємства  Донецької,  Дніпропетровської, Запорізької  та Миколаївської областей.

Флюсові вапняки і доломіти Запасами флюсової сировини діючі гірничодобувні підприємства повністю забезпечені, але переважна більшість цих запасів придатна лише для застарілого доменно-мартенівського виробництва сталі. Конверторне та електроплавильне виробництво сталі вимагає ту ж сировину, але високої якості (за хімічним складом та механічною міцністю).

Бентонітові глини При сталому функціонуванні українських металургійних підприємств їх потреби у бентонітових глинах становлять 500–560 тис. тонн на рік. Металургійні підприємства України використовують як формувальні бентонітові глини Дашуківської ділянки Черкаського родовища, але вони не придатні для виробництва обкотишів із залізорудних концентратів і тому для цих цілей такі глиниімпортуються з Азербайджану.

Вогнетривка сировина Запаси високоякісної глинистої сировини на найбільших родовищах (Часів'ярське, Новоселицьке) майже виснажено. Більша частина запасів Часів'ярського родовища (42 млн тонн) розташована під містом. Залишок балансових запасів Східної ділянкиНовоселицького родовища, що експлуатується, становить всього 101 тис. тонн.

Магнезит У Дніпропетровській області розвідано Правдинське родовище талько-магнезиту, розробка якого дасть змогу замінити імпортований магнезит у всіх випадках, коли використовується його порошок, (до 50 % загальних потреб). До того ж, у процесі збагачення талько-магнезитів отримується високоякісний і цінний тальк. У металургії значна частина магнезиту переробляється на форстеритові вогнетриви, сировина для яких імпортується.

Високоглиноземна сировина Україна не має власної мінеральної бази цієї сировини але перспективними щодо цього є райони Приазов'я та північної частини Житомирської області (Сущапо-Пержанська зона). На сьогодні імпорт високоглиноземної сировини становить 38 тис. тонн щороку.

Сировина для гірничохімічного та агропромислового комплексів Ця сировина є основою для виробництва мінеральних добрив. Апатит , Фосфорити, Калійна сіль, Сірка

Гірничо - технічна сировина Мінерально-сировинна база гірничо-технічної сировини охоплює родовища абразивної, електро- та радіотехнічної сировини, мінеральних сорбентів, сировини для фарфоро-фаянсової та скляної промисловості, кам’яного литва та виробництва мінеральних волокон. Електро- та радіотехнічна сировина до цієї групи корисних копалин зачисляють графіт, пірофіліт, мусковіт, озокерит.

Абразивна сировина представлена в Україні родовищами гранату, корунду, маршаліту, які використовують для обробки виробів із металу, каміння, скла, дерева, пластмас та інших матеріалів.

Будівельна сировина В Україні одна з найбільших у світі мінерально- сировинних баз будівельних матеріалів. До неї зачисляють будівельне каміння (облицювальне, пиляне, бутове, дроблене); наповнювачі бетонів (піщано- гравійні суміші, галечник, аргіліт), в’яжучу сировину (мергель, гіпс, діатоміт, трепел, опоки); цегельно- черепичну сировину (глини та суглинки).

Мінерально-сировинна база цегельно-черепичної сировини охоплює родовища легкоплавких глин, суглинків, аргілітів, глинистих сланців, каолінів, що наявні практично на всій території України. Найпоширенішими є четвертинні глини, менше - неогенові, палеогенові, крейдові та давніші.

Мінерально-сировинна база каменебарвної та ювелірної сировини - це ювелірні алмази , смарагд, рубін, сапфір, гранат, топаз, бурштин; виробне каміння - агат, опал, амазоніт, родоніт, лабрадор, нефрит, малахіт, графічний пегматит, маріуполіт та ін.

Питання 31

Неметалічна сировина для металургійної промисловості (плавиковий шпат, флюсові вапняки і доломіти тощо)

Україна забезпечує потребу в сировині для металургійної промисловості (вапняки, доломіти, кварцити, вогнетривкі глини, лужноземельні бентоніти).

ФЛЮОРИТ

_

Найбільшими споживачами плавикового шпату (флюориту) є заводи, що випускають феросплави, а також металургійні комбінати, заводи важкого машинобудування, суднобудівні та алюмінієві підприємства Донецької, Дніпропетровської, Запорізької та Миколаївської областей. Незважаючи на наявність власних родовищ плавикового шпату, Україна імпортує цю сировину.

Головними є два родовища плавикового шпату - Вахтинське родовище у Придністерї, запаси якого становлять 18 млн тонн, і Покрово-Киреївське у Приазов'ї, пов’язане з карбонатитовим комплексом, де немало рідкісних елементів ітрієвої та церієвої групи та два родовища з вмістом супутнього фтору в апатиті - Стремигородське і Новополтавське [17, 55].

З КОНСТЕКТУ ПО ПРАКТИЧНИМ

Головні типи руд флюориту:

1.металургійний флюорит

2.хімічний флюорит

3.керамічний флюорит

4.цементний флюорит

5.оптичний флюорит.

За крупнісню р-ща поділяються:

Дуже крупні понад 2млн. тонн

Крупні 2-0,5 млн. тонн

Середні 0,5 – 0,1 млн. тонн

Дрібні менше 100 тис. тонн

Головні геолого-промислові типи:

1. Пегматитовий тип – 20% усіх р-щ;

2. Карбонатний тип – 1-3 % всіх р-щ; р-ща Великотайгільське, Окурузу – Намібія.

3. Гідротермальні р-ща – 70% усіх р-щ;

• Високотемпературні р-ща CaF₂ Сонячне (Казахстан), Вознесенське(Далекий Схід), Ост-Рівер(США);

• Сереньо-низькотемпературні помірних глибин – Тайскаанар(Казахстан), Покрово- Киреївське(Приазов’я)

• Середньо-низькотемпературні малих глибин (епітермальні) – Калангуйське, Сонячне(Забайкалля)

4. Залишкові р-ща кір звітрювання – пластоподібні утворення гравійного типу (елювіально-делювіальні, делювіально- пролювіальні); такі родовища є в межах гідротермальних родовищ;

5. Грейзеновий тип- Вознесенське (Примор’я), Сонячне(Казахстан), р-ща Сущано – Першанської зони;

Сучасний стан мінерально сировинної бази Світу:

400 млн. тонн за даними США

570 млн. тонн

75% усіх запасів розподілені у : Китай – 100 млн. тонн, Росія – 75 млн. тонн, ПАР – 70 млн. тонн, США – 55 млн. тонн, Мексика – 50 млн. тонн, Україна – 50 млн. тонн, монголія – 38 млн. тонн).

50-60 тис. тонн на рік споживає Україна.

Родовища України:

1.Зона зчленування УЩ (Приазовський блок)і ДДЗ.

2.Поділля (Вінницька обл..)Дністерсько-Буський блок

3. Сущано-Перженська зона.

4.Дніпропетровська і Кіровоградська обл..

В Україні відомо 14 родовищ флюсових вапняків, загальні запаси яких становлять 2,5 млрд т. На державному балансі є вісім родовищ доломіту, з яких три розробляють.

Промисловість України потребує високоякісних конверторних доломітів, загальний обсяг запасів яких становить 400 млн т, однак промислових з них - усього 36 млн т.

Потреби у бентонітових глинах українських металургійних підприємств становлять 500 - 560 тис. т на рік. Металургійні підприємства України як формувальні використовують бентонітові глини Дашуківської ділянки Черкаського родовища, однак вони не придатні для виробництва котушів із залізорудних концентратів, тому для цих цілей глини імпортують з Азербайджану.

З огляду на це необхідно розвідати Ріпкінську ділянку Черкаського родовища, глини якої подібні до азербайджанських бентонітів, та провести розвідку першочергового блока Киштинської ділянки в Закарпатті [17, 32, 55]. Тут же наявні немалі запаси палигарськітових глин.

Вогнетривку сировину дотепер експлуатують на родовищах Чав’ясівське (запаси 42 млн т) та Новоселицьке (залишок балансових запасів - 101 тис. т). Сировина низькосортна, собівартість добування зростає, тому в перспективі планують провести роботи з нарощення запасів на Володимирівському родовищі каолінів та Полозькому родовищі вогнетривких глин. Передбачене проведення розвідки Рижанівського (Черкаська обл.) і Балашівського (Кіровоградська обл.) родовища, де очікувані запаси - 20 і 10 млн т відповідно.

В Україні розвідано Правдинське родовище тальк-магнезиту (Дніпропетровська обл.), розробка якого дасть змогу замінити імпортований магнезит. Передбачають, що у процесі збагачення руд цього родовища можна отримувати високоякісний і цінний тальк.

Головним завданням є проведення розвідувальних робіт у межах Побузького рудного району (Кіровоградська та Миколаївська області),

спрямованих на заміну імпортованої сировини цього різновиду на власну.

До високоглиноземистої сировини зачисляють силіманіт, дистен, андалузит. Ссьогодні Україна не має власної мінеральної бази цієї сировини, проте відомі перспективні прояви її в Приазовї та північній частині Житомирської обл. (Сущано-Пержанська зона)_у' Імпорт високоглиноземистої сировини становить 38 тис. т щороку. Значні ресурси зосереджені в докембрійських комплексах Українського щита (Драгунське корунд- силіманітове родовище, Смирновський та Андріївський прояви Приазов’я, Сутцанське родовище дистену, Соломіївське родовище гранат-силіманітових руд).

Найперспективнішими є Сущанське родовище дистену, прогнозні ресурси якого становлять близько 27 млн т, та Соломіївське із прогнозними ресурсами силіманітової руди 12,8 млн т.

Питання 32

Вогнетривка сировина(магнезит, високо глиноземлиста сировина)

Вогнетривку сировину дотепер експлуатують на родовищах Чав’ясівське (запаси 42 млн т) та Новоселицьке (залишок балансових запасів - 101 тис. т). Сировина низькосортна, собівартість добування зростає, тому в перспективі планують провести роботи з нарощення запасів на Володимирівському родовищі каолінів та Полозькому родовищі вогнетривких глин. Передбачене проведення розвідки Рижанівського (Черкаська обл.) і Балашівського (Кіровоградська обл.) родовища, де очікувані запаси - 20 і 10 млн т відповідно.

В Україні розвідано Правдинське родовище тальк-магнезиту (Дніпропетровська обл.), розробка якого дасть змогу замінити імпортований магнезит. Передбачають, що у процесі збагачення руд цього родовища можна отримувати високоякісний і цінний тальк.

Головним завданням є проведення розвідувальних робіт у межах Побузького рудного району (Кіровоградська та Миколаївська області),

спрямованих на заміну імпортованої сировини цього різновиду на власну.

До високоглиноземистої сировини зачисляють силіманіт, дистен, андалузит. Ссьогодні Україна не має власної мінеральної бази цієї сировини, проте відомі перспективні прояви її в Приазовї та північній частині Житомирської обл. (Сущано-Пержанська зона)_у' Імпорт високоглиноземистої сировини становить 38 тис. т щороку. Значні ресурси зосереджені в докембрійських комплексах Українського щита (Драгунське корунд- силіманітове родовище, Смирновський та Андріївський прояви Приазов’я, Сутцанське родовище дистену, Соломіївське родовище гранат-силіманітових руд).

Найперспективнішими є Сущанське родовище дистену, прогнозні ресурси якого становлять близько 27 млн т, та Соломіївське із прогнозними ресурсами силіманітової руди 12,8 млн т.

Питання 33

Сировина для гірничо-хімічної промисловості та агропромислового комплексу(апатит, фосфорити).

Сьогодні з багатьох різновидів мінеральної сировини для цих комплексів промислове значення мають комплексні апатит-ільменітові, апатитові й фосфоритові руди та калійні солі, оскільки ця сировина є основою для виробництва мінеральних добрив. Загальна площа орних земель України - 27,5 млн га. Підраховано, що річні втрати ґрунтів становлять приблизно 1 млн т діючої речовини в перерахунку на Р₂О₅.

Апатит- фосфатна сировина

Сучасну потребу галузей економіки у фосфорній сировині оцінюють у 2,3 - 2,8 млн т за рік у розрахунку на 100 % Р₂О₅ (далі - у перерахунку на оксид фосфору), тобто 6-7 млн т кондиційного апатитового концентрату. Із власних родовищ можна забезпечити тільки частину потреби у фосфорних добривах. Обсяги ввезення кольського апатитового концентрату різко зменшуються з огляду відпрацювання основних запасів, які видобуваються відкритим способом на Польському півострові в Росії. Імпортують фосфоритові концентрати країн Північної Африки та Близького Сходу, які містять підвищені концентрації кадмію, урану, торію та інших шкідливих компонентів.

Загальні запаси апатитових руд України становлять 79,1 млн т фосфорного ангідриту і вони майже повністю зосереджені у двох родовищах - Стремигородському та Новополтавському.

Поблизу Стремигородського родовища є менші за обсягами, але поки що недостатньо вивчені родовища таких самих руд, вони залягають на меншій глибині й потребують значно менших капітальних вкладень для розробки. Найліпші з них - Видиборське і Федорівське з можливими запасами в обсязі 15 млн т у перерахунку на Р₂О₅за його середнього вмісту 3,2% [17, 32, 55].

Апатитові родовища України поки що не можуть бути освоєні. Вирішити питання можна завдяки розробці родовищ зернистих фосфоритів, які були відкриті на Волині у 1983 - 1995 р. Державним балансом враховані три родовища власне фосфоритових руд (Ратнівське, Осиківське, Жванське) і три комплексні родовища із загальними запасами категорій А+В+Сі 386,5 млн т руди.

З КОНСТЕКТУ ПО ПРАКТИЧНИМ

Апатитові руди, за вмістом Р₂О_{5 :} убогі до 4%, бідні 4-8%, середні 8-16 % , багаті > 16%//

Фосфоритовы руди – це порода (суміш карбонатних і глинистих мінералів)

- мікрозернисті фосфорити Р₂О₅ 21-28%

-зернисті фосфорити Р₂О₅ 23-32%

-жовнові фосфорити Р₂О₅ 12-16%

-галечникові фосфорити Р₂О₅ 30-3? %

-черепашкові фосфорити

Шкідливі домішки MgO? Al

Р-ща зоробляються відкритим способом(коеф. Розкиву 20%)

Апатитові родовища : дуже крупні понад 100 млн. тонн, крупні 100-50 млн. тонн, середні

Фосфоритові родовища: крупні , середні 200-50 млн.тонн, дрібні < 50 млн. тонн.

88% усіх апатит-фосфоритової сировини є фосфоритові родовища.

Геолого-промислові типи родовищ :

1. Власне магматичні (апатит-магнетитові, апатит – нефелінові, титано-магнетитові)

Волківське р-ще Урал

Кіруна-Вара Швеція

Хібінська група

Кусінське р-ще Урал

Апатит-титаномагнетитові руди- габро і габро-анартозитові інтрузивні комплекси.

Стремигородське р-ще

Носачівське р-ще (Корсунь-Новомиргородський плутон)

2. Карбонатитові р-ща(Ковдор)

3. Контактово-метасоматичні р-ща

4. Гідротермальні р-ща (Толедо-Іспанія)

5. Осадові р-ща

6. Р-ща кір звітрювання

7. Біохімічні р-ща

8. Матаморфогенні р-ща

За геотектонічним положенням:

• Геосинклінальні

• Плат формові

• Перехідні

Мінерально-сировинна база Світу73 млрд.тонн – P₂O₅Марокко-

Алжир- 149 млн.тон Гвінея-Бісау 134 млн.тон Азія: Китай 1,8 млрд тон

Йордан 250 млн тон Іран 100 млн.тон Казахстан 320 млн.тон США 200 млню тон

Росія 211 млн. тон

Мінерально-сировинна база України

7 родовищ аапатит-фосфатні і фосфато вміснісних порід.

Загальні запаси руди А+В+С1= 2,2 млрд.тон

Головні геолого – промислові типи для фосфориту????