52. Економічне звостання, як категорія нац. Економіки, якісні та кількістні характеристики економічного зростання.

Економічне зростання - це характерна особливість сучасного світу. Різні країни у різні часи зростали за чисельністю населення, за загальними масштабами виробництва та зайнятості; за реальним національним продуктом; за рівнем життя тилової сім'ї в даний час у порівнянні із загальним рівнем життя; за кількістю вільного часу після роботи тощо. Все це, окремо і в цілому. - аспекти економічного зростання. Отже, економічне зростання національного господарства у найбільш загальному його розумінні - це такий його розвиток, при якому збільшується реальний національний продукт.

Економічне зростання дає можливість забезпечувати постійно зростаючі потреби людей і суспільства, вирішуючи болючі економічні і соціальні проблеми, зокрема проблему обмеженості виробничих ресурсів. Зростання будь-якої національної економіки забезпечується певними чинниками, або факторами, серед яких необхідно виділити такі: – кількість і якість виробничих факторів (трудових, капітальних, природних ресурсів); рівень технології і організації суспільного виробництва; рівень сукупного попиту на товари і послуги; суспільний розподіл і обмін продукту. Перші два чинники – це чинники пропозиції (вони зумовлюють пропозицію продукту), два наступних – чинники попиту (вони визначають попит на продукт). Чинники пропозиції роблять зростання можливим, а чинники попиту – реальним. Найбільші можливості економічне зростання одержує при повній взаємодії усіх означених чинників, воно має місце тоді, коли цьому сприяють і фактори попиту і фактори пропозиції. Взаємозв'язок між чинниками зростання є складним і суперечливим. Зміна одних зумовлює зміну інших. В залежності від того, за рахунок яких факторів збільшується національний доход (ВВП, ВНП, ЧНП), залежить якість економічного зростання. Яка б комбінація чинників зростання не застосовувалась, зростання національного продукту і доходу можна забезпечити лише двома способами: 1) через використання більшої кількості факторів виробництва; 2) через підвищення ефективності використання наявних виробничих факторів. В залежності від того, яким способом досягається мета, розрізняють два типи економічного зростання – екстенсивний і інтенсивний. Екстенсивне зростання означає просте розширення поля виробництва, чисто кількісне нарощування виробничих ресурсів за їх якісної незмінності. Екстенсивне розширене відтворення визначається лише обсягами факторів виробництва і співвідношення між ними. За цих умов, коли ефективність виробництва не зростає, збільшення обсягу продукту відбувається у тих же пропорціях, що й збільшення кількості застосованих факторів виробництва. Інтенсивне зростання пов'язане із якісним удосконаленням виробничих факторів (засобів виробництва і робочої сили), з підвищенням ефективності суспільного виробництва (застосуванням більш досконалих виробничих ресурсів, технології і організації праці). Переважно екстенсивний тип має такі ознаки: – кількісне нарощування виробничих факторів і епізодичне впровадження більш ефективних ресурсів; – активний розвиток галузей і виробництв, що застосовують традиційні технології і виробничі ресурси; застосування традиційних методів організації виробництва. Переважно інтенсивний тип має такі ознаки: – якісне удосконалення засобів виробництва і робочої сили, підвищення ефективності суспільного виробництва; – безперервне впровадження виробничих факторів ефективності, зростання темпів НТП; – активний розвиток галузей і виробництв, прогресивні технології і виробничі ресурси; – застосування новаторських методів організації виробництва. Поряд з чинниками економічного зростання є чимало факторів і причин, що гальмують економічний розвиток, спричиняють його застій або й спад. До таких факторів належать: – неефективне застосування і комбінування чинників виробництва (трудових, капітальних і природних ресурсів); – розлад фінансово-кредитної системи і інфляція; – циклічність економічного розвитку і неповна зайнятість; – недосконалість законодавчої бази з економічних питань; – надмірне виробниче споживання (зокрема, військові витрати); – нестабільність політичної системи і соціальні конфлікти. Ці чинники можуть викликати довгострокову депресію економіки, або її стагнацію.