Бункер; 2- затвор вугільної вежі; 3- тяга затвора; 4- поршень; 5- привід.
Приводи цих типів зручні в експлуатації, однак вимагають високої точності виготовлення деталей, прокладок і нагляду , щоб уникнути витоків повітря. На завантажувальних вагонах останніх конструкцій для керування затворами вугільної башти застосовують черв`ячно - гвинтові механізми з індивідуальними едектропріводамі. На вихідному валу черв`ячно-гвинтового редуктора є виделкоподібний захват, якому передається зворотно-поступальний рух. Хід захвату обмежений кінцевими вимикачами. Натискаючи на упор, приварений до тяги затвора, механізм відкриває або закриває секторний затвор. Робота цього механізму може бути автоматизована за допомогою найпростіших засобів автоматизації. Для автоматизації управління пневматичними приводами механізмів розроблена конструкція клапанів з електромагнітним приводом.
Всі завантажувальні вагони зараз мають механізми для відкривання затворів вугільної вежі. Для управління затворами вугільної вежі застосовують черв`ячно-гвинтові механізми з індивідуальними електроприводами.
На нових завантажувальних вагонах для батарей печей великої ємності, а також при реконструюванні вагонів старих типів передбачений автоматичний контроль заповнення бункерів, автоматична реєстрація маси набраної шихти і автоматичне включення засобів обвалення шихти при її зависанні у вугільній башті.
Завдання автоматичного контролю заповнення бункерів завантажувального вагону - подача сигналу на закривання затворів вугільної вежі. Для цього на кожному бункері завантажувального вагона встановлюють датчик заповнення бункера, що представляє собою кінцевий вимикач (рис.1.3, а), який при заповненні бункера шихтою спрацьовує і включає привід механізму закривання відповідних затворів вугільної вежі.
В якості датчика заповнення застосовується уніфікований датчик конструкції КБ Коксохіммаш Гипрококсу.
Набір шихти з відсіків вугільної башти проводять у відповідному порядку, щоб забезпечити рівномірне сходження вугілля з усіх відсіків.
Для забезпечення безперервного сходження шихти з відсіків вугільної вежі застосовують комплекс пристроїв пневмообвалення, що складається з компресорної станції, повітрозбірників з повітропроводами і комунікаціями в вугільній вежі.
Рис.1.3 Датчики прапорцевого типу:
а- датчик заповнення бункера завантажувального вагону: 1- прапорець; 2- шток; 3- датчик- кінцевий вимикач;
б- датчик сходу шихти з бункерів вугленавантажувального вагону: 1- кінцевий вимикач( сигналізатор); 2- прапорець; 3- контргруз; 4- кронштейн.
Компресорна станція знаходиться в нижній частині вугільної башти і складається з двох компресорів продуктивністю 10 м3/хв. і тиском 8 кг/см2, з'єднувальних повітропроводів, фільтра для повітря та масловіддільника. Повітрозбірник ємністю 10 м3 стоїть за шляхами гасильного вагона. Сопла пневмообвалювача росташовуються на двох горизонтах ( рис1.4, а). Верхніми соплами користуються, якщо необхідно спушити шихту в глибині вугільної башти. Цими соплами користуються порівняно рідко, тому включають їх вручну. Нижніми соплами, встановленими над кожною воронкою бункерів, користаються часто. Вмикання їх при зависанні шихти вздійснюється вручну або автоматично.
Повітря на пневмообвалення подається в чотири колектора (діаметром 400 мм) за кількістю бункерів вугільної башти. З колекторів повітря по 28 відводам подається в секції бункерів вугільної башти через запірні діафрагмові клапани (рис.1.4 ,б). При ручному вмиканні пневмообвалення діафрагмовими клапанами управляють за допомогою повітряних кранів. При автоматичному управлінні на колектор навпроти кожного відводу встановлюються золотниковий кран (рис.1.4 ,б) і магніт.
Рис.1.4 Пневмообрушування шихти вугільній вежі:
а- схема розташування комунікації: 1- повітряні колектори; 2- діафрагмові клапани; 3- завантажувальний вагон; 4- повітродроти; 5- затвори вугільноі вежі; 6- сопла нижнього горизонту; 7- сопла верхнього горизонту; 8- тролеї коротиші; б- вузел автоматичного управління запірним діафрогмовим клапаном: 1- золотниковий кран; 2- колектор; 3- запірний діафрагмовий клапан; 4- електромагніт; 5- кабель до тролею коротишу.
Над кожним бункером завантажувального вагона встановлюється датчик типу прапорця, який при припиненні сходу шіхти становится в горизонтальне положення і замикає кінцевий вимикач, який через контактний пристрій замикає відповідний електромагніт. Магніт відкриває золотниковий кран, що подає повітря для відкривання діафрагмового клапана. Подача імпульсу триває приблизно 1-1,5 сек. Якщо після двох повітряних ударів шихта на сходить, то машиніст може може скористатися соплами верхнього ярусу або переїхати на другий ряд затворів.
Вугленавантажувальний вагон повинен встановлюватися відповідно завантажувальним люкам коксової камери з точністю ±25 мм.
Перед видачею коксу зазвичай очищають стояки і горловини стояків від відкладених за час коксування графіту і нагару.
Рис.1.5 Схема механізму для очистки стояків: