26. Визначте причини та наслідки появи руху « москвофілів »

Москвофільство (русофільство) – найбільш праве, консервативне крило в укр.. нац.. русі, що об’єднувало укр.. поміщиків, буржуазію, священників уніатської церкви, які розчарувалися в айстро-Угорській імперії . До них належало населення Галичини, Буковини, та Закарпаття в середині XIX – 30-х рр.. XX ст.. Відстоювало нац.-культурну, а пізніше – державно-політичну єдність з російським народом і Росією. Ї політичний курс відрізнявся пасивністю, інертністю і половинчастістю.Москвофіли організаційно оформилися в 60-ті рр. XIX ст. Причини появи цієї течії в західноукраїнському суспільно-політичному житті: віра в Росію як рятувальницю від ополячення; культурна та релігійна бли­зькість росіян та українців. Видатні представники москвофілів у Галичині: Д. Зубрицький, М. Качковський, І. Наумович; на Буковині: К. Богатирець; на Закарпатті: А. Добрянський, І. Раковський. Москвофі­ли вважали, що австрійський уряд зрадив українську верхівку, і бачили порятунок від полонізації (ополячення) в приєднанні до Москви. Моск­вофіли заперечували існування окремого українського народу та вважа­ли, що галицькі русини (західні українці) є частиною єдиного велико­руського народу. Практична діяльність москвофілів полягала в боротьбі з пияцтвом та створенні братств тверезості, заснуванні наукового «Това­риства ім. Качковського», участі в роботі Ставропігійського інституту, Народного дому та «Галицько-Руської матиці». Москвофіли заснували політичну організацію «Руська рада», що мала стати представником всіх місцевих русинів. Москвофілів підтримував російський царизм, який прагнув використати їх як протидію українському рухові.

Причини виникнення москвофільства були: втрата укр..народом власної державності, багатовікове іноземне поневолення, роздрібленність і відособленість окремих земель, денаціоналізація освіченої еліти й низький рівень національної самосвідомості мас.Порушення рівноправності всіх громадян в одержанні освіти, у державних установах та судах.

27. Зазначте причини та наслідки появи укр.. Політичних партій на поч.. XX ст.. На укр..Землях у складі Рос.Імперії

Наприкінці XIX — на початку XX ст. в Над­дніпрянській Україні вже діяла низка загаль-норосійських політичних партій. Представники цих партій сповідували соці­алістичні ідеї, прагнули захистити інтереси робітників,однак ці партії ігнорували розв'язання українського національного питання.

Причини створення перших загальноукраїнських партій:

1) зростання революційного руху робітників та селян;

2) активізація діяльності земсько-ліберального руху;

3) активізація українського національного руху, його радикалізація, прагнення молодих політичних діячів досягнути автономії України;

4) створення та діяльність перших політичних партій в Росії та на Захід­ній Україні;

5) початок світової економічної кризи 1900—1903 рр.

У 1900 р. першою загальноукраїнською політичною партією стала Рево­люційна українська партія (РУП). Вона виникла на зборах студентських громад у Харкові. Засновники партії — Д. Антонович, М. Русов, Л. Маці-евич, Б. Каменський. Членами РУП були студенти, інтелігенція, службов­ці земств.Програмним документом РУП стала брошура «Самостійна Україна», автором якої був Міхновськии. У програмі РУП йшлося про надання Україні незалежності. Однак згодом відмовилися від таких вимог.РУП головну увагу приділяла агітації на селі, випуску газет та журна­лів, у яких йшлося про необхідність ліквідації поміщицького землеволо­діння, на­дання Україні автономії в складі Росії.РУП створила комітети («вільні громади») в багатьох містах Украї­ни. Унаслідок протиріч між лідерами в партії стався розкол.

У грудні 1904 р. з РУП вийшли деякі члені, що створили «Українську соціал-демократичну спілку» («Спілку»). її очолили О. Скоропис-Йолтухов-ський, В. Маауренко та ін.

У 1905 р. РУП була реорганізована в Українську соціал-демократичну робочу партію (УСДРП). її очолили В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш та ін.

Створення РУП прискорило процес організації нових українських по­літичних партій. У 1904 р. була утворена Українська демократична партія (УДП). її лідери — О. Лотоцькнй, Є. Чикаленко — висували гасло автономії України в складі Росії та проведення реформ.

З частини УДП утворилася Українська радикальна партія (УРП) на чолі з В. Грінченком, що також відстоювала автономію України в складі Росії. УДП та УРП були нечисленними партіями, а їхні програмні вимоги були багато в чому схожі. Наприкінці 1905 р. УДП та УРП об'єдналися в одну Українську демократично-радикальну партію (УДРП).

Висновок. На початку XX ст. в українському національному русі насту­пив новий період — утворилися перші загальнонаціональні політичні пар­тії. Вони були різних напрямків: соціалістичні (РУП, УСДРП, «Спілка»), національно радикальні (УНП) та демократично радикальні (УДРП). Партії мали схожі та відмінні пункти програм, але серед них не було ані надто «лівих», ані надто «правих».