- •1.Предмет,метод і методологічні принципи нац.Економ.
- •2.Основні ознаки нац.Економ. Як єдиної економ. Системи-загальне.
- •3.Характерні особливості й етапи формування нац.Економ.-особливе.
- •4.Завдання та критичний аналіз перебігу економ. Реформ в Україні в трансформаційний період.
- •5.Формування сучасної концепції нац.Економ.В процесі розвитку економ.Теорії.
- •6.Загальна характеристика інститутів і базисні інститути нац. Економ.
- •7. Основні показники нац.Економ.
- •8. Загальна характеристика та методологічні принципи системи національних рахунків(снр).
- •9.Інституційні сектори,одиниці,деталізація рахунків снр.
- •10.Напрямки вдосконалення методології вимірювання стану та динаміки нац.Економ.
- •11. Класифікація сучасних нац. Економ. Систем.
- •12. Сутність змішаної економіки.
- •13. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економ. Як основа формування базової моделі нац.Економ.
- •15.Природно-ресурсний потенціал нац. Економ.
- •17. Демографічний і трудовий потенціал нац.Економ.
- •18. Науково-технічній і інформаційний потенціал нац.Економ.
- •19. Виробничий потенціал нац.Економ.
- •20. Зовнішньоекономічний потенціал нац.Економ.
- •21. Екологічний потенціал нац. Економ.
- •22. Типізація розвитку нац.Економ.Та його характеристика на сучасному етапі
- •23. Концепція та виміри сталого розвитку нац..Економ.
- •24.Принципи та етапи переходу до сталого розвитку нац.Економ.
- •25. Індикатори сталого розвитку нац..Економ.
- •26. Інституційні чинники переходу України до сталого розвитку нац..Економ.
- •27. Сутність державного управління нац..Економ. На сучасному етапі.
- •28. Сукупність механізмів регулювання нац..Економ.
- •29. Сутність,обьекти та субьекти державного регулювання економіки.
- •30. Характеристика цілей державного регулювання економіки.
- •31. Методи державного регулювання економіки.
- •32. Бюджетне і податкове регулювання економіки.
- •33. Грошово-кредитна політика
- •34.Антимонопольне регулювання економіки.
- •35. Інвестиційна й інноваційна політика.
- •36. Зовнішньоекономічна політика.
- •37. Соціальна політика.
- •38.Сутність та складові економ.Безпеки нац..Економ.
- •39. Індикатори економ.Безпеки нац..Економ.
- •40. Методика оцінки економ.Безпеки нац..Економ.
- •41.Забезпечення економічної безпеки нац..Економ. України.
- •42. Сутність економ.Демократії.Економ.Порядок.
- •43. Економ.Свобода та основні умови її забезпечення.
- •44. Поняття структури національної економіки
- •45. Структурні дизпропорції нац. Економіки
- •50. Класифікація прогнозів нац. Економіки.
- •51. Методи прогнозування нац. Економіки.
- •52. Економічне звостання, як категорія нац. Економіки, якісні та кількістні характеристики економічного зростання.
- •53. Основні показники і підходи до оцінки економічного зростання.
- •54. Сприятливі та не сприятливі фактори економічного зростання.
- •55. Політика економічного зростання.
- •56. Нац. Економіка, як складова світової господарської системи.
18. Науково-технічній і інформаційний потенціал нац.Економ.
Науково-технічний потенціал - це здатність науково-технічної сфери ефективно вирішувати господарські завдання. Він включає такі елементи, як наукові кадри, наукове обладнання та лабораторії, методологічне забезпечення, наукові школи, наукові та науково-провадницькі установи й організації і т.д.
Науково-технічний потенціал оцінюється за кількістю науково-технічних працівників, кількістю науково-технічних розробок, винаходів, досягнень, а також за інноваційною активністю виробничих підприємств (впровадження).
Науково-технічний потенціал України зосереджений в економічно розвинутих регіонах - м. Київ (близько чверті), Харківській області (близько 15%), Дніпропетровській, Донецькій, Львівській та Одеській областях (від 5 до 7%%). В період трасформаційної кризи 90-х років науково-технічний потенціал України зазнав значної деградації через недофінансування НДДКР, витік кадрів та інші деструктивні процеси. Проте і по сьогодні він залишається одним з найпотужніших у Європі. Але реалізується цей потенціал недостатньо, про що свідчать низький рівень інноваціційної активності економічних суб’єктів, нерозвинутисть інноваційної інфраструктури тощо.
Інформаційний потенціал країни - це сукупність задокументованої інформації в усіх сферах суспільного буття, її носіїв і здатність інформаційної системи країни генерувати процес зберігання, нагромадження і відтворення інформації.
Інформація - це єдиний ресурс з усіх, що використовуються в процесі виробництва і життєдіяльності, кількість якого не зменшується, а зростає і таке зростання прямо впливає на підвищення ефективності і виробництва, і всіх інших сфер життєдіяльності.
Важливою складовою інформаційного потенціалу є інформаційні технології - сукупність методів, виробничих процесів та програмно-технічних засобів, які забезпечують збір, зберігання, обробку, передачу й використання інформації.
19. Виробничий потенціал нац.Економ.
Виробничий потенціал - це здатність господарської системи генерувати виробничий процес. Основою виробничого потенціалу в Україні є фізичний капітал. Хоча обсяг фізичного капіталу на сьогодні складає 90% від обсягу 1990 року, все ж кількісно фізичного капіталу достатньо для організації виробничих процесів на сучасному рівні. Значно гірше виглядає ситуація з точки зору якісних і структурних оцінок фізичного капіталу:
1. якісні параметри основних виробничих фондів в Україні характеризуються високою питомою вагою технічно і технологічно застарілого обладнання;
- середній рівень фізичного зносу виробничих фондів перевищує 60%;
- середня тривалість експлуатації основних фондів (активної частини) становить 16-18 років, що вдвічі перевищує середньоєвропейський рівень.
Що стосується структури основних фондів, то майже 90% з них призначені для виробництва первинного і вторинного секторів, тобто для сировинних галузей і галузей початкової обробки. Приблизно така ж кількість основних фондів є морально застарілими, тобто не відповідають сучасним технологічним вимогам, хоча близько 10% обладнання є технологічно оновленим, у т.ч. у відповідності (або перевищує) до світових стандартів. В цілому основним завданням розвитку виробничого потенціалу країни є технологічна модернізація активної частини основних виробничих фондів. В частині оборотних фондів основним завданням є їх ефективне використання, в першу чергу зниження енерго і ресурсомісткості виробництва.