23. Розділові знаки при звертанні

Звертання може стояти на початку, в серединi, наприкiнцi речення й

видiлятися в усному мовленнi пауза УКРАÏНСЬКА

МОВА____________________________ ___ ми, а на письмi роздiловими знака

ми (комами, знаком оклику).

1. Звертання, що стоïть на початку речення, видiляється

комою: Народе мiй, твоï дiла То i мого життя горiння. Я лиш

галузонька мала Твого прадавнього корiння. Д. Луценко. Мiй рiдний

краю, доки житиму, вславлятиму твоï поля (Л. Рубан).

2. Якщо звертання вимовляється з окличною iнтонацiєю, то

пiсля нього ставимо знак оклику. Нас тупне слово пишемо з

великоï лiте ри (зрiдка з малоï). Украïнцi моï!

Дай вам Боже i щас тя, i сил! (В. Баранов ). Краю рiдний! Люблю тебе

вдень i вночi, вранцi i ввечерi i не знаю краю своєï

любовi (Панас Мирний). Моя Украïно! Як я тебе любив! Твоï

луги, твоï степи розлогi, Днiпра ревучого славетнiï пороги

I хвилi золотi твоïх шовкових нив! П. Кулiш. Земле рiдна! як

тепло нам iз то бою (М. Рильський ).

3. Звертання, що стоïть у серединi ре чення, видiляється

комами: I поки не всмiхнулась Украïна, Народе мiй, прошу тебе

не спи. В. Крищенко. Без мови рiдноï, юначе, й народу нашого

нема (В. Сосюра ). 372 Гсама тика: морфологiя, синтаксис Як помира

листок без гiлки, А квiтка без стебла, Так я без тебе, Украïно,

На свiтi не жила б. М. Овдiєнко. учiтеся, брати моï,

думайте, чи тайте… (Т. Шевченко). Ти в моєму серцi,

Украïно, Думою Шевченка гомониш. Б. Олiйник.

4. Звертання, що стоïть у кiнцi речен ня, видiляємо комою, а

пiсля нього ставимо той знак, якого потребує змiст речення

(крапка, знак питан ня чи знак оклику): Не шукав я до тебе Нi

стежки, нi броду… Я для тебе горiв, Украïнський народе!

В. Симоненко.

5. Якщо перед звертанням стоять ви гуки о, ой, то кома пiсля них не ста

виться: О У краïно! Хай нас людство судить Тобi однiй думки i

кожний рух! Олег Ольжич. О земле рiдна! Знаєш ти Свiй шлях у

бурi, у негодi… М. Рильський. земле втрачена, явися Бодай у

зболеному снi, 1 лазурово простелися, I душу порятуй менi. В. Стус.

Iншi ж вигуки вiд звертання вiддi ляються комами: Гей, новi Колумби

й Магеллана, Напнемо вiтрила наших мрiй! В. Симоненко.

6. Особовi займенники ти, ви, що ви конують функцiю пiдмета й стоять

пiсля вигукiв о, ой, не входять до звертання, яке

вiдокремлюється: Гей ви, зорi яснi, тихий мiсяцю мiй, Де ви

бачили бiльше кохання? В. Сосюра.

7. Повторюванi або однорiднi звер тання роздiляються комами або знаком

оклику: Любове грiзна! Свiтла моя муко! Непереможна радосте моя!

Бери мене! У материнськi руки Бери моє маленьке гнiвне Я! В.

Симоненко. ПОРIВНЯЙТЕ!

8. В односкладних реченнях з пропущеним пiд метом звертання не

виступає членом речення: односкладнi речення: Зоре моя

вечiрняя, зiйди над горою… (Т. Ш ев ченко). Мiсяцю надламаний,

зо мною i освяти печаль мою (В. Свiдзинський); двоскладнi речення:

Зоря вечiрняя сходить над горою. Мiсяць надламаний хай бцде зi мною

i освятить печаль мою.

9. Щоб розрiзняти пiдмети i звертання, потрiб но памятати: Iменники в

кличному вiдмiнку завжди звертання: 373 УКРА ÏНСЬКА МОВА А я

взяла i вигадала святе тебе, моя по езiє, тебе (Г. Свiтлична).

Iменники в називному вiдмiнку множи ни можуть виступати пiдметами i

звертанням. Звертання не можна замiнити займен никами вiн, вона,

воно, вони, при ньому можна поставити (або стоять) iншi зай менники

у будь-якому вiдмiнку: Хлюпни нам [т и], море, свiжi лави! 0 земле,

[т и ] велетнiв роди! (П. Тичина). Я п ю тебе, сонце, твiй теплий,

зцiлющий напiй (М. Коцюбинський).